ПАМ’ЯТЬ
У Дніпропетровському історичному музеї розгорнуто виставку до 180-річчя видатного громадського діяча Олександра Поля
Наприкінці XIX сторіччя південь Російської імперії отримав фантастичний розвиток. Уявіть, тільки з 1884 до кінця 1890 року на Катеринославщині (у цю губернію входили території сучасних Дніпропетровської та Запорізької областей і частково Кіровоградської, Херсонської і Донецької) побудували 17 потужних заводів, які існують і досі. Щороку в краї будували по 2-3 нових заводи! І це завдяки Олександру Полю, який не тільки відкрив поклади залізної руди в Кривому Розі, а й домігся відкриття залізниці і спорудження залізничного мосту через Дніпро у Катеринославі.
Але спочатку Олександр Поль, якого потім називали степовим і новоросійським Колумбом, не знайшов розуміння на батьківщині, тож для розробки відкритих ним покладів залізної руди шукали інвестицій за кордоном. Так створилося французьке Товариство криворізьких залізних руд, акції якого розійшлися буквально за добу! Одну з них подарував Дніпропетровському історичному музею меценат Дмитро Піркл, і вона стала окрасою виставки, присвяченої Олександру Полю.
Фото родини Олександра Поля, подароване музею його племінником І. Коростовцевим 1913 року. О. Поль сидить посепедині. Ліворуч від нього дятько М. Малама, дружина О. Поль з донькою (її доля не відома). Праворуч - сестри Юлія і Ольга. 1860-ті роки. Фото надане автором
«У 1880 році Поль разом з французьким підприємцем П. Талабо заснували у Парижі акціонерне товариство з капіталом 5 млн франків для розробки родовищ руди в Криворізькому басейні. Товариство випустило 10000 акцій по 500 франків кожна. Вони були розкуплені в Парижі протягом 24 годин! — розповідає завідувач відділу музею Валентина Лазебник. — Найбільшим акціонером компанії став Олександр Миколайович Поль. Товариство ще неодноразово випускало акції. Попит на них був значний. Унікальна й акція товариства «Дубова балка» — місцевості, де Поль зробив свою історичну знахідку руди. Засноване 1892 року, вже після смерті Поля, товариство здобувало кращу в Європі руду (до 67% заліза!), постачаючи її також у Європу».
Валентина Іванівна продовжує цікаву екскурсію і показує особисті речі Олександра Миколайовича. Ось портфель, який разом з господарем побував у багатьох європейських країнах, де шукали інвестиції для промислової розробки залізної руди та будівництва металургійних заводів. Тут є автографи Поля, його особиста печатка, книжки із сімейної колекції, які придбавали Олександр Миколайович, його дружина Ольга Семенівна і син Борис.
Унікальна акція заснованого Олександром Полем Товариства залізних руд, подарована музею Дмитром Пірклом.
Фото надане автором
Одне з нещодавніх надходжень до музею — дорогоцінний двотомник байок Лафонтена із золотим тисненням та зрізом, виданий у Парижі 1875 року. Раритетну книжку прислала в Дніпропетровськ Розмарі Бецнер із міста Ерланген у Німеччині. На першій сторінці видання — відтиск екслібриса «Борис Олександрович Поль» та відбиток печатки музею. Цю книжку 1942 року вивіз із Дніпропетровська до Німеччини батько пані Бецнер. «Тому я вважаю своїм обов’язком повернути її у вашу бібліотеку», — написала жінка.
Також на виставці є невідома фотографія Олександра Поля, «Каталог колекції О. М. Поля» і дарча Ольги Поль на предмети з цієї колекції старожитностей. Адже Олександр Поль захоплювався старовиною, особливо цікавився козацькою добою (його мати Ганна Полетика — онучка запорозького наказного отамана Павла Полуботка), бо з дитинства чув розповіді про славетні подвиги запорожців. Саме в одному зі своїх археологічних походів, вивчаючи доісторичні печери і скелі Дубової балки на березі річки Саксагань, Поль і знайшов залізні поклади. Предмети з його цінної колекції представлені в багатьох залах музею. Спочатку Катеринославський історичний музей, директором якого був Дмитро Яворницький, називався іменем Поля і став своєрідним пам’ятником державному діячеві.
Книжка байок Лафонтена з бібліотеки сім'ї Полів, повернута до фондів музею з Німеччини. Фото надане автором
Ще за життя, у 1887 році, Олександра Миколайовича обрали почесним громадянином Катеринослава. Але 1917-го більшовики викреслили ім’я Поля з почесного списку, а 1953-го рішенням міськвиконкому за три дні вулицю Поля перейменували на Юліуса Фучика з таким формулюванням: «У зв’язку з тим, що О. М. Поль був великим поміщиком-промисловцем і ніяких заслуг перед радянським народом не мав». Про людину, яка відродила край і дала поштовх його розвитку, забули на довгі десятиріччя.
Перший пам’ятник О. Полю був встановлений у Кривому Розі 1891 року на кошти акціонерного товариства. «Новоросійському Колумбу від французького Товариства криворізьких залізних руд», — такі слова були викарбувані на бронзовому постаменті. Та 1908-го його вже не було: «ласий шматок» металу розтягли. І тільки 1996-го у Кривому Розі знову встановили пам’ятник новоросійському Колумбу. В Дніпропетровську пам’ятник Полю з’явився лише 2002-го, до його 170-річчя. На сьогодні тільки ці два монументи, меморіальна дошка на будинку, де жив видатний краєзнавець, увічнюють його ім’я. Колишня вулиця Поля досі названа на честь Фучика. Іменем Поля названо музей у Національному гірничому університеті в Дніпропетровську. Похований степовий Колумб на Севастопольському кладовищі в Катеринославі. Але в 50-х роках минулого століття його реконструювали в парк, могила Поля була втрачена.
180-річчя Олександра Поля в місті, як і в Україні загалом, у вересні пройшло майже непомітно. На жаль, і нині це ім’я залишається маловідомим для широкого загалу. Людина, яку сучасники називали «сонцем землі південноросійської» (читай — української), заслуговує на більше визнання і шанування нащадків.