За словами керівників державного підприємства «Укрпошта», частка послуг з розповсюдження періодики у загальній структурі доходів очолюваної ними служби скоротилася до 7%. У підсумку на торгівлі пральними порошками, милом, ковбасою та іншими товарами першої необхідності поштовики заробляють більше, ніж на доставці газет і журналів.
Складається прикре враження, що очільники Укрпошти не лише змирилися із цією ситуацією, а й роблять усе можливе, щоб кількість передплатників і відповідно частка послуги, яку реформатори поштової галузі вважають збитковою, зменшувалася.
Черговим кроком на цьому шляху стало цьогорічне триразове (!) підвищення плати для фізичних осіб за користування абонентськими скриньками у приміщеннях поштових відділень. Ще торік вартість цієї послуги становила 12 гривень на місяць, а із січня вона піднялася до 38,4 гривні, тобто 460,8 гривні на рік.
Зрозуміло, що керівникам Укрпошти з їхніми зарплатами по 333 тисячі гривень таке підвищення видається незначним. Однак не більшості передплатників, бо оренда поштової скриньки тепер не лише порівнянна з вартістю найпопулярніших серед читачів ЗМІ, а й невиправдано дорога. Наприклад, у Житомирі власникам гаражів цілодобова охорона та інші послуги гаражних кооперативів обходяться у 720 гривень на рік. А за оренду поштової скриньки об’ємом трохи більш як літр доводиться платити лише на третину менше, ніж за утримання гаража площею 12х6 метрів разом із земельним податком.
Фактично йдеться про суборенду, бо підприємства зв’язку, що розповсюджують друковані ЗМІ, за оренду нерухомого майна символічно сплачують гривню на рік незалежно від площі приміщень. Законодавці свідомо пішли на втрати для бюджетів місцевих громад заради фінансової підтримки соціально важливих поштових відділень, у яких абонентські скриньки стали майже золотими за ціною для жителів міст.
Найцікавіше, що листоноша, доставляючи газети і журнали до поштової скриньки у багатоповерхівці, має пронести видання на власних плечах за кілька кілометрів без жодної додаткової оплати. Однак за те, що вона значно полегшить свою працю, залишивши в орендованій клієнтом скриньці газети і журнали, по які передплатник прийде сам, треба заплатити майже 40 гривень на місяць!
За часів СРСР аналогічно діяли радянські монополісти, коли, на відміну від цивілізованого світу, куплені заздалегідь квитки на автобуси і літаки коштували дорожче, ніж придбані в день відправлення. А за ринкових умов усе із точністю до навпаки, бо перевізникові вигідно користуватися сплаченими наперед коштами і він матеріально стимулює охочих купити квиток заздалегідь. Поштовикам за торгівлею милом і ковбасою теж не варто забувати про головне призначення пошти і хоч не створювати нових перепон охочим передплачувати періодику, наперед фінансуючи її доставку.
Зрозуміло, що совково-монопольне триразове подорожчання орендної плати за поштові скриньки призведе до масової відмови населення від дороговартісної послуги. У підсумку втратить не лише Укрпошта, аналітики якої аж ніяк не дурні, щоб не спрогнозувати наслідків нововведення. Найбільшої шкоди зазнають ті друковані ЗМІ, які орієнтуються на поширення своїх видань насамперед за передплатою. Суть проблеми в тому, що, згідно з вимогами закону, поштові скриньки у міських багатоповерхівках мають утримувати у належному стані номінальні власники, тобто ЖЕКи, ОСББ тощо. Однак уже десятиліттями встановлені в під’їздах настінні шафи для кореспонденції, м’яко кажучи, її схоронності не забезпечують.
Отож оренда поштової скриньки у відділенні зв’язку ще донедавна була єдиною можливістю для містян передплатити газети і журнали для себе, а не для першого-ліпшого, хто проходитиме у під’їзді багатоповерхівки повз шафу для кореспонденції без замків і часто навіть без дверцят. Тепер стараннями поштовиків і за участі держустанов, які погоджують і затверджують запропоновані монополістами тарифи, українських передплатників поставили у безвихідне становище. Отож недовго чекати наступного акта добре спланованої п’єси, у якому керівники Укрпошти знову нарікатимуть на мізерність передплатних накладів, збитковість доставки періодики і вимагатимуть додаткових державних дотацій на оплату створених ними самими втрат.
P. S. Єдиним поясненням триразового здорожчання вартості оренди поштових скриньок, тариф на які не має прямого стосунку ні до збільшення мінімальних зарплат, ні до ціни бензину, є бажання монополіста встановити єдиний обсяг плати для фізичних і юридичних осіб. Однак це надактуальне завдання можна було розв’язати шляхом зниження цін для юридичних осіб, а не підвищенням для населення. Тим більше що дефіциту вільних абонскриньок не було навіть торік.