Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на підприємстві слід керуватися нижчезазначеним. Як передбачено частиною першою статті 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації, укладаючи колективний договір, можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. Встановлюючи меншу норму тривалості робочого часу, слід мати на увазі, що оплата праці в цьому разі має провадитися за повною тарифною ставкою, повним окладом.
Відповідно до частини першої статті 51 КЗпП, скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;
2) для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163.
Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.
Згідно зі статтею 69 Господарського кодексу України, підприємство самостійно встановлює для своїх працівників скорочений робочий день та інші пільги.
Розраховуючи баланс робочого часу, слід мати на увазі, що, згідно зі статтею 53 КЗпП, напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП, скорочується на одну годину як за п’ятиденного, так і за шестиденного робочого тижня, а напередодні вихідних тривалість роботи за шестиденного робочого тижня не може перевищувати 5 годин.
Відповідно до статті 73 КЗпП, у 2014 році на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводиться у такі святкові і неробочі дні:
♦ 1 січня — Новий рік;
♦ 7 січня — Різдво Христове;
♦ 8 березня — Міжнародний жіночий день;
♦ 20 квітня — Пасха (Великдень);
♦ 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
♦ 9 травня — День Перемоги;
♦ 8 червня — Трійця;
♦ 28 червня — День Конституції України;
♦ 24 серпня — День незалежності України.
Згідно з частиною третьою статті 67 КЗпП, у разі, коли святковий або неробочий день (ст. 73) збігається з вихідним, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому за графіком п’ятиденного робочого тижня з вихідними у суботу та неділю у 2014 році вихідний день у суботу 8 березня має бути перенесений на понеділок 10 березня, вихідний у неділю 20 квітня — на понеділок 21 квітня, вихідний у неділю 8 червня — на понеділок 9 червня, вихідний у суботу 28 червня — на понеділок 30 червня, вихідний день у неділю 24 серпня — на понеділок 25 серпня.
Як правило, для створення сприятливих умов для святкування, а також раціонального використання робочого часу, розпорядження Кабінету Міністрів України рекомендують переносити робочі дні для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними у суботу та неділю.
У зв’язку з тим, що це розпорядження має рекомендаційний характер, рішення про перенесення робочих днів приймає роботодавець самостійно шляхом видання наказу чи іншого розпорядчого документа.
Прийняте роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства, установи, організації та норму тривалості робочого часу в місяці, в яких запроваджено перенесення робочих днів. Тому всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу мають здійснюватися за зміненим у зв’язку з перенесенням робочих днів графіком роботи підприємства.
При цьому слід мати на увазі, що у разі перенесення робочого дня, який передує святковому чи неробочому, на інший вихідний день, для збереження балансу робочого часу за рік тривалість роботи у цей перенесений робочий день має відповідати тривалості передсвяткового робочого дня, як це передбачено статтею 53 КЗпП.
Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень установлено на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлено вихідні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях норма тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням вимог статей 50-53, 67 і 73 КЗпП.
Наводимо приклад розрахунку норми тривалості робочого часу на 2014 рік, розрахованої за календарем п’ятиденного робочого тижня із двома вихідними в суботу та неділю за однакової тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів.
За зазначених умов залежно від тривалості робочого тижня норма робочого часу на 2014 рік становитиме:
при 40-годинному робочому тижні - 2002,0 години;
при 39-годинному робочому тижні - 1957,8 годин;
при 38,5-годинному робочому тижні - 1932,7 годин;
при 36-годинному робочому тижні - 1807,2 годин;
при 33-годинному робочому тижні - 1656,6 годин;
при 30-годинному робочому тижні - 1506,0 годин;
при 25-годинному робочому тижні - 1255,0 годин;
при 24-годинному робочому тижні - 1204,8 годин;
при 20-годинному робочому тижні - 1004,0 годин;
при 18-годинному робочому тижні - 903,6 годин.
Заступник міністра соціальної політики — керівник апарату В’ячеслав КОЛОМІЄЦЬ
Додаток до листа від 04.09.2013 № 9884/0/14-13/13 читайте у докуметах