Дена Райса, американського ветерана бойових дій, цієї весни призначено спеціальним радником головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Нещодавно він повернувся з Донбасу, де спостерігав за змінами на полі бою та оцінював потреби України для досягнення перемоги у війні, яку безпідставно розв’язала росія.
Експерт уже вдруге за цей рік поспілкувався з Укрінформом, щоб висловити своє бачення останніх подій, поділитися думкою про визнання росії державою-спонсором тероризму та поміркувати, що потрібно зробити союзникам і партнерам України, щоб закінчити брутальну війну, забезпечивши перемогу України на полі бою.
— Які, на вашу думку, сильні та слабкі сторони української та російської армій?
— Що стосується сильних сторін України, вважаю, що українська армія освічена, грамотна, високомотивована, з волею до бою та набагато краще керована в політичному й військовому сенсах. Нині Україна дуже тісно співпрацює з НАТО, щоб завдавати удари по ключових російських цілях на всіх окупованих територіях.
З кожним місяцем Україна стає ще сильнішою, маючи більшу за розміром і загартовану в боях армію, яка щодня стає кращою та більш оснащеною. Прийняття рішень тепер відбувається на найнижчих рівнях. Українські офіцери оголошують свій задум солдатам і пояснюють підлеглим, чому вони хочуть, щоб щось було зроблено. Це дає змогу солдатам зрозуміти задум і творчо підходити до того, як досягти результату. Так на полі бою впроваджуються певні інновації. Ми бачили, як ці інновації дають змогу Україні боротися з менш інноваційним та неповоротким російським загарбником і перемагати його.
Сильні сторони росії… росія завжди воювала масою. Масована артилерія, масована бронетехніка та максимальна кількість військ. росія використовує цю силу, супроводжуючи атаки артилерійським валом, ігноруючи моральні принципи і завдаючи ударів по цивільних цілях, руйнуючи цілі міста на своєму шляху. Та ця масованість — також їхня слабка сторона, оскільки російська армія перебуває на чужій території, а її командування, управління та ланцюг постачання піддається ефективним обстрілам із застосуванням високоточної керованої зброї глибоко за лінією фронту на окупованих територіях. Досить важко забезпечувати армію далеко від дому під влучним вогнем по всіх позиціях зосередження. російські артилерійські обстріли значно ослабли, а розвідка підтверджує, що причина цього криється в тому, що українські атаки на російські склади сіють хаос у їхніх ланцюгах постачання. З огляду на те що НАТО постачає дедалі більше зброї, проблема з ланцюгами постачання має завдати шкоди всій російській армії: йдеться про провізію, зимове спорядження, боєприпаси, паливо тощо.
Щодо слабких сторін росії, то російські лідери зазвичай використовують стару радянську модель керівництва — вертикальне «командування та контроль». Вони наказують солдатам, що і як робити, не пояснюючи, чому. Рішення можуть приймати лише керівники, а не солдати чи сержанти. Це робить їхню армію не здатною швидко адаптуватися на полі бою. Вони атакують один і той самий об’єкт, зазнають поразки, але потім атакують його знову і знову і, звісно, зазнають поразки вчергове, адже використовують той самий план бою. Тож командирам все одно, чи будуть значні втрати. Це справді може допомогти їм досягати військових результатів, але за це вони платять жахливу ціну — життя власних солдатів.
російські війська часто неосвічені та схильні вірити російській пропаганді. Брак дисципліни та аморальність у війську призводить до звірств, що вони вчиняють проти українських військових та цивільного населення, а також мародерства та інших жахливих симптомів. російські військові начальники аморальні та не мають поваги до мирних українців. Вони заплющують очі на воєнні злочини проти цивільного населення і, здається, навіть заохочують це як засіб терору.
Отже, військами керують старомодні командири, а організація служби — це чиста вертикаль. До речі, цю слабкість використовують українські сили, ліквідовуючи російське військове керівництво. Коли російська армія грузне та не просувається на полі бою, генералам і полковникам доводиться особисто прибувати на позиції, все далі й далі в напрямку лінії фронту, де вони і стають мішенню західної розвідки, яка співпрацює з українськими військовими. Так і знищують систему командування і контролю російською армією. Брак дисципліни на полі бою можуть використати більш дисципліновані українські вояки, які мають і волю воювати, і за кого воювати, тобто за співвітчизників, на українській землі. Ця слабкість окупаційних військ призведе до подальшого ослаблення морального духу російських військових.
Якщо говорити про слабкі сторони України, то треба мати на увазі, що країна увійшла в цю фазу війни з набагато меншою за розміром армією, ніж у росії, з набагато меншою кількістю військ, набагато меншою кількістю авіації, бронетехніки, артилерії… та всього. І це було її слабкістю. Та з 24 лютого Україна поповнює свою армію великою кількістю мотивованих і грамотних патріотів. росія все ще перевершує Україну в більшості основних озброєнь — за артилерійськими установками, бронетехнікою й кількістю військових. Але НАТО невтомно працює над усуненням кількісної слабкості в озброєнні, надаючи більше кращої зброї, якій росіяни, мабуть, не зможуть протистояти. День у день українська армія стає дедалі сильнішою та професійнішою.
— Чи надасть Захід Україні підтримку в тому обсязі, якого вона потребує? Які тенденції нині?
— Коли я прибув сюди на початку травня, на той час було взято на озброєння дуже мало західної зброї та боєприпасів. Але за останні три місяці ситуація кардинально змінилася. Спочатку було впроваджено M777, а потім M142 HIMARS та M270 (ракетні системи залпового вогню — РСЗВ). Було надіслано багато інших типів 155 мм гаубиць НАТО. Збільшено кількість наданих боєприпасів калібру 155 мм і різних типів гармат.
Щодо РСЗВ, то принаймні чотири країни надали пускові установки (M142 HIMARS або M270), кожна з яких може стріляти однаковими боєприпасами. Польща відправила танки Т-72 у великій кількості. Цей імпульс обнадійливий і надзвичайно позитивний.
— Наскільки ефективно українські військові опановують західну зброю?
— Доведено, що українські військові здатні неймовірно ефективно застосовувати нові системи озброєнь — швидко та з руйнівними результатами для російських окупантів.
Українські солдати дуже добре адаптуються до нових для них зброї, боєприпасів, систем і процедур. Вони дуже результативно адаптують тактику бою до нових систем озброєння. Оскільки українці надзвичайно грамотні та добре навчені, а також загартовані в боях, можна стверджувати, що вони зможуть швидко і в подальшому опановувати складне високоточне та летальне озброєння.
— Як довго, на вашу думку, росія здатна вести цю війну за нинішньої динаміки бойових дій?
— Схоже, що росії стає дедалі важче вести війну в Україні. Україна зробила дуже добру роботу, завдаючи ударів по пунктах управління, складах постачання та скупченнях військ. Система матеріально-технічного забезпечення російської армії потребує наявності централізованих складів, що пояснюється палетним типом матеріально-технічного забезпечення. Це робить склади чудовими мішенями для високоточних HIMARS та M777. Якщо (і, сподіваюся, коли) Україна отримає ракети ATACM (американський оперативно-тактичний комплекс з балістичною ракетою. — Ред.), росії буде ніде в Україні сховати ні свої системи командування та управління, ні склади постачання.
ATACM стріляють зі стандартної платформи HIMARS M142 або платформи M270. ATACM працює до 300 км, і між НАТО та Україною має бути домовленість, що жодні ATACM не запускатимуть за межі території України. Утримання армії, яка не контролює неба і буде піддаватися обстрілам в будь-якому місці на окупованих територіях, імовірно, виявиться для російської армії тягарем, якого вона не здатна нести.
— Західна та російська бронетехніка: в чому їхні сильні та слабкі сторони?
— Поле бою було усіяне рештками російської бронетехніки різних поколінь від танків Т-62 до Т-90. Вони кращі в обороні, коли вкопані на вогневих позиціях. Але в наступі — вони просто більша за розмірами ціль, що несе більші й неминучі втрати, коли по них б’є українська протитанкова та артилерійська зброя. російська техніка, як відомо, важка в обслуговуванні. Отже, за шість місяців війни обладнання виходить з ладу, артилерія і стволи танків не можуть безперервно вести вогонь, не підриваючись. Це саме те, що й відбувається.
— Що, на вашу думку, найважливіший чинник, який міг би допомогти Україні перемогти на полі бою?
— Лідерство та воля до перемоги. Відважні українські солдати відбили атаки росіян у битві за Київ завдяки кращому керівництву, кращій стратегії й тактиці, а також обмеженій кількості точної керованої зброї, яку використовували дуже ефективно, хоч кількісна перевага росіян часом сягала 10:1. Тепер на півдні та сході звичайний солдат не може потрапити в зону, окуповану росіянами, тому що в окупантів є артилерія більшої дальності. Але в українців краще керівництво, кращі солдати та воля до перемоги. Тим часом західна зброя надходить, але доки українські підрозділи не отримають далекобійну артилерію, вони не зможуть перейти в наступ.
— Чи зможе росія якось протистояти важкій західній зброї?
— Війна — це динамічне середовище, яке постійно змінюється. Отже, завжди є способи протистояти певним системам озброєння, якщо приділити цьому достатньо часу з необхідною кількістю грошових вливань, технологій, інновацій та мотивації. Більшість західної зброї — NLAW, Stinger, Javelin, HIMARS, Switchblade, високоточні боєприпаси M777, Gray Eagle та Harpoon — показали себе неймовірно ефективно проти нинішньої російської армії. росія давно знає про більшість із цих платформ, проте не може успішно протистояти їм. Малоймовірно, що росія зможе істотно протидіяти цим платформам у найближчій перспективі — протягом наступних кількох років. На мій погляд, з достатньою кількістю такої зброї це лише питання часу, коли Україна досягне перемоги та вижене росіян зі своєї землі.
— Чи є, на вашу думку, ймовірність того, що західну зброю можуть використати не за призначенням і не за домовленістю з партнерами?
— З мого досвіду роботи з українськими військовими за останні три місяці я встановив, що ЗСУ твердо об’єднані бажанням воювати та знищувати російську армію. Вважаю, що Україна — один з найбільших союзників Сполучених Штатів, і я впевнений, що зброю, яку передали українським силам, не буде перенаправлено в якесь інше місце, і не маю жодних побоювань, що українське керівництво порушить будь-яку угоду. Ми віримо в український народ, його політичне та військове керівництво і в мужніх українських воїнів. І саме тому постійно пишу про це та виступаю публічно в Сполучених Штатах, рекомендуючи негайно доставити Україні потрібну кількість зброї (а це означає ще більше), щоб вигнати росіян з України та допомогти «Першій армії миру» відвоювати свою територію, людей, культуру і мир.
— Якби путін знав, що війна триватиме так довго, чи вирішив би вторгнутися в Україну?
— Про думки путіна можна тільки здогадуватися. Але він переоцінив можливості власної армії, недооцінивши можливості України та реакцію Заходу. Таку реакцію Заходу можна пояснити лідерством однієї людини: Президента Зеленського. путін вторгся в Чечню (1999), Грузію (2008), Сирію (2017), Крим і Донбас (2014), і світ не відреагував так навіть близько. Брак міжнародної реакції на попередні акти агресії путіна бу помилкою і лише надихнув його діяти так і надалі. Натомість лідерство Президента Зеленського в лютому та березні 2022 року надихнуло націю та весь світ і стало причиною того, чому НАТО та Захід зараз згуртувалися навколо України.
— Останні звірства росіян щодо українських військовополонених в оленівській колонії викликали великий резонанс в Україні, яка знову закликає Захід визнати росію терористичною державою. Що думаєте про цю ініціативу?
— Погоджуюсь на 100%, що росію потрібно внести у список держав-спонсорів тероризму, як Кубу (2021), Північну Корею (2017), Іран (1984) та Сирію (1979). Усю російську армію слід визнати терористичною організацією. Жодна терористична організація (ІДІЛ, Аль-Каїда, ХАМАС, Хезболла, ФАРК, Боко Харам тощо) не вбила стільки невинних мирних жителів, як російська армія за останні два десятиліття в Чечні, Сирії, Грузії, на Донбасі, у Криму, а також протягом вторгнення в Україну 2022 року. російська армія, ймовірно, вбила більше, ніж усі ці терористичні організації, разом узяті, тому, звичайно, її слід позначити тим самим ярликом. Керівництво військ путіна та його генералів жахливе, і це викликає огиду всього світу: дії путіна, дії та стратегії його командування, а також поведінка російських військових в Україні. Довгий список терористичних дій державного рівня проти народу України добре задокументований та відомий світовій спільноті. Лідерство Президента Зеленського та генерала Залужного надихнуло Україну та весь вільний світ. Війна, яку ведуть українці, справедлива. Це добро проти чистого зла. І Україна виграє завдяки кращому керівництву, кращим людям, а тепер і підтримці світу.
— Як би ви оцінили свій останній візит на передову?
— Небагато американців були там, і там не було жодного з тих, хто, наскільки мені відомо, мав би американський військовий досвід і глибокі знання про можливості систем озброєнь, які надходять в Україну та і їх здебільшого фінансують американські платники податків. Ми мали змогу оцінити ситуацію та зрозуміти наявні потреби, а також вплив цього озброєння на полі бою. Ми змогли оцінити моральний стан української армії та навички керівництва патріотів, багато з яких приєдналися до армії після вторгнення 24 лютого.
— Що, на вашу думку, потрібно зробити зараз, щоб якомога швидше витіснити це російське зло з України?
— Очевидне рішення для завершення цієї війни на користь України — набагато більша кількість далекобійної артилерії та РСЗВ. Україна довела, що може ефективно знищувати російські війська з їхнім використанням. Бета-тест завершено. Час НАТО відправити в Україну достатню кількість артилерійських установок та боєприпасів до них, щоб вигнати росіян. Кожен, хто сумнівається в такій необхідності, має проїхати 40 годин із Кракова на Донбас і поспілкуватися із солдатами та офіцерами. Саме це я і зробив. Дайте Президентові Зеленському те, що йому потрібно, щоб виграти цю війну.
Євген МАТЮШЕНКО,
Укрінформ
(Надруковано зі скороченнями)