День народження селища хоч і поступається масштабами дню народження міста, але має важливу перевагу в іншому. Погодьтеся, на святкуванні в місті, якщо завчасно не домовитися з рідними або знайомими, можна й не зустрітися цього дня. Оскільки когось тягне на ярмарок, іншого — на спортивні змагання або атракціони, третього — поласувати різноманітними стравами. І всі ці локації зазвичай далеченько одна від одної. У селищі по-іншому: все розміщується компактно в центрі населеного пункту, тож святкування проходять ніби в тісному родинному колі. Цього дня з усіма побачишся й поспілкуєшся, адже в будні буває не до того: всі тонуть у турботах про достаток сім’ї, навчання дітей тощо.
У цьому році День селища, в якому живе моя родина, проходив навіть масштабніше, ніж усі очікували. Відбувалися змагання наших юних футболістів з футболістами з інших сіл. З’ясовували, хто кращий, і дівочі команди. Такий турнір відбувся вперше, тому й зацікавив багатьох. Були змагання з боксу серед дітей. А на турнір з волейболу серед чоловіків 45+ запросили команди зі столиці й навіть білоруського Гомеля. Прибули повеселити дітей артисти цирку. Аби діти та їхні батьки з іншого села, що входить до сільської ради разом з моїм селищем, могли оцінити циркову виставу, вперше було організовано автобус. Він безплатно привіз і відвіз усіх охочих.
Діти по кілька разів ходили на батути, бігали по солодку вату. Цьогоріч сільська рада навіть надала кожній дитині-сироті, дитині з порушеннями здоров’я, що не обмежують їхньої можливості брати участь у святкуванні, по талону на солодку вату і надувну гірку-батут.
Коли дізналася про таку акцію, не сприйняла її як заробляння головою сільради балів на наступні вибори. Адже дбає він про селян не лише з нагоди свята. За його головування огороджено школу — тепер на її території нема пляшок і шприців, реконструйовано стадіон, спортзал у будинку культури, центральний парк, збудовано відкритий майданчик із тренажерами, оновлено всі дитячі майданчики, з’являються нові дороги зі зручними пішохідними доріжками.
Отакий у нас відповідальний голова. Тож не дивно, що до нашої сільської ради виявили бажання приєднатися ще дві. Про формування такої довгоочікуваної об’єднаної територіальної громади і призначення ЦВК дати виборів голови й депутатів сільський голова з неприхованою радістю повідомив напередодні свята селища в соцмережі. Тепер у громаді буде шість населених пунктів, які разом рухатимуться вперед.
Свято відгриміло, але залишило про себе і неприємний спогад. Він за кілька днів опісля повернувся, коли поспішала на роботу і від двох хлопців років 15—16 почула: «Погуляли добре. Спочатку купили пива». І тут я згадала компанію хлопців і дівчат такого віку, які щось голосно вигукували, сидячи на лавці біля мого під’їзду в розпал святкування Дня селища. Виявилося, хлопці були напідпитку, ледве трималися на ногах, але поривалися кудись іти. Дівчата їх зупиняли, озираючись довкола на перехожих.
Те, що озиралися, добре. Отже, поки що соромно за таке. Але погано, що взагалі з’явилася можливість у такому ще шкільному віці вживати алкоголь. Діти ці з благополучних сімей, тож із дому спиртного не поцупили. У магазинах селища не бачила, щоб його продавали неповнолітнім — навіть наліпки з відповідними застереженнями є. І ще частенько чую про такі собі провокації, які відповідні служби влаштовують, аби виявити безвідповідальних продавців, що відпускають алкоголь підліткам. А ось організатори свята селища, очевидно, забули нагадати про заборону заїжджим продавцям, які пригощали учасників свята різноманітними стравами.
Мене завжди обурювало, що дорослі можуть продавати спиртне дітям. Сумніваюся, щоб вони дозволили собі таке щодо власних нащадків. Тому свято святом, але участь організаторів не має завершуватися присутністю на офіційній частині. Потрібно з такою самою відповідальністю, з якою підходили до організації свята, контролювати його перебіг до кінця, щоб убезпечувати дітей від подібних випадків. Адже коли немає змоги щось утнути, то не буде й наслідків. А на державному рівні для продавців варто визначити таку відповідальність, щоб вони просто боялися споювати молодь. Адже народжених безвідповідальними таки вдається зробити відповідальними — в селищі державні «провокатори» підтримують порядок.
Отака вона, дієва відповідальність у широкому розумінні. І потрібна вона не лише моєму селищу, аби такого: «Погуляли добре. Спочатку купили пива», — з вуст підлітків не зривалося.