СЕРВІС
Центри з надання адмінпослуг працюватимуть у всіх регіонах
Вадим ВИГОВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»
Вітчизняна дозвільна система тривалий час була тим порогом, о котрий спотикалося українське підприємництво. Внаслідок цього наша країна займала останні місця у світових рейтингах щодо легкості започаткування бізнесу. І хоча низка реформ у цій сфері істотно поліпшила ситуацію, остаточно проблему не розв’язано.
Зберегти гроші й нерви
Нині набирає обертів кампанія зі створення центрів з надання адміністративних послуг. Однак навіщо вони й чим відрізняються від дозвільних центрів, розуміють далеко не всі. Тож за роз’ясненням ми звернулися до фахівців Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва.
— Центр з надання адміністративних послуг (ЦНАП) за своєю суттю є місцем, де надають послуги, які раніше люди отримували безпосередньо у тому чи іншому органі влади, державному або комунальному підприємстві, — пояснила перший заступник голови Дежкомпідприємництва Галина Яцишина. — Зазвичай це були спеціально обладнані приміщення в міськвиконкомі або райдержадміністрації. Що стосується відмінностей між ними, то їх дві. Передусім у дозвільному центрі обслуговуються лише суб’єкти господарювання, а в центрі з надання адміністративних послуг — і суб’єкти господарювання, і громадяни. Окрім того, через дозвільні центри надають передбачені законодавством документи дозвільного характеру, а через ЦНАП — і вони, і будь-які інші документи, які можна отримати через адміністративні послуги. Та й організаційні складові роботи обох центрів однакові, адже спрямовані на забезпечення зручних умов для обслуговування населення і підприємців.
Щоправда, законодавчого під∂рунтя для створення центрів з надання адмінпослуг бракує. За словами Г. Яцишиної, нині не існує жодного нормативно-правового акта, яким би регламентувались ці питання. Їх можна внормувати лише після ухвалення закону про адміністративні послуги та Адміністративно-процедурного кодексу. Саме ними передбачені положення щодо забезпечення діяльності «універсамів послуг». Головним розробником цих законо?проектів виступили Міністерство юстиції та Держкомпідприємництва.
— Тому ми радили керівникам місцевих органів виконавчої влади та міським головам при створенні центрів з надання адмінпослуг на базі дозвільних центрів брати це до уваги, — сказав директор департаменту дозвільної системи Держкомпідприємництва Олександр Андрєєв. — Адже на сьогодні діяльність дозвільних центрів регламентується Законом «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», а ЦНАП — це лише «пілотні» проекти, які діють виключно на засадах експерименту та ініціативи місцевої влади.
Щодо того, чи не буде створення таких структур на базі дозвільних центрів перевищенням посадовцями місцевої влади своїх повноважень, то у Держ?компідприємництва так не вважають. Адже ЦНАП формуються заради впорядкування механізму надання тієї чи іншої послуги. Причому без зміни самих вимог та порядку їх надання. При цьому дотримання чинного законодавства обов’язкове.
З чого почати
У комітеті радять владним структурам на місцях розпочати роботу з повної інвентаризації та перегляду всіх без винятку послуг, що надаються. Після ретельного аналізу отриманого переліку послуг можна буде ліквідувати ті з них, які дублюються.
— Таким шляхом пішли дуже багато міських рад та їхніх виконкомів, — наголосив О. Андрєєв. — До того ж усе це робилось в рамках заходів із сертифікації системи менеджменту (системи управління якістю) згідно з вимогами міжнародного стандарту ISO:9001. Відповідні сертифікати отримали Бердянська, Івано-Франківська, Кременчуцька та багато інших міських рад. Якщо ж усе це робити не в рамках сертифікації, то можна використати форму регламенту (інформаційної картки), затверджену наказом Держкомпідприємництва від 03.07.2009 р. № 116, прийнятим на виконання постанови Кабміну «Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності».
Перший заступник голови Держкомпідприємництва підтримує колегу і вважає, що до кожної послуги треба чітко виписати вимоги: яким нормативно-правовим актом передбачено її надання, які документи слід подавати, вартість послуги, терміни її надання тощо. Зі свого боку, вона радить місцевій владі використати досвід організації найкращих дозвільних центрів для налагодження взаємодії всіх учасників ЦНАП. Також досить важливою є роз’яснювальна робота, адже і громадяни, і підприємці мають знати, які послуги вони можуть отримати у центрах з надання адміністративних послуг.
А тим часом Верховна Рада у першому читанні прийняла законопроект, підготовлений Держкомпідприємництва, про розширення мережі дозвільних центрів. Якщо документ схвалять у цілому, отримувати дозволи можна буде в дозвільних центрах в обласних державних адміністраціях. Розширення мережі таких структур та запровадження в них посади державного адміністратора істотно скоротить витрати підприємців і час, який витрачається на отримання документів дозвільного характеру.
Законодавчий «шантаж»
Однак вже нині численні зміни чинного законодавства дещо поліпшили ситуацію. Запропоновані урядовим уповноваженим з питань дерегуляції Михайлом Бродським поправки до Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування» майже рік не розглядали. Нарешті парламент схвалив їх у другому читанні і в цілому. «За» проголосували 247 депутатів.
Віднині за невиконання законодавства, що регулює сферу підприємницької діяльності, чиновники відповідатимуть своєю посадою і це застерігатиме їх від усіляких протиправних дій. Принаймні на це сподівається М. Бродський, вважаючи, що «загроза звільнення є найефективнішим «батогом» для чиновника».
Мабуть, він має рацію, адже згідно з новим законом, за прийняття регуляторних документів без попереднього оприлюднення та аналізу їхнього регуляторного впливу, за неподання на державну реєстрацію нормативно-правових актів та прийняття тих документів, які змінюють умови ведення бізнесу, за затягування чи безпідставну відмову у видачі ліцензій, а також за низку інших зловживань посадовців штрафуватимуть. І хоча суми не такі вже й значні (від 510-850 грн), однак у разі повторного порушення чиновник втратить насиджене місце. І все це без судової тяганини, на яку раніше скаржники витрачали роки. Щодо моральних та матеріальних втрат, то ніхто й не рахував.
Штрафувати посадовців буде уповноважений орган (нині ним є Мінекономіки). А ось стежитиме за дотриманням законодавчих норм урядовий уповноважений з питань дерегуляції.
ПРЯМА МОВА
Анатолій КІНАХ,
президент Українського союзу промисловців
та підприємців:
— Цей закон має виняткове значення передусім через те, що поряд із гострими проблемами, спровокованими економічною кризою, відчувається проблема якості управління, починаючи з професіоналізму і закінчуючи відповідальністю представників як центральної, так і місцевої влади. Тому в контексті адміністративної реформи, започаткованої Президентом, принципове значення має підсилення кадрової політики, яка б спиралася не на кон’юнктуру, а на вміння людей працювати на певній посаді. Важливо, щоб державні службовці на всіх рівнях відчували свою відповідальність за соціально-економічний стан. Тобто якщо хтось своєю діяльністю чи бездіяльністю погіршує умови розвитку, призводить до втрати робочих місць, то має нести не лише адміністративну відповідальність, а й може позбутися займаної посади.
Також дуже важливо, щоб кадрова політика спиралася на сучасні методи залучення до роботи високопрофесійних кадрів. Тут має бути і соціальна складова, і поліпшення умов праці, і, звісно ж, запобігання корупційній складовій з допомогою того законодавства, яке нещодавно було прийняте. Тож, на моє переконання, Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування» працюватиме лише тоді, якщо він буде часткою стратегії, спрямованої на вдосконалення державного управлінського сектору.