Я перестав дивитися новини. Не тому, що не цікавлюся тим, що відбувається в Україні й за кордоном. Наші інформаційні випуски більше схожі на бойові зведення. І не обов’язково вони надходять зі сходу країни. Навіть у далеких від передової фронту областях журналісти-телевізійники чомусь знімають здебільшого криваві сюжети. А хочеться бачити в новинах не лише негатив.
Країна, попри війну, працює на заводах і фабриках, на фермах і тракторних станах, випускає потрібну продукцію, сплачує податки — одне слово, приносить користь. І серед тих, хто скромно й добросовісно тягне плуг, є чимало знайомих нам людей. Знайомих і великих. Один із них — Борис Патон, який і в 96 років трудиться на благо України.
26 листопада 1998 року він став першим Героєм України. Тодішньому президентові Національної академії наук України другий Президент України Леонід Кучма вручив Орден держави за (як тоді повідомляли) «самовіддане служіння науці, визначні досягнення в галузі зварювання та спеціальної електрометалургії, що сприяли визнанню й утвердженню авторитету вітчизняної науки в світі».
Хлопець із Шулявки
До речі, 80-річний Борис Патон мав наприкінці 1990-х один із найдовших в Україні титулів: він був українським науковцем у галузі зварювальних процесів, металургії та технології металів, доктором технічних наук (з 1952 року), президентом АН України (з 1962 року), директором Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона НАНУ (з 1953-го), генеральним директором Міжгалузевого науково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона» (з 1986-го), президентом Міжнародної асоціації академій наук (з 1993 року), членом Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (з березня 1996 року), головою Комітету з Державної премії України в галузі науки і техніки (з грудня 1996-го). Окрім того, в СРСР працю Бориса Євгеновича відзначали двічі Зірками Героя Соціалістичної Праці.
— До речі, серед нинішніх Героїв України, — каже президент НАНУ, — такого визнання спромігся добитися лише патріарх української землі, голова приватно-орендного кооперативу «Зоря» на Херсонщині Дмитро Моторний. Він якось приїздив до мене в гості й жартома сказав, що в Україні є два тричі Герої: ви і я. Тричі, бо до двох Героїв Соціалістичної Праці додалася й Зірка Героя України. У мене й досі зберігається фотографія із Дмитром Моторним. Хотілося б із ним знову зустрітися.
— Зустрінетеся ще, — підбадьорив Бориса Євгеновича я. — На сторіччя. А я одразу ж забиваю за собою право на ексклюзивне інтерв’ю.
— Дай Боже, — академік замислився. — Для цього мир та спокій потрібні Україні. Я хотів би дожити до такого часу і попрацювати ще.
У 96-річного Бориса Євгеновича про мир постійно душа болить. Він багато порад міг би дати керівникам держави. До них, до речі, завжди дослухався колишній перший секретар ЦК Компартії України Володимир Щербицький. Адже академік Патон любив Україну й Київ понад усе і намагався зробити щасливим її народ.
Він народився в столиці 1918 року. Його дитинство та навчання пройшли на Шулявці (і досі неподалік хімічного факультету Політехнічного інституту стоїть професорський будинок, у якому мешкала родина Патонів). Навчався спочатку в школі №52 на вулиці Фундуклеївській (нині Богдана Хмельницького), а потім — у школі №79.
Звісно ж, з однокласників у відомого українця нікого не залишилося. Інакше б однокласники підтвердили, наскільки цілеспрямованим та наполегливим був у навчанні Борис Патон.
Що ж стосується вибору професії, то у хлопця з цим проблем не було: він мав добрий приклад удома. Батько Бориса Євген Оскарович — знаменитий інженер-мостобудівник, професор Київського політехнічного інституту змалку прищепив синові любов до точних наук. Тож дорога до Політехнічного інституту, де батько створив дві кафедри і пропрацював 35 років, для юнака була вже проторована.
Наука із практикою
А застосувати на практиці знання Борисові Євгеновичу довелося у грізні роки Великої Вітчизняної. Завдяки зварювальним автоматам, створеним на початку війни патонівцями (батьком і сином), вдалося в десять разів прискорити виготовлення корпусів легендарних Т-34.
По війні Борис Патон повернувся до Києва і пов’язав долю з Інститутом електрозварювання, який очолив після батькової смерті.
Під керівництвом Бориса Патона та за його безпосередньої участі в інституті проведено глибокі дослідження й отримано значні результати в розробці прогресивних технологій невід’ємного з’єднання та обробки металів і неметалів у різних умовах. До них належать зварювання і наплавка під флюсом, зварювання в захисних газах суцільним та порошковим дротом, електрошлакове зварювання, газотермічне напилення, променеві технології та інші процеси.
Академік Борис Патон, як повідомляли ЗМІ, першим почав та розвинув дослідження з використання зварювальних процесів у космічній технології, виконаних космонавтами під час орбітальних польотів кораблів та в умовах відкритого космосу.
В останнє десятиріччя до кола наукових інтересів Патона-вченого увійшла проблема пошуку оригінальних медичних технологій та розробка унікальних зразків медичної техніки та інструментів. Під його керівництвом співробітники інституту та науковці-медики винайшли спосіб з’єднання (зварювання) м’яких тканин людини і тварин, який широко використовують у хірургічній практиці.
Борис Патон — автор понад 1000 публікацій, зокрема 20 монографій, понад 400 винаходів.
Незмінний президент
Понад 50 років Борис Патон працює президентом Національної академії наук України, яка під його керівництвом перетворилася на один з найбільших наукових центрів Східної Європи, широковідомих у світі. Академія відігравала й відіграє провідну роль у житті суспільства й держави, у прогресі науки та освіти, у зміцненні обороноздатності й розвитку народного господарства України.
За часів незалежності України Борис Євгенович як член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України і Ради національної безпеки і оборони України зробив великий особистий внесок в адаптацію Національної академії наук та всієї науки України до умов ринкової економіки. Як голова Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки він невпинно піклується про авторитет і престиж праці науковців. Великого значення Борис Патон надає інноваційній діяльності, формуванню та вдосконаленню перших в Україні технопарків.
Я запитав у поважного академіка, звідки він бере сили на все це. Борис Євгенович відповів: «Спортом потрібно займатися. Я дуже любив теніс, водні лижі. На них ганяв аж до 75 років на Жуковому острові. Хочете довго жити — любіть спорт і зміцнюйте дух позитивними емоціями».
Ось такий він сьогодні — перший Герой України.