Щойно у залі Дніпропетровського театру опери та балету стихли овації після перегляду «Сорочинського ярмарку», на сцену вийшов запрошений на прем’єру народний артист України Олександр Злотник. «Вітаю з першим сучасним українським мюзиклом!» — промовив відомий композитор, який написав музику до цієї вистави.
На оперній сцені
Першу партитуру мюзиклу «Сорочинський ярмарок» за однойменною повістю Миколи Гоголя було написано для оркестру Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка в Києві. Виставу дуже хотів поставити тодішній керівник театру Богдан Ступка, але не встиг. Всеукраїнська прем’єра мюзиклу відбулася півтора року тому на батьківщині Гоголя в Полтаві на драматичній сцені.
Захопившись багатогранною музикою «Сорочинського ярмарку», в Дніпропетровському оперному театрі вирішили поставити мюзикл по-своєму. На прохання дніпропетровців Олександр Злотник дописав кілька хореографічних номерів і зробив зовсім нову редакцію твору. Композитор зазначив, що драматичні актори не можуть заспівати як оперні. Він хвилювався, як «трохи інший» жанр мюзиклу поставлять на оперній сцені.
«Мюзикл зроблено професійно, реалізовано всю звукову палітру, — ділиться з «УК» враженнями від прем’єри Олександр Злотник. — Для мене було дуже важливо, як виконавці донесуть український мелос і як це сприймуть глядачі. Я відчув колосальний зв’язок між дійством, що відбувалося на сцені, й тими людьми, заради яких це робиться. Я переконався, що в оперному театрі можна і треба ставити сучасні музичні твори».
Містика плюс іронія
Яскрава колоритна вистава з різнохарактерними персонажами, захопливими танцювальними та ліричними співочими номерами дуже сподобалася глядачам. Про це свідчили повний аншлаг і вигуки «Браво!» на адресу артистів. Постановники мюзиклу — режисер, хореограф заслужений артист України Олег Ніколаєв, диригент заслужений діяч мистецтв України Юрій Пороховник, хормейстер заслужений діяч мистецтв України Валентин Пучков, сценограф і художник по костюмах Дар’я Біла — постаралися передати фірмовий гоголівський стиль його творів. А це обов’язкова наявність містики, іронії, гумору, народного характеру.
«Гоголя перечитую часто, дуже подобається сюжет «Сорочинського ярмарку». Суспільство втомилося від війни, напруженого життя. Тому хочеться дати людям перепочити, відволіктися від буднів, пробудити в їхніх серцях радість», — каже Олег Ніколаєв. Режисер розповідає, що під час роботи над мюзиклом, крім музики, отримав і нову редакцію тексту. У лібрето Олександра Вратарьова додали уривки з першоджерела Гоголя. Їх переклали українською мовою, і вони дуже органічно вписалися у виставу.
Солістка оперної трупи випускниця Львівської консерваторії Леся Задорожна, яка прекрасно впоралася з головною роллю Параски, зазначила, що їй особливо приємно співати українською мовою. Співачка сподівається, що в театрі побільшає саме українських вистав.
До речі, ще одна прекрасна «Параска» — солістка дніпропетровської опери Надія Єременко днями стала дипломанткою V Міжнародного конкурсу вокалістів Marcello Giordani в Італії та увійшла в десятку його переможців.
У парі з дівчатами у ролі Гриця достойно виступають студент Дніпропетровської консерваторії Микола Єфименко (його фахівці називають майбутньою зіркою української опери) і вже досвідчений соліст Тимур Парулава.
Співаки дніпропетровського оперного — і солісти, і хор — уже звикли до новаторських вистав Олега Ніколаєва, коли на сцені доводиться бути не просто вокалістами, а й універсальними виконавцями — драматичними акторами і навіть танцюристами. Заслужена артистка України солістка Зоя Каїпова співає здебільшого класичний оперний (як правило, російськомовний) репертуар. Проте акторка прекрасно почувалася у характерній ролі Хіврі.
«Хоч цей матеріал наближений до естрадного, співати мені було легко і зручно. Також легко далися й танці», — розповіла співачка. Колоритна Хівря вийшла й в іншої виконавиці цієї ролі Світлани Сошнєвої, яка саме й запропонувала режисерові залишити українськомовного Гоголя.
«Сорочинський ярмарок» автор склав із такого собі музичного «суржику». У ньому звучать і симфонічні, й сучасні, й народні мелодії (крім українських, угорські, молдавські, циганські мотиви). Додаємо до цього міксу таланти і зусилля творчої команди театру — і виходить добрий і життєрадісний подарунок для глядача.