Нині на українському сході російський агресор разом зі зграями своїх прихвоснів-терористів і сепаратистів роздмухав неоголошену війну. Гаснуть життя і наших воїнів, і мирних жителів. Кремлівські яструби хоч би як розфарбовували пір’я, у різні історичні часи та епохи завжди гострили свої кігті, проявляли хижі наміри до всього, що пов’язане з Україною, її народом. У листопаді тепер День Гідності та Свободи і День ушанування пам’яті жертв голодоморів.
Організація Великого Голоду на українській землі — це теж неоголошена війна тиранів з Красної площі. Їхня нещадна коса скосила штучним голодом мільйони наших співвітчизників. Наслідок надто сумний, жорстокий, трагічний. Як сказав поет, у краю хліборобів — кругом ні зернини, лиш горе та сльози, і ще — домовини.
Щоб збагнути це жахіття, потрібно хоч на певний час обмежити себе в їжі. Відмовитися на цей період і від таких звичних речей, як музика, розваги. Тож на знак духовної єдності з тими поколіннями українців, які стали жертвами Великого Голоду та терору, члени Тернопільської міської організації Спілки української молоді в Україні (СУМ) ще 2003 року разом з односпілчанами з Австралії зініціювали акцію «Сопричастя». За роки її проведення участь у цій шляхетній справі, крім тих, хто живе на материзні, взяли й представники Грузії, Великобританії, Словаччини, Італії, США, інших країн. Цей захід пам’яті щороку підтримують відомі громадські діячі.
Уже вдванадцяте юнаки й дівчата зорганізують «Сопричастя» нинішнього листопада. Християнство стверджує, що причастя — таїнство, яке вірян поєднує з Богом. А ось поняття «сопричастя» («співпричастя»), якщо йдеться про феноменологічний аспект, на думку богословів, означає зокрема «брати участь у скорботі». СУМівці вирішили самі й закликають всіх людей, яким 18 і більше років, незалежно від місця їхнього перебування, професії, національності чи конфесійної належності вшанувати із 7-ї години 21 листопада до 16.00 22 листопада 2014 року невинно убієнних Голодомором 33-годинним постом, молитвою і доброю справою.
Добровільне зобов’язання постом, звісно, передбачає відмову впродовж 33 годин від споживання їжі. На переконання СУМівців, це буде своєрідною жертвою кожного з нас на спомин душ, невинно загиблих від голоду 1932—1933 років. Дуже важливо, щоб ця жертва була свідомою, а не механічною. Безперечно, годиться щиро помолитися за упокій замучених голодом. Доброю справою в цій подячній справі на власний розсуд може стати пожертвування, практична допомога, духовна розрада.
Після 33-годинної скорботної та подячної справи СУМівці проводять своєрідний обряд — розламують чорну хлібину. Окраєць чи дрібка хліба видається тоді не лише найсмачнішим, найціннішим продуктом, це радше біль душі та пам’ять серця за тими мільйонами українців, які впали на вулицях, на рідних обійстях, на полях неоголошеної Кремлем голодної війни, особливо 1932—1933 років.
Підтримаймо молодь у християнській та патріотичній акції, вшануймо світлу пам’ять заморених Великим Голодом! Хай наше сопричастя, співпереживання, співучасть у ній засвідчить духовну, національну єдність українців, згуртованість у борні з агресором та окупантом. Бо ж відомо: там завжди перемога, де згода, де народ добре знає історію, де немає місця безпам’ятству.