Oлександр КИРИЧЕНКО,
Олімпійський чемпіон
Ті, хто пам'ятають Суми 80-х років ХХ століття, підтвердять той справжній велосипедний бум, що охопив тодішнє місто. Йшлося насамперед про школярів-підлітків, які масово захопилися цим видом спорту. А поштовхом стали блискучі спортивні успіхи земляка, вихованця місцевої легкоатлетичної школи імені В. Голубничого майстра-велогонщика на треку Олександра Кириченка.
Як склалася доля олімпійського чемпіона? Чим він сьогодні займається? На ці та інші запитання кореспондента "Урядового кур'єра" відповідає уславлений спортсмен.
- Олександре, спортивну кар'єру ви завершили років з десять тому. Наскільки відомо, виїхали до Росії, де стали тренувати юних велосипедистів...
- Так, певний час я мешкав у Москві, а потім працював у деяких професійних клубах Західної Європи. По-різному складалися обставини, про них не хочу згадувати. Це вже все позаду і я знову в Москві з сім'єю. Працюю в дитячій спортивній школі, разом із дітьми відкриваю дещо новий для себе вид спорту. Він не прямо, а опосередковано пов'язаний із велотреком, називається велосипедним мотокросом, або скорочена абревіатура з англійської ВМХ.
Перепрошую, але якось не випадало чути про нього...
- Немає нічого дивного, бо цей вид спорту вельми молодий. Він з'явився наприкінці 60-х років у США, у 70-х ширився Європою, зараз набуває популярності в Росії. Наскільки мені відомо, в Україні він ще офіційно не прописаний, хоча вже включений до програми літніх олімпійських ігор - представлений однією чоловічою і однією жіночою дисциплінами.
Уявіть дітлахів у мотоциклетних обладунках на маленьких велосипедах. Зовні вони чимось нагадують юних гладіаторів. Але коли стартують, перетворюються на справжніх гонщиків. Оце і є ВМХ. Поки що наш клуб не може похвалитися якимись гучними успіхами, але все у нас попереду.
- Як ви підтримуєте свою спортивну форму, чи берете участь у змаганнях серед ветеранів?
- Як і раніше, щоденними тренуваннями, в тому числі і на велосипедних трасах. Кручу педалі і взимку, і влітку. Взимку навіть цікавіше - не так боляче падати в сніг. За одне тренування проїжджаю не менше 60-70 км. У теплу пору року роблю це надвечір, коли спадає спека. Обмежую себе в їжі, адже нинішні навантаження не йдуть у жодне порівняння з минулими, коли активно займався спортом.
- Ви маєте багато різних нагород, відзнак. Чи є в цій колекції особливо дорога і пам'ятна?
- Так, є. Це - бронзова медаль чемпіонату світу 1989 року, що проходив у французькому Ліоні. В гіті на 1000 метрів з місця в мене перед фінішем поламався... руль. Уявіть, що я пережив тоді, адже рахунок ішов на долі секунди... Однак я фінішував третім. Але ця бронза мені дорожча за золото. Щоправда, наступного року довів, що на той час у цьому виді був найсильнішим.
- Певно, стежите за виступами українських велосипедистів на різних змаганнях. Що, на вашу думку, треба робити сьогодні, аби спортивна слава України росла новими рекордами?
- Мені цікаво, як культивується спорт не тільки на моїй батьківщині, а й у Росії. Скажу відверто, що велосипедна школа в Україні набагато сильніша і перспективніша. Маємо добротні традиції, які вдається підтримувати. У моїх рідних Сумах продовжують тренуватися юні спортсмени, що подають великі надії. Кажу про це не з чиїхось слів: у місті проходять змагання на призи мого імені, що водночас і відповідально, і приємно.
Нещодавно на запрошення Національного олімпійського комітету України, на чолі якого всім відомий Сергій Бубка, я брав участь у виїзному засіданні цієї організації, що проходило в Сумах. Приємно бачити, наскільки турбуються в Україні про розвиток фізкультурного руху, професійний спорт. Правильно наголошувалося на триєдиній основі майбутніх успіхів: матеріально-технічна база, фінансування, тренерський склад. Сьогодні не варто винаходити велосипед - треба вміти ним користуватися. Подивіться на успіхи китайських спортсменів. Вони взяли за основу радянську методику підтримки спорту. Тому і нам слід уважніше поглянути на те, що мали колись, активніше залучати до цієї справи меценатів і благодійників.
- Вдома, у Сумах, часто буваєте?
- Тільки-но випадає нагода, одразу їду. В мене тут живе мама, багато друзів юності. Словом, маленька батьківщина, яка завжди дорога і рідна.
ДОСЬЄ "УК"
Олександр КИРИЧЕНКО. Народився 13 серпня 1967 р. в Сумах. Відомий спортсмен (велотрек). Закінчив Сумське СПТУ N 6, навчався в Київському державному інституті фізкультури. Перші спортивні уроки одержав у секції велоспорту Сумської ДЮСШ імені В. Голубничого (тренер О. Кулик).
Олімпійський чемпіон (1988), заслужений майстер спорту СРСР. Кількаразовий чемпіон світу, неодноразовий переможець і призер Кубка СРСР, Європи, Спартакіади народів СРСР, учасник трьох Олімпійських ігор. У гіті на 1000 метрів з місця в олімпійському Сеулі переміг з результатом 1хв. 04,499 сек.