"«Стали ми на смерть, щоб не вмерла Україна…»"

11 липня 2023

«Урядовий кур’єр» продовжує публікації в межах започаткованого спільно з військовими журналістами управління зв’язків з громадськістю ЗСУ проєкту «Хронологія війни». Попередні подачі — «Героїка і трагедія перших днів»  («УК» №83 від 26 квітня),  «Діяти потрібно було рішуче та негайно» («УК» №87 від 2 травня), «Як тебе боронити, Києве мій…» («УК» №94 від 11 травня),  «Як Десну перейшли батальйони» («УК» №98 від 17 травня 2023 року), «Парадний марш не вдався» («УК» №107 від 30 травня 2023 року) та  «З думкою, що це ненадовго» («УК» № 120 від 16 червня 2023 року).

Херсонську область війська рф атакували з території тимчасово окупованого Криму вночі 24 лютого 2022 року і захопили в перші дні вторгнення. Сам же обласний центр, у якому раніше було майже 280 тисяч жителів, окупували на початку березня. У рашистів до Херсонщини був особливий інтерес: область єдина має вихід одночасно до обох  морів — Азовського та Чорного. Крім того, через Херсонщину проходить єдиний наземний шлях до Криму та пролягає Північно-Кримський канал, яким свого часу постачали на півострів прісну воду із Дніпра.

Щодо специфіки воєнних дій, то їх напруження на цій ділянці фронту посилювалося необхідністю поєднання різних родів та видів військ — сухопутних, повітряних та морських сил. Із березня 2022 року ворожу агресію відбивали та тримали оборону в цій операційній зоні українські воїни під командуванням генерал-лейтенанта Андрія Ковальчука, генерал-майора Михайла Драпатого та інших талановитих командувачів, яких добре знали військовослужбовці на фронті та громадяни України в тилу завдяки їхнім успішним діям на попередніх етапах війни впродовж восьми років відбиття російської агресії.

Зірвали росіянам парад на суші…

Швидкий та стрімкий розвиток широкомасштабної війни на півдні України породив чимало чуток та висловлювань. Зокрема, чимало українців навіть тепер заявляють, що Херсон наші війська здали без бою й окупанти пройшли до центру Таврійського краю ледь не парадним маршем. Це неправда: Генштаб ЗСУ такі твердження  називає кремлівською дезінформаційною зрадницькою тезою. Бо ЗСУ готувалися до війни, перекинувши в лютому 2022 року на полігон біля національного парку «Олешківські піски» частину 59 мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, яка постійно дислокується у Вінниці. Бійцям видали боєкомплекти та пальне для техніки. За кілька днів до широкомасштабного вторгнення одну з танкових рот 59 бригади разом з піхотою висунули ближче до Криму. У той самий час військові 80 десантно-штурмової бригади зі Львова проходили навчання в Миколаївській області.

Ці дві бригади першими і вступили в бій з російськими агресорами: східніше від Херсона оборону тримала танкова рота 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка під командуванням старшого лейтенанта Дмитра Дозірчого. Із ворожим десантом вона зустрілася 24 лютого 2022 року на мосту через Дніпро. Хоробрий командир, не вагаючись, повів підрозділ на прорив (якби 33 танкісти не зробили цього, вся бригада опинилася б в оточенні), який став не лише успішним, а й дав змогу підрозділу відбити у ворога автомобільний міст та закріпитися на лівому березі Дніпра. Дмитро Дозірчий за цей бій отримав «Золоту Зірку» та звання Героя України.

Того самого дня в ЗСУ повідомили, що в Генічеську, щоб зупинити просування ворожої танкової колони, матрос Віталій Скакун героїчно підірвав Генічеський автомобільний міст разом із собою.

«Міст було заміновано, але відійти звідти він не встиг. За словами побратимів, Віталій вийшов на зв’язок і повідомив, що підриває міст. Одразу ж пролунав вибух. Наш побратим загинув. Його героїчний вчинок значно уповільнив просування ворога, що дало змогу підрозділу передислокуватися та організувати оборону», — зазначили в ЗСУ.

Розвідник 60 бригади на псевдо «Федя» родом з Херсонщини. Його рідне село окуповане нині росіянами, і він разом з побратимами дав слово обов’язково його визволити

…і на морі теж

Понад те, на початку широкомасштабного втогнення українські захисники та захисниці добилися знакових перемог: за повідомленням інформаційної агенції «Голос Криму»,  21 березня 2022 року до морського порту Бердянськ «зайшов десяток великих десантних кораблів чорноморського флоту, зокрема судно «орськ», яке доправило БТРи, що мали рушати до місць дислокації окупаційних військ на захоплених територіях українського півдня».

Кількість бойових машин не розголошували, однак відомо, що «орськ» може взяти на борт до 40 БТРів або до 20 танків. За сподіваннями окупантів, це угруповання кораблів мало не лише забезпечувати «всім необхідним», передусім технікою та боєприпасами, «південний фланг проведення спеціальної операції», а й доправляти «гуманітарні вантажі» для лицемірної «допомоги» перед камерами своїх ЗМІ жителям окупованих та розстріляних українських міст, навіть Бердянська, «переповненого біженцями від націоналістичного батальйону «Азов» з розбомбленого вщент російськими ракетами Маріуполя.

Але вже 24 березня 2022 року на рейді в порту тимчасово окупованого Бердянська було знищено російський десантний  корабель «орськ». Це не змогли приховати навіть російські ЗМІ, які зазначили, що під вогонь потрапили й інші великі десантні кораблі «саратов», «цезар куніков» та «новочеркаськ». Наш Генштаб уточнив: «Унаслідок удару по зайнятому окупантами порту Бердянськ було знищено корабель «саратов», а «цезар куніков» та «новочеркаськ» було пошкоджено».

Тож удар по російських кораблях у порту окупованого Бердянська 24 березня 2022 року можна охарактеризувати суто як великий ляпас цілому чф рф. Відтоді російський військовий флот здатний хіба що завдавати підлих ударів ракетними комплексами «калібр» по українських інфраструктурних об’єктах та житлових кварталах мирних міст.

А 14 квітня 2022 року затонув флагман чорноморського флоту вмф росії ракетний крейсер «москва». Йому майстерно завдали удару двома ракетами «Нептун» воїни берегового ракетного комплексу РК-360МЦ «Нептун» Військово-Морських сил України, коли крейсер 13 квітня перебував поблизу острова Зміїний.

росія за всю історію морських воєн ніколи не втрачала своїх найбільших кораблів. «москва» належала до трьох кораблів далекого океанічного плавання, створених для знищення авіаносних груп супротивника. До речі, крейсер брав участь 24 лютого 2022 року в захопленні українського острова Зміїний. Саме його один з наших прикордонників відправив самі знаєте куди. Окрім того, «москва» організовувала морську блокаду українських міст Одеси, Миколаєва та Очакова.

Нарешті не можна не згадати й саме визволення острова Зміїний 30 червня 2022 року. За словами начальника ГУР МО України Кирила Буданова, вирішальну операцію було поділено на три етапи: «На першому етапі була артпідготовка, на другому залучили авіацію. Стояло завдання встановити державний прапор України на вертолітному майданчику. Ми встановили. Далі був третій етап — дорозвідка прибережної зони й розмінування».

«Ворожий триколор було спущено, а наш прапор (найбільший за розміром, який знайшли в Одесі. — О.К.) піднятий на офіційному флагштоці», — додав один з учасників операції спецпризначенець Тимур.

Сподіваємося, що майорітиме він завжди!

Великих втрат рашистам на Херсонщині завдає арта 59-ої мотопіхотної, яка з перших днів «широкомасштабки» ефективно б’є русню на півдні

Контрнаступ ЗСУ

Наступальна операція на півдні України розпочалася в серпні 2022 року. А в жовтні, коли обстановка у Південно-Західній оперативній зоні набула нової динаміки, захисники України надали їй нового поштовху. Сили оборони України було об’єднано в Оперативно-стратегічне угруповання військ «Херсон», до складу якого входили оперативні угруповання військ «Миколаїв» та «Кривий Ріг», інших підрозділів Сил оборони. Українському командуванню вдалося об’єднати в єдиний механізм засоби розвідки, управління та ураження, що дало змогу координувати зусилля всіх підрозділів під час виконання бойових завдань.

Українські війська блокували сили ворога в зонах їх зосередження і завдавали по них авіаційних та ракетно-артилерійських ударів, а також періодично атакували виявлені слабкі ділянки оборони на правобережжі річки Дніпро за підтримки важкої бронетехніки.

У жовтні 2022 року в Херсоні перебували найбільш підготовлені та найбоєздатніші російські підрозділи. Велика частина з них — десантні війська рф, російські сили спеціального призначення та морська піхота — становили кістяк угруповання, яке посилилося мобілізованим складом (загальна чисельність — 40 тисяч). Уже тоді, до речі, існувала небезпека, що в разі втрати міста Херсона російські окупанти можуть підірвати дамбу Каховської ГЕС, спричинивши затоплення значних територій та населених пунктів України, що й сталося, але вже 2023 року.

Але переважні сили ворога не змогли зупинити наступального пориву ЗСУ: 1—5 жовтня 2022 року Сили оборони України, демонструючи натиск та ініціативу, продовжили наступ на півночі Південно-Західної ОЗ, визволивши населені пункти Золота Балка, Хрещенівка, Гаврилівка, Михайлівка, Новоолександрівка, Дудчани, Велика Олександрівка, Мала Олександрівка, Давидів Брід, Новопетрівка та інші. Заступник начальника ГОУ ГШ ЗС України бригадний генерал Олексій Громов під час онлайн-брифінгу представників Сил безпеки та оборони України 6 жовтня 2022 року повідомив, що з 1 жовтня на херсонському напрямку українські війська визволили 29 населених пунктів. На різних ділянках фронту ЗСУ вклинилися в захоплену окупантами територію від 10 до 20 кілометрів.

Розвиток українського наступу вздовж правого берега Дніпра та лівого берега Інгульця спричинив втрату стійкості оборони ворога та її подальшого руйнування в північно-східному секторі. Зазнаючи втрат, російські війська почали відходити в напрямку міста Берислав та перегруповуватися поблизу населеного пункту Мілове.

11—15 жовтня 2022 року, відбивши контратаки ворога, українські війська продовжили наступ населеного пункту Давидів Брід у напрямку Іщенки та Костромки вздовж правого берега Дніпра в напрямку населених пунктів Дудчани — Мілове. 11 та 13 жовтня Сили оброни України авіаударами уразили чотири позиції ППО ворога в Бериславському та Каховському районах, а також п’ять місць скупчення живої сили, озброєння й техніки в Бериславському, Баштанському, Миколаївському і Херсонському районах.

16—20 жовтня Сили оборони України прорвали російську оборону поблизу Суханового та продовжили наступальну операцію в напрямку населених пунктів Нова Кам’янка — Берислав. Бойова авіація Збройних сил України завдавала ударів по ворожих позиціях, а українські війська — ракетно-артилерійських ударів по пунктах управління ворога (було знищено командний пункт 247 десантно-штурмового полку 7 десантно-штурмової дивізії), позиціях протиповітряної оборони, переправах та складах боєприпасів поблизу Херсона, Берислава та Нової Каховки.

Завдяки вміло застосованій тактиці на 24 жовтня 2022 року наші війська визволили на Херсонщині 90 населених пунктів, в яких понад 12 тисяч жителів.

17 окрема танкова Криворізька бригада імені Костянтина Пестушка перетворила на залізяччя не одну таку ворожу бронемашину

Удари з повітря

Значну роль в боях за Херсонщину відігравала українська авіація. Ось дані лише за три дні наступу: 26 жовтня українська штурмова та армійська авіація завдала шість ударів по силах ППО ворога, опорному пункту та трьох районах скупчення живої сили, озброєння й техніки на Бериславщині і в Миколаївському районі.

28 жовтня українська авіація, нарощуючи зусилля, завдала вісім ударів по районах зосередження сил та військової техніки ворога, розгорнутих системах ППО та опорному пункту в Миколаївському, Первомайському і Бериславському районах. У Бериславському й Миколаївському районах було знищено три склади боєприпасів ворога.

29 жовтня українські війська, посилюючи тиск, атакували російські позиції на північному відрізку лінії фронту на Херсонщині поблизу населених пунктів Мілове, Суханове, П’ятихатки, Іщенка, Брускінське та Садок. Наступальні дії тривали 30 і 31 жовтня на північний захід від Берислава та Чорнобаївки. Щоб запобігти перекиданню резервів окупантів з лівого на правий берег Дніпра, українські війська знищили дві ворожі баржі поблизу Антонівського мосту. Також було знищено колону військової техніки на підході до переправи.

Серією артилерійських ударів було знищено і сам Антонівський міст, що істотно сповільнило втечу окупантів. Уранці 8 жовтня 2022 року спалахнув Кримський міст, що з’єднує тимчасово окупований український півострів з рф, яким вороги підвозили боєприпаси до кримського угруповання своїх військ. А 10 жовтня пролунав вибух у військовій частині міста Джанкой на півночі окупованого Криму: тут на військовому аеродромі дислокується 39 гелікоптерний полк 27 змішаної авіаційної дивізії 4 командування впс та ППО південного військового округу рф, три авіаційні ескадрильї на Мі-8, Мі-35М, Мі-28 та Ка-52 окупантів, гелікоптери прикордонної служби фсб рф.

До кінця жовтня за підсумками наступу українських військ було визволено 41 населений пункт, що створило передумови для переходу до нової фази наступальної операції. Ракетно-артилерійські підрозділи вийшли на нові рубежі, що дало їм змогу взяти під вогневий контроль російські позиції, пункти управління, склади та комунікації на значній території. Така тактика дій у поєднанні з інтенсивними ближніми атаками піхоти сприяла Силам оборони України перехопити стратегічну ініціативу в Південно-Західній ОЗ і змусити ворога розпочати евакуацію на правобережжя Дніпра.

Зрештою в перших числах листопада після успішно проведених наземних операцій українські військові зайшли в покинутий ворогами Херсон. Звісно, російські ЗМІ пафосно оголосили про черговий «жест доброї волі» окупаційних військ рф, укотре промовчавши, що до цього «жесту» їх змусили ефективні, енергійні, грамотні дії Збройних сил та інших складових Сил оборони України. На 11 листопада жодного російського окупанта не лишилося в українському місті Херсоні.

Важливим чинником успіху Сил оборони України стало вміле застосування високоточного ракетно-артилерійського озброєння, яке надали закордонні партнери України. Ураження Силами оборони України складів, пунктів управління, переправ, ліній постачання, місць скупчень особового складу і ОВТ окупантів для підриву боєздатності ворожого угруповання військ на правобережжі тимчасово окупованої Херсонської області призвело до панічної втечі агресорів з міста та втрати величезної кількості озброєння і особового складу.

На визволителів тут чекали

До речі, окремі командири українських підрозділів, що наступали, заявляли, що просування ЗСУ на Херсонщині подекуди почало уповільнюватися. І не тому, що рашисти чинили опір, а тому, що багато часу в наших воїнів ішло на… обійми із жителями визволених населених пунктів. Ще до входу українських військовослужбовців у Херсон у місті висіли українські прапори.

Нормальне життя почало повертатися в Таврійський край. Окупантам не вдалося зробити з Херсона, який вони добре підготували до оборони (укріпили дотами, на перших поверхах будинків створили бойові позиції), другий Маріуполь. Адже навіть наступаючи, наші солдати намагалися якомога акуратніше знищувати вогневі точки ворогів артилерією, ракетами й авіацією. Не випадково Президент України Володимир Зеленський відзначив високий професіоналізм підрозділів ЗСУ, які найбільше себе проявили на херсонському напрямку.

«Це, — сказав глава держави, — 60 Інгулецька піхотна бригада, 17 окрема танкова Криворізька бригада імені Костянтина Пестушка, 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада та 59 окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка. Вони  злагоджено діяли на херсонському напрямку й результативно нищили ворожу техніку. Я дякую вам, воїни!»

Президент України подякував Херсонській зенітній ракетній бригаді за успішний захист українського неба від іранських дронів та російської авіації. Ми приєднуємося до цих вітань і бажаємо нашим воїнам якнайшвидше добити ворога, визволити всі українські землі й живими повернутися додому.

Олександр КРЮЧКОВ,
«Урядовий кур’єр»

Олена ЛАСТОВЕЦЬ
для «Урядового кур’єра»
(Фото надали пресофіцери 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка,
60 Інгулецької піхотної бригади та 17 окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка)



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua