ДАТА
Видатному українському поету і громадському діячу
Борису Олійнику - 75!
Микола OЛЕКСAНДРЕНКO для "Урядового кур'єра"
Поетів в Україні багато. Але серед усіх Борис Ілліч не загубився. Його слово - криця. Крім глибокого образу й краси звучання, кличе до справедливості і дії. Політиків у державі також чимало. Однак таких, по кому звіряють життя, одиниці. Серед них - Борис Олійник. Ці дві риси, а ще скромність і увага та повага до людей, - сутність його громадянського єства.
Так, він поет, публіцист, політик. Але насамперед - чесна перед собою й суспільством людина, яка ніколи не гнулася комусь на догоду, не пливла за течією. Він - трудівник, який б'є у поетичний набат, намагаючись пробудити від сплячки земляків, відкрити їм шлях до справжніх цінностей. Робота не з легких -важка, виснажлива. Часто невдячна. Але він не опускає руки, не пристосовується до обставин задля власного благополуччя, а невтомно будить думку читача. І що важливо - все називає своїми іменами. В одному зі своїх віршів поет пише:
І хто ж, пак, винен,
що сини бездарні
Пустили спадок предків
в пух і прах.
Тепер в чужинців
по усіх базарах
Виторговуєм
хоча би закамарок
На власних,
нами ж проданих,
степах.
Заливши рабське
чаркою гіркої,
Йдемо у церкву душі
врачувать.
Всевишній вже давно
махнув рукою,
Бо скільки ж нас од себе
рятувать?!
Поет - дитина війни. Пережив її страхіття, втрату батька, голодне й холодне дитинство. Але в одному із віршів згодом зізнається, що народився безнадійним романтиком. Так, він романтик, який бореться. За те, щоб краще жило суспільство.
Творчий шлях розпочинав у газетах і журналах. Перша поетична книжка "Б'ють у крицю ковалі" вийшла у видавництві "Молодь" 1962 року. А через два роки він уже був лауреатом республіканської премії ім. М. Островського. Його благословляли в літературу Павло Тичина, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Микола Бажан. Своїми вчителями поет називає Андрія Головка, Петра Панча, Максима Рильського. Їх він не підвів - у творчому доробку десятки книжок. А коли поетичного слова мало, в набат б'є публіцистичним пером журналіста. Так було, зокрема, у дні Чорнобильської трагедії, при захисті Канева і Тарасової гори, української мови...
Не лише словом, а й ділом, власним прикладом Борис Олійник показував, як треба відстоювати істину. Адже саме він одним із перших підняв завісу над правдою про Голодомор. У багатьох у пам'яті його поїздки до Вільнюса і Тбілісі, коли обіймав посаду заступника голови Ради національностей Верховної Ради СРСР, аби зупинити кровопролиття. Був у Бєлграді, коли там з літаків НАТО вбивали мирних жителів. Під егідою Парламентської Асамблеї Ради Європи був в Іраку, аби викрити лицемірну суть окупації країни...
Ці та інші резонансні втручання в хід історії не затінили ще одну сторінку в біографії поета: з 1987 року він очолює Український фонд культури. Все зроблене ним там -унікальне. Остання акція - "Всенародному пам'ятнику Матері-Вдові - бути!"
За вдачею поет, як сам визнає, безнадійний оптиміст. Він вірить у свій народ, у свою державу. І коли почали ширитись чутки про кінець світу в 2012 р., відгукнувся на них поетичним циклом "2013", у якому стверджує: будемо жити!
ПOЗДOРOВЛЕННЯ
Щиро вітаю Вас із нагоди 75-річного ювілею!
Ви, Борисе Іллічу, воістину видатний українець, державний діяч, творець поетичного слова, філософ, учений, борець за рідну культуру.
Для всіх Ваша громадянська позиція є високим взірцем служіння народові, Україні.
Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ