Під час визначення методології в галузі освіти і вибору навчального плану в школах задля підвищення конкурентоспроможності учнів часто використовують термін STEM — Science, technology, engineering, mathematics. Цю педагогічну новацію із захопленням опановують у шахтарському містечку Привілля на Луганщині. Завдяки ініціативі директора школи № 7 тут є змога поєднувати передову технологію навчання з організацією уроку в умовах ретрокласу. Школярі й педагоги зазначають, що за таких умов відбувається «розрив шаблонів».

Лист у майбутнє, написаний... пером

У ретрокласі, який створили в середній школі №7 міста Привілля, все автентично: чорнильниці-«непроливайки» і парти, колір дверей класу й розетка на стіні, «тестер» знань та пір’яні ручки. Особливим гостям тут навіть наливають у чорнильниці справжнє шкільне чорнило й пропонують написати що-небудь на аркушах паперу. В одному з десятків шкільних кабінетів — усе, як було пів століття тому.

Навіщо? Директор школи Микола Зиза вважає, що для дітлахів ретро- і комп’ютерний клас — це зміна обстановки. Дитині, яка звикла більшу частину часу проводити у планшеті, часто не вистачає живих емоцій. А в ретрокласі байдужих не буває.

«Дітей приводимо сюди, щоб вони бачили, в яких умовах навчалися їхні батьки, вчителі. Сам я історик, активно досліджую родоводи, зокрема допомагаю землякам знаходити їхнє коріння. Вважаю, що без глибокого усвідомлення історії свого роду і краю немає можливості побудувати гідне майбутнє, — пояснює Микола Зиза, ініціатор створення ретрокласу. — До того ж подумав, що зустрічі випускників минулих років у школі можна було б проводити значно цікавіше в оточенні речей, які цим людям були знайомі та близькі у шкільні роки».

За словами Миколи Миколайовича, у хлопчиків та дівчаток подив викликають майже всі предмети.

«Як писати пір’яною ручкою? Даємо спробувати. І чорнило у нас оригінальне, не сучасна підробка. Щоправда, довелося потрудитися, аби таке знайти. А дітлахи кажуть: то ось звідки береться Пляма з мультфільму!

Знову-таки, фізичні пізнання: чому чорнило не проливається з такої чорнильниці? Спробуй пояснити на словах. А тут усе наочно, можна помацати. Ці відчуття залишаться і запам’ятаються», — розповідає директор.

Ідея створити ретроклас з’явилася майже випадково: саме того року вирішили оновити дизайн школи, зробити ремонт, замінити шпалери й меблі. До речі, саме ця школа з маленького шахтарського містечка була в п’ятірці перших на Луганщині, які придбали комп’ютери на початку нового тисячоліття. Завдяки ініціативності директора 2004 року тут виграли відповідний грант — тоді школу поповнили 15 нових апаратів компанії «Самсунг». А наступний комп’ютерний клас директор школи отримав уже від компанії «Філіпс». Нині в кожного вчителя тут є власний комп’ютер.

То ось, 2011 року купили нові парти і навіть двері. А куди подіти старі меблі?

Так почала збиратися незвичайна колекція. Звернулися до людей — і привільняни із задоволенням відшукали на горищах та антресолях шкільну форму зразка 1970-х років, ковзани, програвач та вінілові пластинки, діафільми.

«Ми прагли, щоб усе було оригінально, автентично. Важко було вже знайти і відповідного кольору фарбу, але дерев’яну підлогу зробили, як це було пів століття тому. Понад два роки з’ясовували, яким було обрамлення шкільної дошки. І знадобилося багато часу, щоб знайти відомості, якого кольору спочатку були парти. В інтернеті такої інформації немає. Колеги старшого віку вже не могли пригадати: парти фарбували щороку — уявляєте, який пласт накопичився за п’ятдесятиріччя?!» — згадує Микола Миколайович.

Йому вдалося знайти навіть тестер знань. На вигляд це світла коробочка з отворами, до яких можна вставити кнопки на штирях. Виявляється, за допомогою такого приладу пів століття тому вже проводили перші тести й оцінювали знання!

«До такого тестера мала бути картонна картка із запитаннями. На кожне — п’ять варіантів відповіді. Дитина переставляла кнопки і з відповіддю підходила до вчителя. А у викладача був другий прилад системи, який під час з’єднання визначав правильність відповіді навіть за кольором — спалахувала червона чи зелена лампочка. Прилад заощаджував час педагога, і дитині було цікавіше перевіряти свої знання», — пояснює Микола Миколайович.

Щоправда, його особиста гордість — панно з портретами вчителів, які віддали понад два десятки років роботі саме в цій школі. 35 портретів, імен, доль під гаслом «Не смійте забувати вчителів».

До речі, наприкінці минулого століття у школі № 7 вчилося майже 2,5 тисячі учнів. Нині їх тут трохи більш ніж дві сотні.

На вчительському столі помічаю капсулу побажань майбутньому. Директор стверджує, що записки пишуть сучасні випускники саме пір’яними ручками.

«Ідея з капсулою часу для нас особлива. Коли ми реставрували парти, під підставкою для ручок та олівців виявили записку. У ній ішлося про те, що за цією партою сиділи 26 квітня 1976 року Галинка та Ольга. Через 40 років ми знайшли Галину Миколаївну Казанову й Ольгу Геннадіївну Беспалько. Обидві й сьогодні живуть у Привіллі. Треба ж було, щоб дівчата пожартували, записка збереглася й ми через роки її знайшли, — усміхається Микола Зиза.— Я мав рацію: люди вдячні. Вони приходять, щоб зануритися в атмосферу дитинства».

У листопаді тут чекають чергового візиту польської делегації зі школи міста Бичина Опольського воєводства — людей, з якими дружить українська школа з Привілля вже десять років. І передчувають, як зуміють здивувати поляків у своєму ретрокласі.

Як розвинути креативність учителя?

«Головне, що це живий клас! Тут ми проводимо уроки мистецтва, народознавства, історії. У незвичайній обстановці дитина інакше сприймає нову інформацію», — наголошує директор.

Проводять тут і STEM-уроки. Вчителі розповідають, що вирішили розробити цикл занять в умовах, коли не вистачає наочних посібників, як «нам поставив завдання один з місцевих керівників освіти на серпневій педагогічній конференції: з ганчіркою і крейдою модернізувати освіту». Ретроклас у реалізації такої ідеї допомагає. Немає на уроці біології препаратів — у ретрокласі цілком природний вигляд мають жаби, яких викладач разом з учнями ловили і консервували, щоб перетворити в наочні посібники. Тут можна вивчати натуральні об’єкти, викладати математику на прикладі господарських, побутових справ: як пожежникові розрахувати кількість відер води, як взяти в банку кредит — споживчий чи на житло, довгостроковий чи короткостроковий. Одне слово, у школі № 7 розробили багато уроків, які діти краще запам’ятовують.

І результат не забарився. Одна з шести золотих медалей, які область отримала на Всеукраїнській виставці закладів освіти цього року, — саме у школи з Привілля: відзначили STEM-уроки.

За рейтингом 2019 року учні школи № 7 міста Привілля посіли друге місце в області з історії, третє — з географії, а з української мови увійшли до 100 найкращих шкіл України. З 220 загальноосвітніх закладів області за рейтингом ЗНО ця школа на 10-му місці.

Педагогічний колектив — це троє чоловіків і майже вдесятеро більше жінок. Проблем з кадрами немає?

«Є, але ми поки що справляємося. До того ж двоє наших випускників навчаються в педагогічних вишах, тож чекаємо їх на роботу», — відповідає Микола Миколайович Зиза.

Але як можна зацікавити молодь працювати у школі, ще й яка розташована в шахтарському містечку, де над головним підприємством нависла загроза реструктуризації?

«Багато хто, особливо молоде покоління, питає передовсім про зарплату. Звичайно, це не остання умова, а може, й перша. Та ми з колегами вважаємо, що педагог, учитель — це покликання, я б сказав, діагноз у хорошому сенсі слова. Стан душі. Хто завгодно тут працювати не зможе, навіть якщо потрапить сюди, спокусившись на велику зарплату, — розмірковує директор школи. — Хоч, звісно, щоб людина укорінилася в цій професії, потрібно ще й відповідне ставлення громади до вчителя. На жаль, у Лисичанську (а Привілля — це місто-супутник Лисичанська) із цим біда. Хотілося б, щоб влада розуміла, що вчитель працює за гроші і провадить державну політику».

Та як ще й змусити педагогів працювати креативно?

У Привільнянській школі № 7 директор це показує на власному прикладі.

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»

КОМЕНТАР

Юрій СТЕЦЮК,
директор Луганського обласного
департаменту освіти та науки:

— Щоб молодь охочіше йшла працювати в галузь освіти, потрібно створити умови. По-перше, школа має бути сучаснішою, ніж вона є. Маю на увазі новітнє обладнання предметних кабінетів — хімії, фізики, інформатики тощо.

По-друге, гідна зарплата. Учитель не має думати про те, де ще і як заробити грошей на життя. Тоді він віддаватиметься своїй роботі, учням. Нарешті питання про житло. Молодому вчителю в селі треба створити умови, щоб він тут залишився й пустив коріння. Та й взагалі потрібна підтримка — у громаді, в самому педагогічному колективі.