Дорога зі Сміли до Тернівки не найкраща. Всипана вибоїнами та калюжами, вона ніби застерігає: хоч і недалекий шлях від райцентру, але його легко не подолати. Ось і водій нашого автомобіля переповнився враженнями. Каже: «До Тернівки — крізь терни». Так, ще не все гладко як у самій Тернівці, так і в навколишніх селах. Народ збуджений. Обговорюють одне-єдине — шкільне питання.

Погода, ніби відчуваючи збурення в головах селян, додає й свого «шарму». Низькі хмари скупчилися над селом, ось-ось піде дощ. Люди, які зійшлися на сесію сільської ради, невеселі. Кажуть: хтось дуже не хоче, аби були в нас повноцінні школи. А немає школи — то й село, мовляв, втрачає перспективу.

Як вважає голова громади Інна Борисенко, назріла необхідність оптимізувати систему освіти. Посилається на листи з районного відділу освіти, на бюджетний кодекс. До списку на пониження в статусі потрапили Малосмілянська, Попівська й Сердюківська школи.

У кого аргументи сильніші

Керівниця відділу освіти, культури, молоді й спорту в громаді Анна Танцюра деталізує: нині в Сердюківській школі навчається 40 учнів — 6 повних класів, у Попівській — 54 учні — 7 повних класів, у Малосмілянській — 61 учень — 6 повних класів. А в Тернівській школі, куди й хочуть перевести дітлахів із сусідніх шкіл, — 117 учнів. Оптимізація назріла тому, що за такої наповнюваності шкіл, громада недоотримуватиме освітню субвенцію. Держава виплачує на одного учня 26,4 тисячі гривень на рік, а цього, за словами фахівця, недостатньо, щоб, як раніше, утримувати всі заклади. Тут могла б допомогти коштами громада, але й вона не зможе додавати свою частку, адже через карантин недоотримала до бюджету значну суму.

На сесії йшлося і про вчителів. У Попівській і Малосмілянській школах їх працює по 11, у Сердюківській — 9. Дехто з них викладає по кілька предметів, що, на думку керівників галузі, негативно позначається на якості освіти. За статистикою, в середньому в Україні один учитель навчає 8,6 учня, а наприклад у Сердюківці цей показник — 4,4 учня на одного педагога. За словами фахівців фінансового відділу, зарплата педагогів трьох згаданих шкіл — близько 9 мільйонів гривень на рік. Субвенція покриває лише 7 мільйонів, а решту має дати громада. Якщо ж перевести школи в статус початкових, то економія для Тернівської ОТГ становитиме близько 4 мільйонів гривень. Сума за нинішніх часів чимала.

Але не всі присутні на сесії спокійно сприймали ці фінансово-економічні викладки. Поки запрошені на засідання старости сіл мовчки переглядалися, директори шкіл та представники батьківських комітетів обурювалися тій чи тій тезі. Дали слово і їм. Пояснили, що вчителі викладають споріднені предмети, як-от: алгебра, геометрія, фізика, інформатика. Отож ніякої крамоли в цьому немає. Щодо наповнюваності учнями, то вона, за словами педагогів, у деяких селах останнім часом навіть покращилася. Люди (зокрема й вимушені переселенці зі сходу країни) їдуть і купують хати в тих селах, де є школа, щоб дітям було зручно. А не буде школи — виїдуть.

Багато хто ставить під сумнів і тезу про економію коштів: великі приміщення шкіл, у яких хочуть залишити лише початкові класи, доведеться опалювати, прибирати, ремонтувати… Крім того, слід купувати ще один шкільний автобус, а інакше дітям доведеться вставати ні світ ні зоря — за дві години до уроків, бо відстань між населеними пунктами й центром громади Тернівкою, куди й возитимуть дітей, досить значна — до 18 кілометрів. Автобусу щодня двічі доведеться переїжджати залізничний переїзд, який не обладнано шлагбаумом. У зимовий час, за словами однієї з директорок шкіл, згаданою дорогою через її жалюгідний стан і неприбирання снігу відмовлялися їздити навіть рейсові автобуси.

Та чи не найбільше захисників шкіл вразила сама безапеляційна позиція керівництва громади щодо цього питання та порушення процедури перетворення шкіл на початкові — не проведене обговорення цього питання на громадських слуханнях, як того вимагає відповідна постанова уряду. Аргументи на зразок «хіба ви не знали, що ми хочемо реформувати школу?» або «у всьому винен карантин» всерйоз не сприймалися.

«Якщо зламаємо, більше не повернемо»

На сесії можна було почути й такі тези: «Та навіть німці, коли зайшли, то й ті школу не чіпали», й «Ігнорувати інтереси громади — це великий гріх».

Тим часом директор Тернівської школи Анатолій Шулежко пообіцяв, що створить для нових дітей всі потрібні умови. Проте педагоги слухали його з певною недовірою.

Староста Сердюківки Михайло Ресенчук зауважив: «Якщо сьогодні зламаємо, то потім більше не повернемо. Тож чи не краще зачекати з таким рішенням, адже більшість у селі проти цього?» Та були в депутатів й інші думки, які зрештою й переважили. Головний їхній аргумент, що вся Європа давно працює за системою довезення учнів до великих шкіл, а село без навчального закладу цілком зможе проіснувати.

Після кількагодинного засідання сесія більшістю голосів вирішила понизити статус згаданих трьох шкіл до початкових. Схвально відгукнувся про рішення реорганізувати малокомплектні школи на початкові та зробити їх філіями опорної Тернівської школи і голова облдержадміністрації Роман Боднар: «Тоді в цій школі буде понад 200 учнів, і вони матимуть можливість претендувати на різні субвенції як опорний заклад. Тому це правильне рішення, яке допоможе підвищити якість надання освітніх послуг, що найголовніше».

Чи залишилися задоволеними таким рішенням люди в Тернівській громаді? Хтось із них уже збирає кошти, щоб найняти фахових юристів та опротестувати скандальний вердикт сесії. Дехто вважає, що зміна статусу шкіл на часі. Ось тільки залишається кілька болючих і спільних для багатьох громад питань. Хіба ситуація з наповненістю шкіл учнями нова для керівників громади? Якщо ця проблема турбувала їх не один рік, то чому не було додержано всіх необхідних процедур, а людям доступно не пояснили всіх переваг цього рішення? Чому не було проведено громадських слухань? Адже кивати на карантин навряд чи серйозно, як і посилатися на оприлюднений на сайті громади проєкт змін.

Недарма селяни порушували й питання якості доріг та доправлення дітей до шкіл. То, може, спочатку створити для людей прийнятні умови, а потім уже реформувати? Та й чи виправданий статистично-фінансовий підхід, коли йдеться про навчання й виховання дітей? Але останнє питання вже скоріше до обласного галузевого управління та профільного міністерства ніж до громади, яка поки що зірок з неба не хапає.

Так, нині в державі непроста економічна ситуація. Але все ж головні пріоритети, на думку педагогів, мають залишатися. І серед них — реформування освіти. Однак «скорочення фінансування освіти, — вважає авторка опублікованої на офіційному інтернет-представництві Президента України електронної петиції «Звернення освітян щодо неприпустимості скорочення фінансування освіти і науки», — це жест проти реформи, яка почалася, за її зупинку». Такі думки можна почути й від черкаських педагогів.

ОФІЦІЙНО

За інформацією департаменту освіти і науки облдержадміністрації, торік на Черкащині вже реорганізували в навчально-виховні комплекси, філії та шляхом пониження ступеня 31 заклад загальної середньої освіти. Ліквідували вісім, призупинено діяльність чотирьох. Загалом на Черкащині функціонує 556 закладів загальної середньої освіти, зокрема в сільській місцевості — 394. Усього малокомплектних — майже третина загальної їх кількості.

Значне зменшення учнів за останні роки в окремих районах призвело до надзвичайно високої вартості утримання одного школяра, зауважують обласні чиновники. Зважаючи на це, варто очікувати подібних скандальних сесій у багатьох інших громадах області й держави.