"Старовинні верстати є майже в кожній хаті"

У селі Яворів, яке ще називають столицею ліжникарства, ткати з вовни вміє майже кожна жінка. Тому, зізнаються місцеві, за кордон звідси виїжджає значно менше людей, ніж із навколишніх сіл та містечок. А з вибором сувенірів у туристів жодних проблем: мало хто повертається з гостинних місцевих зелених садиб без вовняних виробів.

— У Яворові продають ліжники чи не в кожній хаті, а в туристський сезон для приїжджих тут проводять майстер-класи, демонструють всю технологію, — пояснює Ірина Дімбровська, заступник начальника управління економічного розвитку, торгівлі і туризму, начальник відділу соціально-економічного розвитку Косівської РДА. — Майстри намагаються пристосувати свої вироби до сучасних потреб: з вовни роблять плащі, кептарі, безрукавки, пояси тощо. Завдяки цьому промислу в Яворові й заробітчан менше, і туризм краще розвивається. Діти там вчаться ткати змалку, бо старовинні верстати є майже в кожній хаті. А в школі діє гурток ліжникарства. Якщо Космач славиться писанкарством, Косів — мальованою керамікою, то Яворів — це, без сумніву, столиця ліжникарства. Намагаємося цьому сприяти: щороку організовуємо фестиваль ліжникарства «Барвограй».

Ліжникарка з Яворова Руслана Гончарук навчалася ткацтва від матері й бабусі, а нині передає старовинне мистецтво синові й доньці. «На цьому верстаті ще моя баба і прабаба ткали ліжники», — показує на дерев’яний пристрій із плетивом ниток, який займає майже половину кімнати, пані Руслана.

Перетворювати жмути жорсткої вовни на м’якенькі пухкі нитки, а потім на сакральні візерунки гуцульських ковдр — священнодійство, яке триває кілька місяців.

«Вовну закуповуємо у вівчарів на Закарпатті, Буковині, — розповідає майстриня. — Потім її треба випарювати в окропі 3—5 годин, промивати в холодній воді. Далі сушити на сонечку. Відсортовують світле руно від темного, скубуть і чешуть спеціальними щітками. Потім вручну прядуть кілька типів ниток: тонші й міцніші намотують як основу на ткацький верстат, грубіші йдуть на утік. Витканий виріб треба зваляти у валилі — спеціальному дерев’яному коробі, куди з величезною силою вливається вода з гірської річки. Якось мусила це робити серед зими, бо треба було віддати замовлення. Вода крижана, руки ломить, але відчуваєш, наскільки потужною енергією насичується та річ! Сила гірського потоку, копітка ручна праця — як вона може не бути оберегом?! Насамкінець річ вичісують, щоб мала приємний м’який ворс».

Горяни вірять, що така постіль захищає від застуд, лікує ревматизм, артрити, радикуліти, сезонні вірусні, нервові недуги. Майстриня каже, що її діти змалку люблять спати на ліжнику, не хочуть простирадла. Так само здавна спали й горяни — без постільної білизни, лише на ліжниках.

Спершу Руслана виготовляла на верстаті ліжники. Згодом майстрині запропонували виткати колекцію гуцульського верхнього одягу — гунь та коцавань для арт-проекту. Потім з’явилися замовлення від марки етноодягу, приватних поціновувачів старовини, власників туристсь­ких об’єктів тощо. Так за якихось кілька років одяг гуцульських вівчарів потрапив на модні подіуми та сторінки журналів. Додавало популярності новому тренду й те, що ці шуби ручної роботи не коштували життя жодній тварині. Тепер гуні з Яворова носять навіть столичні та закордонні модниці.

Майстриня зазначає, що для горян гуня здавна була незамінним теплим одягом, захистом від злих сил, оберегом родини, символом добробуту, який часто передавали з покоління в покоління. Носили її навіть улітку: ночі в горах холодні, а вона гріє одразу, щойно накинеш на плечі, а завдяки довгому ворсу не промокає під дощем.

«Жодна річ не повторюється, — зауважує пані Руслана. — Навіть якщо просять виткати таке саме, виходить інакше. Прикрашають вовняні речі тими самими символами, що й вишиванки. А тепер часто замовляють осучаснені моделі гунь: без рукавів, з коміром, кишенями, капюшоном, вузликами витягнутих ниток і навіть логотипами».

Вовняні речі здатні знімати стрес, запобігати хворобам. У цьому запевняє Іван Тимофійшин, кандидат сільськогосподарських наук, професор Подільського державного аграрно-технічного університету. «Речі з вовни використовують після переломів, вони сприяють загоєнню ран, забезпечують природний масаж, — зазначає фахівець. — Постіль з вовни допомагає вилікувати пролежні й запобігає їх появі. Найкращий ефект має вовна, яку не піддавали хімічній обробці. У ній зберігаються її біологічні властивості, а головне — корисний для здоров’я ланолін — тваринний віск, який сприятливо діє на шкіру людини».

Яворівські ліжники — не просто сувеніри на згадку про мальовничі карпатські вершини, а й корисна річ, що може зігріти, оздоровити і наповнити дім позитивною енергетикою.

Надія МАКУШИНСЬКА
для «Урядового кур’єра»