Розвиток громади — це не лише стала й успішна економіка. Люди потребують якісної освіти, медицини, інфраструктури. І звісно ж, соціальної підтримки, яка зазвичай надається у вигляді соціальних послуг. А це і підтримка малозабезпечених верств, і родин, що потрапили у складні життєві обставини, допомога людям з інвалідністю й літнім, подолання насильства в родинах, допомога бездомним, безпечне проживання у громадах тощо.

Як створювати й надавати такі послуги, що їх потребують люди в певній місцевості, вчасно та якісно? Для визначення цього нещодавно Фонд міжнародної солідарності (Республіка Польща) в Україні реалізував проєкт «Соціальні послуги в громадах — підтримка реформи соціальної політики в Україні».

Проєкт реалізовували на двох рівнях: центральному й місцевому. На центральному рівні відбулися консультації для фахівців Міністерства соціальної політики за участі польських експертів. Темою стало розроблення підзаконних актів до нової редакції закону «Про соціальні послуги», що набуде чинності 1 січня 2020 року. На місцевому рівні проходила серія з трьох навчальних семінарів для фахівців соціальної сфери з 15 громад Чернігівської області. Під час семінарів польські експерти навчали особливостей управління послугами соціальної допомоги, самооцінкою спроможності OTГ в наданні соцпослуг, аналізу й прогнозуванню їхніх потреб у громадах, основ управління проєктами.Учасники ознайомилися з польським досвідом надання соціальних послуг під час навчального візиту до цієї країни, а також навчилися створювати й подавати заявки на співфінансування власного проєкту.

Громаді потрібен батько

Заступник міністра соціальної політики Олег Коваль зауважив, що українські соціальні фахівці навчалися у польських колег тому, що Польща дуже близька ментально. Адже вона колись також мала так зване пострадянське управління, від якого стала відходити значно швидше, ніж Україна. Але маємо нині доброго сусіда, в якого можемо переймати досвід і рівнятися на нього.

В умовах розвитку громад фахівцеві довелося зустрічати два так звані типи їхніх керівників. Один — це такий собі бізнесмен, що переймається лише економікою регіону, можливо, створенням нових робочих місць для громади. Та й по всьому. Тож слід розуміти, що економіка — важливий чинник розвитку громади, та не єдиний. І це, на щастя, дуже добре розуміє другий тип керівників. Таких, за словами заступника міністра, ще називають «батько всієї громади». Це людина, яка приділяє багато уваги розвитку медицини, освіти, а також соціальної сфери у своїй місцевості. І що більше на чолі громад буде саме таких людей, то успішніше вони розвиватимуться.

А експерт проєкту від польщі Мирослав Ольчак зазначив, що в його країні громади здавна долучаються до розроблення, формування та обговорення соціального законодавства, яке потім ухвалюється й дуже успішно працює саме завдяки тому, що в ньому враховано потреби и побажання споживачів соціальної допомоги. В процесі проєкту польські колеги навчали цього українських.

У пілотному регіоні, на Чернігівщині, вивчали сильні та слабкі сторони соціальної діяльності. Та головне — ретельно вивчали потреби громади в конкретних послугах, навчали соцпрацівників правильно планувати роботу. А також співпрацювати із психологами, юристами, медиками. Адже соціальна підтримка має бути всебічною, і знайдену проблему слід розв’язувати повністю, в усіх напрямах її поширення.

А щоб соціальні фахівці могли працювати плідно, слід створити гідні умови: облаштовані робочі місяця, транспорт (бо підопічні можуть жити у найвіддаленіших і важкодоступних місцях), комп’ютеризація (щоб менше часу приділяти заповненню всіляких паперів, а більше — спілкуванню з людьми, виявленню проблем і пошуку шляхів їх подолання), гідні зарплати, достатнє фінансування на інструменти з надання допомоги, навчання та підвищення кваліфікації тощо.

Заступник генерального директора директорату соціальних послуг та інтеграції Міністерства соціальної політики Оксана Суліма нагадала, що проєкт було приурочено саме набуттю чинності закону «Про соціальні послуги». Такий закон ухвалено в нашій державі вперше. Вона висловила сподівання, що його ретельне і правильне застосування дасть змогу зробити такі послуги у великих містах і, що дуже важливо, в невеликих громадах якісними, прозорими та адресними.

Уперше розроблено класифікатор послуг, де їх чітко прописано та описано. Це дасть змогу соціальним фахівцям вчасно виявляти тих, хто потрапив у складні життєві обставини, і надавати їм допомогу швидко та в повному обсязі. Послуги надаватимуть за визначеними державними стандартами, 22 з яких вже розроблено, а ще шість доопрацьовують.

З’являться соціальні менеджери

Посадовець зауважила, що існує лише реєстр державних закладів, де люди можуть отримувати соціальну допомогу. Та в Україні вже поступово розвивається мережа недержавних соцпослуг, які надають громадські організації та інші інституції соціального спрямування. Їх також планують облікувати й надати таку інформацію у відкритому доступі, щоб люди знали та розуміли, в які із них і по які саме послуги можуть звернутися. А ще за новим законодавством сторони повинні будуть укладати офіційну угоду на надання-отримання соцпослуг, отже відповідальність буде офіційно прописано від кожної сторони.

Фахівець зазначила, що Мінсоцполітики рекомендуватиме кожній ОТГ мати у штаті відділ або сектор із соціальної допомоги населенню. Поки що один такий фахівець працюватиме у розрахунку на 4 тисячі населення, згодом їхню кількість планують збільшити: один на тисячу осіб. Щоб він знав усіх підопічних, міг вчасно визначити проблему, втрутитися і допомогти, а краще — запобігти проблемі на ранній стадії. Адже в цьому і полягає сенс їхньої роботи. А називатимуть їх по-сучасному: соціальні менеджери.