Перші дні нового року збагатили скарбницю національних рекордів України із  Закарпаття в категорії  «Кулінарне мистецтво». Його автором стала кондитерка, прянична майстриня, педагог, дослідниця автентичної гастрономії Закарпаття, волонтерка Любов Керецман. Попереднім її рекордом був «Найбільший кіфлик», а тепер таким стала «Найбільша кількість унікальних пряничних зірок ручної роботи». Як любов до народних традицій у кулінарії допомагає ставати рекордсменкою та втілювати в життя сміливі задуми, розповідає кореспондент «Урядового кур’єра».

Родинні традиції

Із Любов’ю Керецман зустрілися під час її майстер-класу, який вона давала дітям у музеї. Зачекавши до закінчення заняття, запитав, що привело її на шлях, яким нині йде.

«Змалку я багато часу проводила в бабусі Олени, в хаті якої стояла велика піч, — відповіла співрозмовниця. — Там завжди щось готували, обов’язково пекли хліб, тістечка та іншу випічку. Бабуся з дідусем тримали по дві-три корови, тому мали вдосталь сиру, який обертали в тісто і з якого пекли в печі смачні закручованки, булки, запіканки. Готували й інші страви, смак яких іншим способом, ніж у печі, отримати неможливо.

Друга бабуся Марія вміла готувати багато всіляких левешів (супів) та була неперевершеною майстринею в ліпленні вареників: досі дивуюсь, як у неї швидко виходило все одночасно приготувати. Бабусь уже нема, є прикре усвідомлення того, що носіїв цих знань залишилися одиниці, й наша нематеріальна культурна спадщина, якщо її не рятувати, піде в небуття».

У дорослому житті дитяче захоплення кондитерією переросло у другу професію. Ба більше, поступово витіснило першу — бухгалтера, яку здобула під час навчання в Ужгородському національному університеті.

Загалом 20 років Любов Керецман пропрацювала в Ужгородському торговельно-економічному коледжі (раніше комерційний технікум). Була діловодом, паралельно викладала предмет «Бухгалтерський облік» та керувала академічною групою. Водночас доля неквапом, але неухильно наближала її до тієї справи, яка через певний час стала найбажанішою, — оволодіння секретами закарпатської кухні.

Від знань до заснування бізнесу

У розмові з пані Любов’ю зробив для себе висновок: для неї рекорд — це не просто засвідчення майстерності й експертності у певній галузі, а й цікавий досвід, пропущений крізь кожну клітину тіла, кожну думку, підсумок праці, яку вмієш робити найкраще. Ще працюючи педагогом, Любов Керецман замислювалася про ширші масштаби, вихід на інший простір. Подалася по досвід на кондитерські виробництва і здобула вищу освіту зі спеціальності «харчові технології».

Відтак наша героїня наважилася започаткувати власну справу. Це сталося через два місяці після початку повномасштабної війни росії проти України. Каже, якщо раніше в межах власної кухні знаходила втіху у приготуванні різних страв, то тепер прагнула працювати в харчовому бізнесі. Знала, що він пов’язаний з ризиками й аж ніяк не гарантує успіху. Але щоб у воєнному вихорі не загубитися по закордонах і зберегти надбання регіональної автентичної кухні, таки прийняла нелегке для себе рішення.

Намагаючись дістатися до первісної інформації, першоджерел, Любов Керецман вдалася до пошуків старовинних рецептів. У її колекції сотні пожовклих засмальцьованих сторінок із записами страв, які побутували колись. Вона їх фотографувала, впорядкувала, і нині це багатий цифровий архів. Старі зошити й аркуші, звісно, повернула власникам чи їхнім нащадкам, з їхнього дозволу зазначивши всю інформацію про походження матеріалів.

Її мрія — різноманітну кухню Карпатського краю подати у вигляді цілісного дослідження. Можливо, це буде навіть дисертація, яку хотіла б написати. «Час покаже, але роблю все, щоб це стало можливим», — запевняє пані Любов.

Рекорд перший, рекорд другий

Перший всеукраїнський рекорд Любові Керецман було зафіксовано на закарпатському Фестивалі кіфликів (скручене у вигляді рогалика тістечко з начинкою) два роки тому. Організаторами виступила кондитерка й орендар палацу Сент-Міклош у селі Чинадійово, реставратор цієї середньовічної будівлі Йосип Бартош. Рекордним тоді став кіфлик з горіховою начинкою завдовжки 215,1 метра і завважки 9,2 кілограмии.

«Тоді я пішла на рекорд, аби донести ідею, що своє потрібно оберігати, цінувати та популяризувати. Старим рецептам і приготованим за ними виробам слід відвойовувати інформаційний простір, даючи їм нове життя», — зауважила пані Любов. До речі, кіфлики вона випікає з різними начинками — горіхами, сливами, лекваром, маком, навіть має авторські рецепти із бринзою, пікницею (домашньою ковбасою), часниково-горіхові й інші.

А нещодавно Любов Керецман повторно вписала своє ім’я у вітчизняну Книгу Гіннесса. Напередодні Різдва вона виготовила 248 пряників у формі різдвяної зірки. І оздоблення жодного з них не повторювало іншого!

Коментуючи це досягнення, керівниця Національного реєстру Лана Вєтрова зауважила: «Це символічний і дуже потрібний у наш час рекорд, — сказала. — Ми можемо ним пишатися. Це традиція, яку нам передали наші батьки-діди і ми передаємо у спадок нашим дітям».

«Це, як і рекорди в гастрономії, — мій фронт, бо пропущений крізь особисте сприйняття воєнних подій, — наголошує подвійна рекордсменка Любов Керецман. — Розуміючи, що відбувається у країні й спостерігаючи за тенденціями на ринку пряників, я почала працювати над упровадженням української орнаментики. І в цьому виявляється самоідентифікація нашої нації, це нам дуже важливо. І хоч усе відбувається в кондитерській галузі, це не применшує значення нашої традиційної орнаментики».

Рекордні різдвяні пряники реалізовували на виставці-продажу в Закарпатському музеї народної архітектури і побуту. Їх як новорічні подарунки було презентовано захисникам України, які перебували на лікуванні в Ужгороді. Ще частина розійшлася під час майстер-класу, який на благодійних засадах майстриня провела для внутрішньо переміщених дітей в межах Всеукраїнської громадської ініціативи «Амбасадор дитинства» та департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної військової адміністрації.

Буде гастрономічна школа

Закарпатський музей народної архітектури та побуту втілює в життя різні практики, спрямовані на збереження культурної спадщини. Однією з тих ініціатив, яку музейники втілюватимуть найближчим часом у співпраці з Любов’ю Керецман, стане перша школа закарпатської гастрономії.

«Приготування страв за рецептами, які віддавна побутували в регіоні, — один з видів традиційної народної культурної спадщини, — сказав на пресконференції, скликаній із приводу відкриття гастрономічної школи, директор музею Василь Коцан. — Одним з аспектів її діяльності буде презентація страв, пов’язаних із сімейним обрядовим циклом. У нас буде цикл лекцій із традиційної народної кулінарії, які доповнюватимуть практичними заняттями».

Щоб у гастрономії (і не лише в ній) робити своє, узгоджуючи його з автентикою, треба не просто любити те, що робиш, а мати непереборне бажання продовжити життя своєму продукту. І слід відкинути сумніви та комплекси меншовартості на шляху відтворення чи виробництва локального продукту. Адже істинна його цінність — саме у прабатьківських життєвих історіях, спадку предків.