Нещодавно Державна фіскальна служба припинила в Києві незаконну діяльність кількох газозаправних станцій. Здавалося б, це добре — фіскали відреагували на порушення закону. Проте експерти б’ють на сполох: з огляду на кількість нелегальних газозаправних станцій тільки у столиці ситуація непокоїть, а позиція ДФС, яка не надто поспішає боротися з цими порушниками закону, дивує.
Боротьба тільки на словах
У Києві склалася критична ситуація, пов’язана зі стихійним розміщенням нелегальних модулів із торгівлі скрапленим вуглеводневим газом (автомобільний газ пропан-бутан). Ці об’єкти підвищеної небезпеки встановлюють без жодних дозволів і погоджень контролюючих органів там, де жвавий автомобільний рух і є змога, на думку власників цих АЗС, заробити більше. Звичайним явищем стала робота цих заправок під лініями електропередач, поблизу зупинок громадського транспорту, на транспортних розв’язках з інтенсивним рухом, під мостами і шляхопроводами.
На території столиці, де майже три мільйони людей, їздить величезна кількість автомобілів, встановлюють фактично бомби сповільненої дії, які щохвилини можуть призвести до біди. Тому й не дивно, що громадськість просить владу якнайшвидше ліквідувати незаконні автогазозаправні пункти (АГЗП). Приміром, асоціація «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України» звернулася до керівництва держави і столиці із закликом навести лад на ринку скрапленого газу.
«Боротьба з нелегальними автозаправними станціями, схоже, триває тільки на словах, — заявляє президент асоціації Леонід Косянчук, — ці об’єкти належать до вищої категорії небезпеки, тому їх не можна встановлювати без дозволів і погоджень».
Проте, як зазначили в асоціації, потрібно розрізняти легальні й нелегальні колонки. Легальний модуль — це модуль, де розраховуються через касу, а всю технічну частину виконано відповідно до чинних правил безпеки. Нелегальний модуль встановлено у забороненому місці з порушеннями всіх правил безпеки експлуатації, він не пройшов відповідних перевірок, а сама колонка — перевірки Держстандартом.
Вирізнити потенційно небезпечний об’єкт зазвичай досить просто. Як правило, це поодинокі газові колонки, що розташовані окремо, а не входять до складу великого заправного комплексу, там, де зручно їхнім власникам, які аж ніяк не збираються дбати про безпеку людей поруч.
Леонід Косянчук пояснив, у чому саме небезпека цих «газових нелегалів»: «Скраплений вуглеводень набагато важчий за повітря, тому накопичується у низинних місцях. Якщо такий модуль встановити над каналізаційним чи кабельним колектором і десь буде витікання газу, то він накопичиться у тому колекторі. Коли концентрація газу дійде до вибухонебезпечного рівня, вибухнути може навіть через те, що поряд на тротуар упаде гайковий ключ або на люк наїде колесом автомобіль».
І збитки для бюджету
Сучасний автозаправний комплекс з огляду на його технологічну оснащеність — насправді об’єкт безпечний, чого не скажеш про поодинокі «наливайки». Багато хто ще пам’ятає трагедію на автозаправному комплексі компанії «БРСМ-Нафта» в Переяславі-Хмельницькому, причиною якої став вибух скрапленого вуглеводневого газу, через що загинуло шестеро людей. Як з’ясувалося під час розслідування, та станція хоч і не була поодиноким модулем, її було побудовано без будь-яких погоджень із контролюючими органами. Які ще потрібні аргументи, щоб раз і назавжди викорінити не те що самі нелегальні заправки, а й саму згадку про них?!
Слід також враховувати, що техногенна й екологічна небезпека — далеко не все, чим супроводжується діяльність таких об’єктів. Експерти зазначають, що їхня діяльність передусім завдає істотних збитків бюджету. Більшість АГЗП здійснює торгівлю без касових апаратів — розрахунок відбувається з оператором, що зберігає готівку.
Спеціалісти стверджують, що в середньому за 8 місяців 2015 року втрати лише столичного бюджету, до якого перераховують 5-відсотковий збір з роздрібного обігу підакцизних товарів (до них належить і скраплений вуглеводневий газ), становили майже 100 мільйонів гривень. І це без урахування інших податків і платежів (ПДВ, податку на прибуток, податків на зарплатню, орендної плати тощо). Тож, вочевидь, сума загальних втрат бюджету насправді у рази більша. І це тоді, коли в цивілізованих країнах, якою прагне вважатися і Україна, несплата податків — тяжкий злочин, другий після навмисного вбивства.
У квітні 2015 року Київська міська рада створила тимчасову контрольну комісію з питань перевірки діяльності АЗС (зокрема газових) у Києві. Внаслідок її роботи було демонтовано майже 20 нелегальних АГЗП. Проте нині робота цієї комісії зупинена, а більшість із демонтованих станцій відновила роботу в інших місцях. За оцінкою експертів, тільки у столиці мережа нелегальних автогазозаправних пунктів, відкритих без жодних дозвільних документів, налічує в середньому 200—250 одиниць. Так розширити цю мережу вдалося завдяки мораторію на перевірки малого бізнесу, що його запровадив Кабінет Міністрів понад рік тому, в серпні 2014-го. Однак ані тепер, ані тоді на ДФС цей мораторій не розповсюджувався. Чого ж добилися органи ДФС? Адже закриття кількох небезпечних автогазових модулів — це капля в морі.
І торік, і нині наявність розвиненої мережі незаконних газових станцій — це яскраве свідчення передусім безпорадності або з якихось причин небажання контролюючих органів розв’язувати проблему, що водночас є негативним прикладом столиці для решти країни. Тож доки органи влади «не помічають» цієї проблеми, кияни й надалі залишаються сам на сам зі справжнісінькими бомбами уповільненої дії. Невже щоб почати щось робити, потрібен ланцюг локальних трагедій?
Оксана ЧИРВА
для «Урядового кур’єра»