"Сила Духу Зелених свят"

ТРАДИЦІЇ

Унікальність Трійці — у гармонійному поєднанні язичницьких ритуалів з християнським каноном

Навряд чи є хоч одне християнське свято, в якому так тісно переплелись церковні і світські мотиви, як у Трійці або Зелених святах. На думку істориків, так звана клечальна неділя з її традиціями прикрашати оселі зеленню та славити живу природу, як найвищий символ духовного самоочищення людини, веде свій початок ще від праслов’янських часів з їхніми  язичницькими обрядами.

А з приходом християнства це свято набуло нового, набагато вищого змісту. Адже саме на п’ятдесятий день після Воскресіння Христового на апостолів зійшов Святий Дух. Завдяки цьому кожен з них так укріпився у вірі, що звичайні учні, які ще недавно розбіглись у страхові при взятті стражниками Ісуса, перетворились на мужніх  проповідників, які, не боячись смерті і мук, понесли у світ вчення Спасителя.

Християни вірять, що благодать Святого Духа доступна кожному, хто щирою душею і чистим серцем долучиться до святої віри. А за прикладом убраної зеленню кімнати, в якій зібралися тоді апостоли, в день Святої Трійці тепер прийнято прикрашати храми і оселі зеленими гілками дерев, свіжоскошеною травою і духмяними рослинами.

Ось і наступної неділі надокучливий чад загазованого міського повітря і гіркуватий запах сільської куряви переб’є п’янкий аромат зелені і татарського зілля. Ми понесемо його за собою до храмів: хтось зі щирою вірою і чистотою помислів, а хтось — через данину моді на показну побожність.

Молода зелень прикрасить і розкішні апартаменти з дорогими євроремонтами, і більш ніж скромні оселі, перетворивши їх на один день у патріарші світлиці, в яких годиться не лише перепочити від трудів, сівши до святкового столу, а й задуматись про свою відповідальність за моральний вміст дарованої кожному з нас душі.

Згадаймо, що це свято послане нам, аби  відчути у своїй душі даровану Богом силу Духу, стати впевненішими і сильнішими у цьому грішному світі, навчитися не лише брати, а й віддавати, змінюючись на краще самим і несучи добро іншим.

За давньою християнською традицією помолимося в цей святковий день за тих, кого вже немає поруч з нами, а особливо — за душі невинно убієнних та згинувших безвісти на далеких дорогах і в чужих краях. В Україні є за кого помолитись — з козацьких часів до нинішніх. У кожній родині є кого пом’янути: загиблих у війнах, голодоморах, закатованих і розстріляних яничарами — чужими і своїми…

І нехай Бог дарує нам силу Духу, так потрібну кожному з нас і Україні!