Схопило серце — і нема людини. Цих трагічних історій, що трапилися зі знайомими, друзями, родичами, мабуть, по кілька в кожного з нас. Щороку від серцево-судинних хвороб помирає півмільйона українців. Ці недуги становлять дві третини структури смертності в Україні. Велика частка серед них — гострі інфаркти міокарда.
«Статистика щодо гострих інфарктів не змінюється в нас 60 років. Знаємо, що потрібно робити, але не робимо. Ідея проста: треба швидко відкрити артерію. Бо крім того, що люди помирають, багато стають ще й інвалідами, залишаючись на утриманні в держави. Приблизно 18% після інфаркту зазнають аневризми шлуночка. Але якщо допомогу надати в перші дві години — то лише 2%», — каже завідувач відділення інтервенційної кардіології Інституту кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска професор Юрій Соколов.
Фахівці добре знають, що час у разі гострого інфаркту вирішує майже все. Якщо встигнути з допомогою впродовж перших двох годин, летальність знижується на 50%. Провідний науковий співробітник Інституту кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска, головний кардіолог МОЗ професор Максим Соколов каже, що дієвіший спосіб, ніж введення спеціальних тромболітичних препаратів, які розчиняють тромб, — механічне відкриття артерії за допомогою стента (реперфузійна терапія). Саме цьому методові надають перевагу в Європі. У його застосуванні ми втричі відстаємо від європейських показників. Нині в Україні роблять таких 100 втручань на мільйон населення.
«Це небагато, але кілька років тому було ще менше. Ми рухаємося у правильному напрямку. Навіть за 2014-й, складний рік, ми просунулися за кількістю цих пацієнтів: було 75, стало 100 на мільйон українців. Поки що це невеликі цифри, але позитивна динаміка є», — зазначає посадовець.
Нещодавно Україна приєдналася до європейської ініціативи Stent for life. Програма, яку підтримало МОЗ, передбачає створення мережі регіональних реперфузійних центрів. Досвід країн, де впроваджено Stent for life, переконує, що летальність від інфаркту у стаціонарі зменшилася вдвічі.
«Усі європейські країни об’єдналися довкола цієї програми. Інфаркти забирають найбільшу кількість життів на землі. Це проблема номер один. Хочемо, щоб усі почули, що ми тепер теж частина цієї ініціативи», — розповідає ініціатор цього руху професор Юрій Соколов. Протягом багатьох років він стукав у кабінети очільників МОЗ, пропонуючи запровадити такий підхід. Та «почули нас лише тепер».
«Якщо ми запровадимо цей проект, то істотно знизимо показники смертності від гострого інфаркту міокарда. Коли правильно побудуємо роботу, щороку зможемо зберегти життя 50 тисяч українців. Це населення таких міст, як Фастів чи Коростень. Уже за рік зможемо відчути результати проекту», — зауважує заступник міністра охорони здоров’я Віктор Шафранський.
Ініціативу запроваджуватимуть не на порожньому місці: в Україні є лікарі-ентузіасти, які вже розвивають цю систему в регіонах. Реперфузійну терапію (або первинне коронарне стентування) роблять у восьми областях: Одеській, Черкаській, Вінницькій, Івано-Франківській, Полтавській, Хмельницькій, Львівській та Закарпатській. За словами Віктора Шафранського, «вони будуть локомотивом, що розвиватимуть цей напрям. Далі поширюватимемо цей досвід на інші області».
Успіхами ці вісім областей завдячують власній ініціативі. На Хмельниччині, наприклад, кілька років тому 8 мільйонів гривень на ангіограф надала обласна рада. «Ми переконали їх, що це потрібно. Це була громадська ініціатива. Працювали цілодобово протягом кількох років і отримали позитивні результати», — каже завідувач відділення кардіо- та ендоваскулярної хірургії Хмельницької обласної лікарні Андрій Кланца.
МОЗ запропонувало пілотний проект, у якому лікарі простежать долю пацієнтів у цих восьми областях, де вже працюють реперфузійні технології. «Протягом року проведемо аналіз усіх результатів. Якщо дотримуватися чотирьох простих принципів, можна багато змінити. Потрібно 600 первинних стентувань за рік на мільйон хворих у перші години гострого інфаркту. Один центр має забезпечувати допомогу на території, де мешкає не більш як мільйон людей. Фактично в кожному обласному центрі вже є така лікарня, потрібно почати організаційну роботу. Всі центри мають працювати 24 години на добу. Тоді ми зможемо майже вдвічі зменшити летальність від гострого інфаркту», — переконує Юрій Соколов.
Багато років, говорячи «стент», мали на увазі «корупція»: кількість нулів у сумах, які заробляли на їх купівлі, зашкалювала. Цього року, як відомо, профільне міністерство почало розгрібати авгієві стайні держзакупівель, у результаті чого здешевіли й стенти. «За номенклатурою нам вдасться купити приблизно 7,5 тисячі стентів. Торік купили 3,5 тисячі. Грошей стало менше, а стентів — більше», — каже Юрій Соколов.
Проте висока смертність від інфарктів зумовлена не лише сякою-такою організацією й браком стентів, яких потрібно десятки тисяч. Велика проблема — у занадто пізньому зверненні хворих. Тому ініціатива, розраховують фахівці, стане своєрідним локомотивом, що потягне за собою співпрацю інтервенційних кардіологів та сімейних лікарів. «Реформи — це те, що ми самі робимо. Зміни в нас самих, — каже Юрій Соколов. — Реформа має швидкий оберт. Але це треба забезпечити, бо, як кажуть, талон на калоші — ще не самі калоші. У нас багато зроблено, написано протоколи, але немає системи індикації, втілено щось чи ні». Якщо взятися за зміни сьогодні, кажуть фахівці, за два роки в Україні матимемо такі самі результати, як у Європі.