ШОК
Оксана Макар з Миколаєва, яку троє покидьків гвалтували, душили та підпалили, продовжує боротися за життя й сподівається на допомогу
Від звістки про страшний злочин Миколаїв здригнувся, як від землетрусу. Три нелюди після знущань над 18-річною дівчиною викинули її живою на сміття та підпалили. Дівчина вижила. Дивом. Оксану Макар доставили до лікарні з опіками 3—4 ступеня правої руки, поперека, спини, нижніх кінцівок. Кінцівки обпалені до кісток. Нирки буквально зварені, їх видно ззовні. На попіл перетворилися частини кісток скелету. Для зменшення інтоксикації організму дівчині вже ампутовано праву руку на рівні плеча. Які операції потрібні далі, поки що невідомо.
Злочинна бездіяльність
Факт нелюдських знущань над дівчиною беззаперечний. Незрозумілими виявилися в цій ситуації дії представників правоохоронних та судових органів. Добре те, що міліціонери приїхали через дві хвилини після виклику, і на власних шинелях доправили дівчину до лікарні. Втім, подальші дії правоохоронців просто дивують.
Щоправда, підозрюваних у скоєнні злочину розшукали досить швидко. Ті троє не дуже і відпиралися — надто очевидною була картина. Однак чомусь одного з підозрюваних затримали під арештом, а двох інших відпустили «під розписку». На сайті обласного УМВС досі вивішена інформація про те, «що був затриманий мешканець обласного центру».
Лише через кілька днів чи під впливом громадськості, чи з якихось інших причин, під арештом опинилися всі троє. Рішенням того ж суду, який раніше їх відпустив. Згодом міліцейське начальство пояснювало, що в ході слідчих дій з’явилися певні докази причетності до скоєного всіх зловмисників. Так, начальник управління УМВС у м. Миколаєві Микола Светочєв заявив: «Підстав для затримання їх у перший день не було… На той час незрозумілою була роль кожного із зловмисників».
Випадок з Оксаною Макар збурив усе місто. Саме завдяки простим городянам буквально протягом години зловмисникам присудили арешт
Мабуть, справді є такі заковики в законах, які дозволяють вважати невинними тих, хто перебував поряд з душителем, але сам не душив; тих, хто стояв поруч з підпалювачами, але сам не підпалював. Але вони не можуть не знати, що злочинними є як дія, так і бездіяльність. Тож «таємниці слідства» і викликали обурення громади, яке ледве не перетворилося у самосуд.
Є й інші серйозні запитання, що потребують відповіді. Чому дівчину допитали не відразу, а через чотири дні? Адже Оксана весь час у лікарні була у свідомості і розповідала мамі в подробицях все, що з нею сталося. Чому відразу ж не зробили необхідну судово-медичну експертизу? Чекали найстрашнішого? Не буде людини — не буде справи? Чому досі невідомо, хто прийняв рішення про звільнення двох молодиків на свободу?
Від «Рибки» до підвалу
Повну закритість міліції намагаємося компенсувати відтворенням подій того дня. Спокійно, без емоцій, об’єктивно. Отже, де?в’ятого березня ввечері Оксана Макар прийшла до бару «Рибка». Подібні заклади раніше називали просто «забігайлівками», його репутація давно підмочена. (Фото з сайту Novosti-N.mk.ua)
Оксана замовила собі сік. За столиком сиділа одна. За сусіднім столиком відпочивали двоє хлопців, які приділяли дівчині увагу. Вона приєдналася до їхньої компанії. Молоді люди жартували та розпливалися в компліментах. Як розповідає працівниця кафе Валентина, все було пристойно. Один з хлопців — Артем — із частих відвідувачів. Зазвичай приходив із своїм другом Максимом. Але того дня Максима не було, а компанію Артему склав Євген. «Артема ми добре знаємо, — розповіла працівниця, — він ввічливий, спокійний. А ось Євген поводився більш агресивно». У будь-якому разі, саме Євген запропонував не провести дівчину додому, а запросити її до Максима «на каву». На той час Оксана вже не могла контролювати ситуацію. Мати каже, дівчину «вирубили» якимось напоєм.
Каву в гостях замінила оковита. Хлопці «накачалися». А Оксана залишилася в безпорадному стані. Далі події описані у сухому міліцейському звіті: «нові знайомі по черзі задовольнили свою статеву пристрасть, а потім, коли один із них залишився наодинці з дівчиною, за невідомих причин почав її душити, доки остання не перестала подавати ознак життя… Сповістивши господаря квартири та свого товариша про те, що необхідно позбутися тіла, нелюд замотав дівчину в ковдру, виніс її до будівельного майданчика, спустився до підвального приміщення та кинув тіло в яму, повну залишків від будівництва… Злочинець розвів вогнище».
Місце, де підпалили Оксану, жахливе. Я обійшла його з місцевими хлопцями вздовж і впоперек. Покинута десятиліття тому забудова стала притулком для безхатченків та собак. У загорожі давно зяє діра, охорони немає. Підвал, в якому підпалили дівчину, ми теж виявили. Повірте, страшне видовище!
Знайшов Оксану випадковий перехожий. У підвалі дівчина пролежала всю ніч.
Не такі вже й «мажори»
Максим, Євген та Артем — персонажі, які мають минуле і теперішнє. Щоправда, їхньому майбутньому не позаздриш: відомо, що з такими злочинцями трапляється у місцях позбавлення волі.
Той, кого у ЗМІ називають «мажором», 24-річний Максим, — син колишньої голови Єланецької райдержадміністрації. Хлопець з дитинства відчув усі принади життя. Як розповідає його односелець Віктор, молодший за земляка на два роки, Максим навчався в кількох вишах Миколаєва. Його постійно відраховували, але великі гроші батьків «переселяли» сина в інші інститути. «Ми ходили до одної школи в Єланці, — продовжує Віктор, — я його добре знав. Він людей за людей не вважав, у школі навіть у ставленні до вчителів поваги не було. Визнавав тільки гроші. Мій двоюрідний брат з ним жив у гуртожитку в одній кімнаті. Розповідав про нього багато поганого». Євгену у травні виповниться 23 роки. Має дружину та маленьку доньку. Заробляє ремонтом квартир, спеціаліст з укладання плитки. Артем начебто працював на одному з підприємств міста слюсарем. Наразі більше нічого про нього не відомо.
Тобто хлопці — не такі вже й «мажори», як їх охрестили ЗМІ. Вони «з нашого двору», ті, хто поруч, — сусіди, друзі та знайомі дітей. І ці «мінори» страшніші. Це ж вони після скоєного монотонно і цинічно розповідають слідчим: «випили… купили горілки та презервативів… пішли додому… душив. А чого вона кричала?! Міліцію кликала!? Загорнув тіло в простирадло… думав, що померла… підпалив».
Дівчина-«фенікс»: жила й виживала
Оксана насправді виявилася живучою дівчиною. Над нею знущалися, її душили і спалювали. А вона, як птах-фенікс, ожила. Втім, дівчині доводилося виживати все своє життя. Батьків поруч не було, Оксану виховувала бабуся. Дівчина перебувала в інтернаті, потім закінчила школу в селищі Луч Жовтневого району. Останнім часом працювала в Миколаєві, сама заробляла і виживала як могла. Коли сталася трагедія, всі мешканці селища просто сторопіли: «Невже це трапилося з нашою Оксаночкою?!»
Сусідка та однолітка Оксани Юлія Кравченко розповіла: «Я знаю Оксану змалку. Дитинство в неї було несолодке, фактично батьки її кинули напризволяще. Але дівчина трималася, поводилася достойно. Вона постійно боролася за життя. Коли я дізналася з Інтернету про те, що трапилося, спочатку навіть не повірила, що постраждала саме Оксана. Вона така відкрита, товариська, доброзичлива, дуже активна. Її складно не помітити. Завжди в центрі уваги». До речі, Юлія разом із чоловіком, аби допомогти Оксані вижити, здали кров.
— Я впевнена, моя донька виживе, — зі сльозами на очах говорить мама Оксани Тетяна Суровицька. — Вона з першого дня розповіла мені все, як було. На жаль, правоохоронні органи «завітали» до нас тільки через чотири дні і тоді ж виявили бажання здійснити експертизу. Оксаночка вже будує плани на майбутнє, вона впевнена, що видужає, мріє стати на підбори та замінити руку сучасним протезом.
Поділилася мама і передчуттями доньки: «Оксана розповіла, що їй наснилося, ніби вона вступила в чорну воду, і її засмоктало. Але потім випливла на чисту воду. І нехай мені кажуть, що в неї немає шансів, я не вірю». Як повідомила Тетяна, батьки та родичі хлопців, які вчинили наругу над її донькою, з нею не зв’язувалися, допомоги не пропонували і прощення не просили.
І кров, і гроші, і любов
Історія дівчини викликала хвилю обурень. Вмить інформація розлетілася по соціальних мережах та сайтах. У листуванні люди (переважно молодь) пропонували вдатися до активних дій. Можливо, це єднання навколо трагедії одної дівчини ще запишуть в історію України як приклад незвичайної людяності та гуманізму. Адже саме завдяки активності громадськості буквально протягом години зловмисникам присудили арешт. Саме завдяки простим городянам дівчинці збирають гроші — три тисячі гривень на добу. І саме завдяки інтернет-спільноті історію дівчини з Миколаєва дізнався світ.
Як розповіла одна з ініціаторів акції на підтримку Оксани Євгенія Матійчук, спочатку всі згуртувалися навколо заклику допомогти дівчині матеріально. Потім поставили собі інше завдання — не допустити жодної можливості для зловмисників уникнути покарання. Бунт громадськості ледве не переріс у лінчування.
Підтверджень громадської небайдужості миколаївців безліч. Так, близько 50 чоловік у перший день заклику здати свою кров для Оксани Макар прийшли до станції переливання крові. Як зазначає завідуючий донорським відділенням станції Олексій Малоголовко, запасу крові та її компонентів вистачить. «У зв’язку з тим, що Оксана має серйозні опіки, — пояснює він, — відбувається втрата білка, організм зневоднюється. Ми робимо з плазми альбумін, необхідний в першу чергу при лікуванні опіків». Підтверджує забезпеченість Оксани ліками і заступник головного лікаря міської лікарні № 3, де зараз перебуває дівчина, Петро Удовиченко: «Ми робимо все можливе. Дівчина має всі необхідні лікарські засоби на 10—12 днів. Далі загадувати не будемо».
В лікарні випадково познайомилася з фермером з Одеської області Анатолієм. Він приїхав спеціально до Миколаєва, аби передати кошти на лікування: «В мене в самого доньки. Я не можу собі навіть уявити, щоб з ними трапилося подібне. А дівчинці треба допомогти». І таких прикладів безліч. На кожному кроці. Люди справді згуртувалися навколо біди.
Сьогодні справа взята під контроль МВС України, Генеральної прокуратури та особисто Президента України. Винних має бути покарано. І в цьому сумнівів немає.