"Стягнення аліментів на дитину в судовому порядку"

20 вересня 2019

«Урядовий кур’єр» відкриває нову рубрику «Запитайте в експерта». Ми друкуватимемо відповіді на найбільш актуальні запитання читачів «УК». Авторами публікацій стануть не тільки юристи, а й фахівці в інших галузях. Саме тому пропонуємо нашим читачам надсилати на адресу редакції запитання, які передаватимемо експертам для відповідей.

Статистичні дані вказують, що впродовж року суди України розглядають майже 60 тисяч справ про стягнення аліментів. Це становить близько 10% всіх цивільних справ, які розглядають протягом року суди. Цей матеріал буле присвячено роз’ясненню національного законодавства про стягнення аліментів через суд.

Останні кілька років держава приділяє особливу увагу аліментним правовідносинам. У 2017—2018 роках було проведено три етапи змін аліментного законодавства, спрямованих на спрощення доступу правосуддя у цих справах і на боротьбу з несплатою аліментів.

У наступних номерах розповімо про позасудове вирішення питання про сплату аліментів, а також примусове виконання судового рішення щодо стягнення аліментів або договору про сплату аліментів.

Адвокат, кандидат юридичних наук, голова Центру сімейно-правових досліджень  Олег ПРОСТИБОЖЕНКО

1.  Хто може звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів і з кого такі аліменти стягують?

Національне законодавство наділяє правом на стягнення аліментів того з батьків, з ким проживає дитина. Якщо вона не проживає з батьками, то звернутися до суду може інший законний представник. Наприклад бабуся, яка встановила опіку над дитиною, чи будь-який інший родич дитини за умови, що дитина перебуває під його опікою. Так само аліменти може стягувати відповідний інтернатний заклад або дитячий будинок сімейного типу, який виконує функцію опікуна щодо дитини.

Зверну увагу, що умова стягнення аліментів — проживання дитини разом з особою, яка просить присудити їй аліменти. Якщо  цієї умови не дотримано, то в особи немає права на стягнення аліментів. Наприклад, якщо дитина проживає в дитячому будинку сімейного типу і має обох батьків (а так буває), то жоден з них не має права на стягнення аліментів з іншого. Таким правом наділений дитячий будинок, і стягнути аліменти він може з обох батьків.

Платником аліментів завжди є той з батьків, який проживає окремо від дитини, або навіть обоє батьків, якщо дитину влаштовано до відповідної установи, яка нею опікується. Доводиться постійно стикатися з уявленням громадян, що якщо батька чи матір позбавили батьківських прав, то він чи вона не повинні сплачувати аліменти. Але це не так, навпаки, законодавство зобов’язує суд стягнути аліменти з того з батьків, кого позбавлено батьківських прав, навіть якщо інший і не просить їх стягувати.

І ще хотів би наголосити на одному хибному уявленні, яке склалося у суспільстві. Побутує думка, що якщо один з батьків не стягував аліментів на дитину, то коли вона виросте, теж не повинна буде сплачувати аліменти на такого другого з батьків. Проте це не так, оскільки сплата чи несплата другим з батьків аліментів на дитину не впливає на його право стягнути аліменти з дитини, коли він стане непрацездатним. Однак це можна зробити, лише позбавивши такого з батьків батьківських прав.

2.  Який порядок розгляду справи про стягнення аліментів? Що таке спрощений порядок стягнення аліментів?

На сьогодні національне законодавство встановлює два порядки стягнення аліментів через суд. Перший можна назвати спрощеним, а другий передбачає звичний повноцінний судовий розгляд справи про стягнення аліментів. Перший називається стягнення аліментів у наказному провадженні, а другий — стягнення у позов­ному провадженні.

Можливість стягнення аліментів у наказному провадженні було надано громадянам у результаті першої реформи аліментного законодавства, до якої я був причетний. Раніше такого порядку не існувало, що ускладнювало про­цедуру стягнення аліментів і мало наслідком додаткове навантаження на суди.

Суть стягнення аліментів у наказному провадженні полягає в тому, що суд не викликає стягувача та платника аліментів до суду, не відбувається судових засідань. Стягувач аліментів подає до суду відповідну заяву, до якої обов’язково слід додати докази про наявність дитини та її проживання разом зі стягувачем. Далі суд, перевіривши надані документи, виносить судовий наказ, в якому вказує про стягнення аліментів на дитину чи дітей. На практиці між поданням заяви та видачею судового наказу стягувачу аліментів спливає від кількох днів до місяця щонайбільше. Це найшвидший спосіб стягнути аліменти. До того ж найдешевший з точки зору вартості послуг адвоката.

Однак за судовим наказом аліменти можна стягнути лише у чітко визначених розмірах. Зокрема це може бути 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що на сьогодні становить трохи менш як 1000 гривень або ж частка заробітку (доходу) платника аліментів, а саме: 1/4 — на одну дитину, 1/3 — на двох дітей, 1/2 — на трьох і більше дітей. При цьому закон встановлює межу максимального розміру аліментів, які можуть стягнути на підставі судового наказу, а саме: 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Зверну увагу, що не суд, а саме одержувач аліментів обирає спосіб їх стягнення.

Раджу стягувати аліменти у частці заробітку платника аліментів, оскільки на сьогодні в законі чітко вказано, що мінімальний розмір аліментів у будь-якому разі — 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Тобто навіть якщо у платника аліментів буде дуже низька офіційна зар­плата, то на дитину виконавець нараховуватиме аліменти, виходячи з 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Іншими словами, у разі стягнення аліментів у частці заробітку платника їх розмір у гривнях може бути більшим за 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (залежно від його офіційної зарплатні), але меншим за вказані 50% в будь-якому разі не буде.

Закон встановлює випадки, коли стягувач аліментів не може звернутися до суду в наказному провадженні. Серед причин — відсутність у платника аліментів зареєстрованого місця проживання, а також наявність інших осіб, які вже стягують аліменти з такого платника. У такому разі одержувач аліментів повинен звертатися до суду з позовною заявою, що передбачає більш тривалий розгляд справи.

Умова стягнення аліментів — проживання дитини разом з особою, яка просить присудити їй аліменти. Фотоколлаж з сайту sud.ua

3.  Розкажіть детальніше про стягнення аліментів у позовному провадженні.

Моя порада: звертатися до суду з позовною заявою про стягнення аліментів у разі, якщо особа не може їх стягнути на підставі судового наказу (приклади цього вказано вище) або коли стягувач аліментів хоче інший, зазвичай більший розмір аліментів, ніж їх можна стягнути на підставі судового наказу. Наприклад, якщо на одну дитину стягувач бажає отримати 1/3 заробітку платника, або 2000 гривень, якщо аліменти стягують у твердій грошовій сумі.

До речі, відповідно до ст.ст. 181, 183, 184 Сімейного кодексу України, аліменти можуть стягувати у частці заробітку платника або у твердій грошовій сумі, тобто чітко визначеній сумі у гривнях. Відповідно, у першому разі розмір аліментів залежить від офіційної зарплати платника і може відрізнятися щомісяця, тоді як у другому ця сума незмінна.

Наголошу, що спосіб стягнення аліментів обирає саме стягувач, а не суд, оскільки було внесено зміни до законодавства. Обираючи спосіб стягнення аліментів, раджу враховувати місце роботи їхнього платника. Якщо це державний службовець, працівник великого підприємства чи товариства з іноземними інвестиціями, які не практикують зарплат у конвертах, то доцільно стягувати аліменти у частці заробітку платника. Якщо ж платник офіційно отримує мінімальну зарплату, то необхідно замислитися про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. Наприклад, у Києві середній розмір присуджуваних у твердій грошовій сумі аліментів становить близько 3000 гривень.

Навіть якщо платник аліментів не працює, то це не означає, що він не повинен сплачувати аліменти. Якщо аліменти присуджено у частці заробітку (доходу) платника аліментів, а він не працює чи втратив роботу, то виконавча служба нараховуватиме аліменти виходячи із середньої заробітної плати у відповідній області або Києві за місцем проживання платника аліментів.

Нове процесуальне законодавство України передбачає, що справа про стягнення аліментів у позовному провадженні за вибором судді може вирішуватися або ж у загальному порядку, або ж у спрощеному. Загальний порядок передбачає проведення щонайменше двох судових засідань з викликом позивача та відповідача, поданням процесуальних документів кожною зі сторін тощо. На практиці зазвичай такі справи не вирішуються швидко, їх можуть розглядати навіть понад рік, особливо якщо платник аліментів вдасться до затягування справи.

Спрощений порядок вирішення справи про стягнення аліментів буває двох видів. Перший передбачає проведення щонайменше одного судового засідання з викликом сторін (одержувача та платника аліментів). Другий здійснюється у письмовому провадженні, тобто без виклику сторін справи, лише на підставі поданих суду документів.

Національне законодавство передбачає, що таку справу суд повинен розглянути впродовж трьох місяців. Однак на практиці часто такий розгляд займає набагато більше часу. Безумовно, що розгляд справи у письмовому провадженні швидший, але в будь-якому разі це триваліша і складніша процедура, ніж отримання судового наказу про стягнення аліментів.

4.  До якого суду необхідно звертатися із заявою чи позовом про стягнення аліментів?

Правила вибору суду, який розглядатиме справу про стягнення аліментів, однакові і для наказного, і для позовного провадження. Тобто хоч би яким порядком вирішення справи бажав скористатися стягувач, саме він обиратиме суд, до якого має намір звернутися.

Національне процесуальне законодавство передбачає, що заяву про видачу судового наказу або позовну заяву про стягнення аліментів можна пред’явити до суду за місцем проживання платника аліментів або до суду за місцем проживання стягувача.

Безумовно, що стягувачу зручніше звертатися до суду за місцем свого проживання. Це дає змогу оперативніше отримувати документи від суду, з’ясовувати стан розгляду справи тощо. Однак моя порада: звертати увагу, де проживає платник аліментів. Якщо це велике місто, тоді ймовірність стягнути аліменти більшого розміру вища.

5.  Який розмір судового збору за звернення до суду про стягнення аліментів?

Відповідно до національного законодавства, одержувача аліментів звільнено від сплати судового збору незалежно від того, звертається він із заявою про видачу судового наказу чи пред’являє позов про стягнення аліментів. Після вирішення справи суд присуджує стягнення судового збору із платника аліментів.

6.  Що повинен робити стягувач аліментів після отримання судового рішення?

Дії стягувача аліментів відрізняються залежно від того, він отримав судовий наказ чи рішення суду про стягнення аліментів. Оскільки судовий наказ — виконавчий документ, то, отримавши його, одержувачу аліментів необхідно звернутися до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання або місцем роботи платника аліментів. Якщо справу про стягнення аліментів розглядали у позовному провадженні, то суд ухвалив рішення. У цьому разі одержувачу аліментів необхідно спочатку звернутися до суду, щоб останній видав йому виконавчий лист. Після цього цей виконавчий лист подається до державної виконавчої служби разом із заявою про примусове виконання.

Свої запитання ви можете надсилати на електронну адресу: expert@ukcc.com.ua



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua