Якщо сьогодні в пересічних жителів будь-якого регіону України запитати, хто така Наталія Леонідівна Шабельська, навряд чи хтось зможе правильно відповісти. Хіба що за винятком мистецтвознавців або краєзнавців, насамперед на Сумщині, зокрема Охтирщині, Лебединщині та в селищі Чупахівка, де ця невтомна ентузіастка жила в другій половині позаминулого століття й залишила добру пам’ять про себе і своїх сподвижниць. А між іншим її постать знакова, масштабна й гідна належного пошанування. Бо таких феноменальних активісток, які поклали своє життя на духовний вівтар, в історії негусто.

Маєток над Ташанню

Згадувати Наталію Леонідівну варто в контексті разом із її чоловіком Петром Миколайовичем Шабельським (орієнтовно 1825—1880 роки), який у другій половині позаминулого століття вважався одним із найбільших землевласників Харківської губернії.

Учасник російсько-турецької війни 1854 року, капітан у відставці, він займав високий щабель у тодішній суспільній ієрархії. Тож саме йому після земельної реформи 1861 року перейшли землі Чупахівки — на той час волосного центру Лебединського повіту Харківської губернії — разом із маленькою цукроварнею, спорудженою в середині позаминулого століття.

Людина хазяйновита і дбайлива, він разом із дружиною Наталією Леонідівною (у дівоцтві Кронеберг), яка мала гарну освіту, захоплювалася рукоділлям, чудово грала на роялі, словом, жінка, гідна своєї епохи, вирішили звести архітектурно-садовий красень-маєток, обравши для цього живописний берег місцевої річки Ташань.

І сьогодні в Чупахівці зберігають перекази не тільки про цю унікальну на той час споруду, а й про місток через ставок, що виходив до самісінької церкви у сквері, де зараз розташована шкільна їдальня.

Так само згадують садок, закладений за ініціативи Петра Шабельського, в якому господарював справжній садівник-новатор на прізвище Цехмістренко.

Ці пам’ятки старовини зберігали до 50—60-х років минулого століття, тож представники старшого покоління чупахівців можуть про них розповісти багато цікавого й незабутнього.

У подружжя було троє дітей — Варя, Наталка і Оля. На жаль, Оля померла малолітньою, а загалом Шабельські жили в Чупахівці впродовж більш як десять років.

Майстерня з вишивання та гаптування

Можна лише припустити, що саме спонукало Наталію Шабельську відкрити в селі майстерню з вишивання та гаптування, до якої запросили 14 найкращих народних майстринь із Чупахівки та навколишніх населених пунктів Лебединського повіту. Оскільки подружжя багато подорожувало світом, то під враженнями від побаченого, зокрема пам’яток старовини, народної культури тощо, вирішили присвятити своє життя збереженню цих цінностей у себе на батьківщині.

Відтак чупахівська майстерня стала мистецьким осередком, де створювали справжні рукотворні шедеври — зразки одягу, зокрема жіночих костюмів, головних уборів, рушників, мережива тощо, які отримували високу мистецьку оцінку і схвалення. З роками до цієї роботи долучилися обидві доньки подружжя — Варвара Петрівна (1867—1939, у заміжжі княгиня Сідамон-Ерістова) та Наталія Петрівна (1868—1940).

Як відомо з історичних фактів, у ті роки в Чупахівці майстрині створили справжні шедеври декоративно-прикладного мистецтва і насамперед жіночих костюмів із різних куточків тодішньої Російської імперії, в тому числі Слобідської України. На жаль, творчий процес перервали складні житейські обставини — спочатку смерть доньки, а потім чоловіка. З надірваним здоров’ям і турботою про освіту двох інших дітей Наталія Шабельська переїздить до Москви, де організовує музей старожитності. У подальшому вона оселиться у французькій Ніцці, куди згодом також переїдуть обидві доньки, аби доглядати і підтримувати матір. Але то буде за кілька років. А поки Шабельська-старша взялася за нову для себе справу.

Тріумф фотоколекції

У середині 90-х років Наталія Шабельська розпочала створювати колекцію світлин, на якій фіксувала одяг різних губерній імперії з детальним їх описом. Фотографами і моделями виступали переважно доньки.

Так, у 1895 році в одному з листів до відомого історика-археолога Івана Забеліна повідомляла, що в її колекції вже 175 світлин, щоправда, поки без опису, хоча за настійною порадою вченого взялася й за цю роботу.

На той час слава про колекцію вийшла межі Російської імперії, адже Наталія Шабельська з 1890-го по 1894 рік брала участь у виставках у Москві, Петербурзі, Чикаго, Антверпені, а в 1900-му — у Парижі.

Скрізь лунали захоплені відгуки, бо фотоколекція стала джерелом вивчення РУСЬкого костюма в усіх його проявах. Серед виробів — створені в Україні, у слобожанській Чупахівці. Важливо, що на той час це стало справжнім проривом у фотографуванні і справедливо вважається феноменом у цій мистецькій царині.

1904 року пішла з життя Наталія Шабельська-старша. До слова, капличка на одному з кладовищ Ніцци, де вона похована, оздоблена українським орнаментом. Так само далеко від батьківщини, у Франції, знайшли вічний спочинок обидві доньки.

А ось доля унікальної колекції з кількох тисяч цінних експонатів виявилася доволі складною. Доньки, які розуміли культурно-мистецьку раритетність зібрання, хотіли, аби в котромусь із музеїв була окрема зала імені їхньої матері. Вибір зупинили на етнографічному відділі одного із закладів Петербурга. Однак задуму в повному обсязі здійснитися не судилося. Передавши значну частину колекції цьому місту, багато експонатів осіли в музеях Бостона, Клівленда, Брукліна, а свого часу вироби демонстрували в Центрі знаменитого кутюр’є Ів Сен-Лорана.

Тобто справджуються слова, які сто років тому мовила Наталія Шабельська-молодша: «У всіх збережених пам’ятках шиття — стародавніх, зітлілих і, здається, віджилих є жива сила краси та індивідуальної творчості».

Туристичні маршрути для Чупахівки

Зайве підкреслювати, наскільки цінним з туристичної точки зору є наведений історичний факт для Чупахівки, де кілька років тому створено об’єднану територіальну громаду, на чолі якої справжній цінитель минувшини досвідчений управлінець і господарник Олександр Кужель.

За його словами, зараз у селищі наполегливо працюють над створенням краєзнавчого музею, а водночас розробляють майбутні туристичні маршрути, адже населений пункт має свої принади, цікаві для туристів.

Зокрема із селищем та селами ОТГ пов’язані життя і діяльність таких відомих особистостей: тричі Героя Соціалістичної Праці конструктора танків Миколи Духова, Героя України прапороносця Перемоги Олексія Береста, Героя Радянського Союзу Степана Довгого, селекціонера, одного з авторів знаменитої лебединської породи корів Івана Згурського, художниці Юлії Бразоль-Леонтьєвої, народного артиста України Володимира Кузьменка, академіка фізика Марата Шпака.

Справжнє сузір’я імен, за кожним з яких — неповторна історія.

Тож віриться, що незабаром славетна минувшина чупахівського краю стане ближчою для всіх, кому вона дорога й цінна.

Микола РУДАКОВ,
член Національної спілки журналістів,
почесний працівник туризму України,
для «Урядового кур’єра»