Взагалі-то я про міський транспорт, поїздка в якому в спекотну погоду перетворюється на нав’язливу близькість без запобігання.
Ось перед тобою виникає грайливий оголений пупчик і декольте майже до нього. Нехай! У дівчини це хоча б виглядає естетично. А коли із явно замалих за розміром напівпрозорих штанів вилазять на публічні оглядини зайві кілограми… Ну, вибачте, якось воно не жіночно…
А ось інший приклад. Справжній красень! Статура огрядна, на пам’ять про її спортивне минуле залишилася хіба що любов до спортивного одягу. Волохаті ноги майже на повний зріст виглядають із зім’ятих сімейних, вибачте, спортивних трусів, а «пивний» живіт обтягує майка відомого бренду, на ногах, зрозуміло, — шльопанці. Отакий «олімпієць» береться за поручень, і небрита пахва вдаряє ароматом, далеким від парфумів. Він ще й «змістовно» поглядає на жінок!.. Ну нехай би прогулювався Гідропарком чи Оболонською набережною, там це хоч можна зрозуміти — пляж поруч. Але чому треба з’являтися напівоголеним у центрі міста, яке не на екваторі розташоване?..
До речі, була я колись у Стамбулі влітку. Спека добряча, а відвідати давню Софію, за зразком якої звели наш символ — Софію Київську, хочеться, бо нинішні нащадки славнозвісного Османа воліють не згадувати Візантію та Константинополь. От і подалася своїм ходом купка інтелектуально налаштованих туристів до визначного туристичного об’єкта в той час, коли групу зазвичай повезли скуплятися на шкіряну фабрику. Дві зупинки місцевим швидкісним трамваєм я запам’ятала надовго. Уявіть собі, в переповнений самими чоловіками(!) вагон входять біляві «Наташі». Відчули себе, як перед зануренням у воду, але… Пасажири дружно вдихнули повітря і навколо нас утворилося вільне місце. До речі, у вагонах працює кондиціонер, тому приємно прохолодно. Дехто з пасажирів витирав хустинкою вологу з чола, але ми не відчули жодного натяку на запах поту. Не побачили ні оголених ніг, ні навіть пальців, до нас не торкалися чужі оголені руки. Коли треба було виходити, ми не прокладали ліктями дорогу в натовпі біля дверей, аби вислизнути з нього. Нам звільнили вихід…
А тепер повернемося у наш громадський транспорт. На вулиці спека, народ роздягнутий і спітнілий. З одного боку до тебе прилаштовується мокра спина, з іншого — атакують вологі лікті, ноги, волосся. Дихати мрієш через протигаз. Ну і чого нам не вистачає? Води — мешканцям міст, розташованих на берегах річок? Миючих засобів? Поваги одне до одного?
Відповідь відома: побутової культури. Якщо жити за принципом — «а скільки тої зими?», то можна не гріти воду, а чекати, коли гаряча знову побіжить з крана після літніх профілактичних робіт на водогоні. Не міняти щодня одяг — хіба за один день він став таким вже брудним? Якщо чоловік не привчений з дитинства нести відповідальність за себе і за близьких йому людей, він ніколи не пропустить вперед чужу жінку чи дитину, не поступиться їм місцем в транспорті. Врешті-решт ходитиме в коротких штанцях і панамці у невідповідних місцях і жуватиме жуйку.
Первісна людина не ховала свого тіла, але розвиток цивілізації приніс нові стандарти життя — примусив її митися, голитися, стригтися, застосовувати парфуми і одягатися відповідно до місця перебування. Людина виробила певні поняття про те, що добре, а що погано. У спекотний день іноді спостерігаєш, як Київ перетворюється на парк юрського періоду з людьми, які наче забули про великий шлях, що його пройшло людство у своєму невпинному розвитку...