Світлана Рекрут: «Плануємо завершити рік з гарантованою сумою відшкодування 400 тисяч гривень»
Наприкінці червня Верховна Рада ухвалила в першому читанні комплексний законопроєкт №5542-1, яким передбачено приєднання Ощадбанку до Фонду гарантування вкладів та підвищення гарантованої суми відшкодування для всіх банків. У фонді активно працюють над поверненням активів збанкрутілих банківських установ в Україні й за її межами. Однак цікаво, чому в нас неможливо укласти мирову угоду з ексвласниками банків-банкрутів? Що відбувається довкола головного активу виведеної з ринку «Аркади»? Коли й на яких умовах кредитні спілки зможуть стати членами Фонду гарантування? Про це та інше в інтерв’ю Укрінформу розповіла директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Світлана РЕКРУТ.
— Ви задоволені проголосованим у першому читанні законопроєктом №5542-1? Яким бачите ідеальне законодавство, що дасть змогу розв’язати комплекс проблем, що стосуються вашої установи?
— Ухвалення законопроєкту вважаю великою перемогою. І не тільки для Фонду гарантування, а й для фінансової системи країни загалом. Законопроєкт комплексний і враховує багато чинників. Передовсім підводить риску під кризою 2014—2016 років, бо передбачає велику реструктуризацію боргів Фонду гарантування.
Протягом 2014—2016 років фонд залучив 80 мільярдів гривень у вигляді кредитів Національного банку, Міністерства фінансів. Ці кошти позичали під ринкові відсоткові ставки, що від самого початку було помилкою. Фонд — не комерційна організація, тобто не веде діяльності, яка дає йому прибутки й дає змогу сплачувати ринкові відсотки. Однак гроші було залучено на комерційних умовах. Цей законопроєкт нарешті розв’язує проблему повернення цих кредитів найм’якшим шляхом реструктуризації. Наголошую: саме реструктуризації. Не списання, як це дехто трактує в інформаційному просторі.
Крім того, тіло боргу прив’язане до захищених статей надходжень — це регулярні платежі до фонду живих банків, а відсотки залежать від надходжень від роботи з пов’язаними особами. Внески від банків-учасників фонду загалом становлять приблизно 4 мільярди гривень на рік. Отже, це й буде базою для розрахунку щорічних обсягів повернення тіла кредиту Міністерству фінансів з урахуванням потенційних ризиків неплатоспроможності банків-учасників на наступний календарний рік.
Конкретну суму можливих ризиків щороку обговорюватимемо в межах ради фінансової стабільності разом з Мінфіном і Національним банком. Так з’являється спільна державна відповідальність за розрахунки і за прогнозування достатності коштів Фонду гарантування, якщо ризики оцінили некоректно.
Законопроєкт нарешті знімає питання ексклюзивності умов функціонування окремих банків — Ощадбанк приєднається до системи гарантування на рівних з усіма іншими банківськими установами умовах. Цього потребує світова практика, де така нерівність неприпустима. Це відкриває шлях для іноземних інвестицій у капітал Ощадбанку. Однак аби це рішення не створювало додаткового навантаження на бюджет, входження держбанку в систему гарантування відбуватиметься на пільгових умовах.
І ще одне знакове рішення законопроєкту — підвищення суми гарантування до 400 тисяч гривень. Перші розмови про необхідність підвищити гарантовану суму були 2018 року, коли вже відчувались ознаки закінчення внутрішньої кризи. За сумами гарантування вкладів ми впевнено пасемо задніх серед пострадянських країн. Звісно, й запропонована законопроєктом сума ще далека від аналогічного європейського показника EUR100 тисяч. Але ми наполегливо до цього йдемо.
— Коли, за вашими оцінками, Верховна Рада може остаточно ухвалити закон?
— Перше читання ми успішно пройшли. Якщо все відбуватиметься за планом, то у вересні-жовтні очікуємо, що депутати остаточно підтримають законопроєкт. І 2021 рік закінчимо з новою сумою гарантування і з новим капіталом фонду.
— Усі банки — учасники системи гарантування роблять внески до ФГВФО. Чи позначиться збільшення гарантованої суми вкладів на розмірах цих платежів? Докладніше поясніть читачам, як Фонд гарантування заробляє гроші.
— Підвищення суми гарантування не призведе до збільшення внесків живих банків. Дуже часто ставлять це питання, особливо менеджмент банків. Тому ще раз наголошую: жодного збільшення внесків не передбачено. На це і спрямовано законопроєкт: забезпечити підвищення гарантованої суми так, щоб це не збільшило навантаження ні на банки-учасники ФГВФО, ні на сам фонд.
Нині банки сплачують внески до Фонду гарантування щокварталу згідно з диференційованою системою ставок, тобто з урахуванням ризиків. Простими словами, якщо банк веде ризикову кредитну політику, залучаючи кошти за високими ставками, він потенційно має більші ризики виведення з ринку. Відповідно платить більший страховий внесок. Так це всюди працює.
Крім банківських внесків, ще одне джерело наших надходжень — доходи від реалізації активів збанкрутілих банків. Отримані суми мають чітке цільове призначення — йдуть лише на погашення кредиторської заборгованості цих банків. Після банкопаду 2014—2016 років ми отримали в управління майна на понад 500 мільярдів гривень. Але це тільки на папері. Більш як 80% цих активів становили безнадійні кредити без реальних застав. Нині на балансі неплатоспроможних банків майже 74 мільярди гривень активів.
Травень-червень були дуже плідними для нас за обсягами торгів. Протягом липня виставляємо на аукціони залишки активів, найбільші з яких — кредити юридичних осіб агробізнесу та авіабізнесу Златобанку. Продаємо майнові права на будівлю центрального офісу банку «Аркада», будівлю офісу ВТБ Банку в центрі Києва тощо. Якщо все піде за планом, і всі успішні аукціони завершаться підписанням угод, то в осінь увійдемо із сумарним обсягом активів на балансах неплатоспроможних банків плюс-мінус 20 мільярдів гривень. Це вже дрібниці порівняно із 500 мільярдами, які були під нашим управлінням протягом останніх чотирьох-п’яти років.
— На сайті ФГВФО зазначено, що на початок травня 46 банків перебували у стані ліквідації. У скількох із них вдасться завершити ліквідаційні процедури найближчим часом?
— Коли говоримо про десятки банків, які перебувають у стані ліквідації, потрібно розуміти, що це структури, які досі формально залишаються в Реєстрі юридичних осіб, але їхні баланси нульові. Це потрібно для продовження судів довкола пов’язаних осіб. Активних ліквідаційних процедур банків, де ще є активи та відбуваються продажі, менш як 10.
— Розкажіть трохи про претензійно-позовну роботу, яку веде Фонд гарантування, і про роботу в іноземних юрисдикціях.
— Робота з пов’язаними особами — наша перспектива на найближчі три роки. По-перше, це останнє джерело повернення коштів кредиторам збанкрутілих банків. По-друге, вона має глибинний моральний аспект, оскільки банківська криза минула, а мало хто відповідав за доведення установ до банкрутства. Ми розуміємо, що кризу поглибили різні чинники політичного та економічного характеру: війна на сході, окупація Криму, девальвація, глибоке економічне падіння, втрата ринків збуту для бізнесу тощо.
Але масштаб і рівень цинічності схем виведення коштів із банків у цей період просто колосальні. Тому питання відповідальності причетних до розкрадань принципове. Уже ініційовано численні банківські кримінальні провадження на всій території України, ми подали десятки судових позовів. Важливо, що нарешті ініційовано судові процеси в іноземній юрисдикції. Це теж новий крок для України.
Фонд активно залучає іноземних консультантів (ретельно їх підбираючи) з багаторічним досвідом та успішним портфелем кейсів, котрі допоможуть вести справи на найвищому професійному рівні. Нині з іноземними консультантами підписано дев’ять договорів. Розглядають питання про укладення ще п’яти таких угод. Уже розпочалися розгляди у закордонних судах, і до кінця року плануємо отримати перші проміжні підсумки.
Проте повністю повернути суму всіх вимог, яку оцінюють у 235 мільярдів гривень, навряд чи можливо. Але тільки на добровільне врегулювання шляхом укладання мирових угод теж розраховувати не можна. Адже зазвичай такі угоди передбачають дисконт. Чи готові у нас в країні спокійно сприйняти укладання такої мирової угоди?
— Яка нині ситуація довкола банку «Аркада»?
— Основний наш бій довкола «Аркади» стосується її найціннішого активу — будівлі, яку було виведено з балансу банку незадовго до його визнання неплатоспроможним. Тривають судові процеси, спрямовані на збереження цього активу. Перші дві судові інстанції відмовили нам у позові про визнання недійсними правочинів, за якими банк втратив актив. Фонд подав касаційну скаргу. Триває судовий спір про застосування наслідків нікчемності правочинів, за якими банк втратив будівлю, однак цю справу суд розглядає без поспіху. Точиться боротьба за те, щоб зберегти арешт на будівлю й не дозволити її перепродати.
Такі історії траплялися неодноразово і в інших неплатоспроможних банках. Зазвичай судові процеси тривають роками, і як правило, до моменту, коли суд виносить рішення на користь фонду, виконати його вже майже неможливо — активи переходять до нових власників. Були такі проблеми у Платинум банку (центральний офіс в Одесі) і в деяких інших. Тому цього разу вирішили діяти на випередження, виставивши на продаж майнові права на ці активи ще на початковій стадії судового процесу.
— Що із задоволенням вимог кредиторів третьої-четвертої черг у банках-банкрутах?
— Усього ми сплатили понад 95 мільярдів гривень гарантованих виплат.
Щоб повернути виплачені гарантовані суми, фонд заявляє вимоги до банків — це так звана третя черга. Четверта черга — це вкладники, які мали депозити на понад 200 тисяч гривень. Повернення цих коштів для третьої й четвертої черг прямо залежить від якості активів. Вкладники тих банків, які потрапляли до нас у більш якісному, скажімо так, стані (Діамант-банк, ВТБ), отримували свої кошти і понад гарантовані 200 тисяч. Є банки, де ми виплачуємо компенсацію навіть юридичним особам — це сьома черга кредиторів.
Найсвіжіші банки — «Аркада» та «Місто Банк». З «Аркадою» ситуація специфічна, оскільки установа була не в класичному розумінні банком, а такою собі фінансовою кишенею забудовника. Чи виплатить фонд компенсації аркадівським вкладникам четвертої черги, залежить від того, чи повернемо ми банківську будівлю і що вирішать суди з нашими майновими правами на неї.
Щодо «Місто Банку», то ми недавно почали продаж активів і вже продали деякі. Загальна сума виплат вкладникам третьої черги там не дуже велика — 300 мільйонів гривень. Сподіваюся, ми це питання вирішимо. А ось говорити про те, чи дійдемо до четвертої черги, ще зарано.
— На законодавчому рівні заплановано, щоб вклади членів кредитних спілок теж підпадали під гарантоване державою відшкодування. Чи легко це буде зробити? Про яку суму може йтися й коли, за вашими оцінками, кредитні спілки зможуть приєднатися до Фонду гарантування?
— Для реалізації цього кроку визначено приблизну дату — 1 січня 2023 року. На цей час кредитні спілки та компанії зі страхування життя мають долучитися до системи гарантування. Ринок кредитних спілок відносно невеликий, там акумульовано приблизно 1,4 мільярда гривень, накопичених 19 тисячами вкладників. Щодо гарантованих сум для них, то поки що обговорюють два числа — 50 тисяч і 100 тисяч гривень залежно від ступеня готовності ринку до часу «Ч» та рівня його ризиковості. Точніші прогнози можна буде робити наступного року.
Розраховуючи оптимальний рівень покриття гарантованою сумою, ми відштовхувалися від середнього рівня вкладу у кредитних спілках — близько 73 тисяч гривень. Тобто гарантуючи 100 тисяч, що вище від середнього показника, навіть стимулюємо кредитні спілки залучати додаткові кошти. Даємо поштовх до розвитку. Тепер працюємо, щоб підготувати необхідну нормативно-правову базу, аби ринок отримав правила гри щонайпізніше за рік до змін і зміг до них адаптуватися.
— Минуло два роки, як ви очолили фонд. Що вдалося і чого не вдалося зробити? Які плани?
— Вступаючи на посаду, мала конкретні завдання: домогтися реструктуризації боргів, підвищення суми гарантування, завершення ліквідації більшості банків та забезпечити успішний продаж активів. Тому якщо нічого непередбачуваного не станеться, думаю, наприкінці року зможу впевнено сказати, що план-мінімум виконано. Хоч коли завершується один план, одразу ж народжується інший (сміється). Отже, є над чим працювати.
Наприклад, непросте і цікаве для мене завдання — повернення виведених з неплатоспроможних банків коштів — так звана робота з пов’язаними особами. Це стратегічне завдання не тільки для Фонду гарантування, а й для банківської системи й держави загалом, оскільки має важливий тривалий ефект і може стати переломним моментом з точки зору культури (не)повернення боргів.
А ще — наповнення змістом Угоди про асоціацію з ЄС. А саме: гармонізація вітчизняного фінансового законодавства з євродирективами (BRRD і DGSD). Тут роботи, як кажуть, непочатий край. І звісно, як підсумок усього подоланого — наступне підвищення гарантованої суми вкладів, яка в ЄС становить 100 тисяч євро. Ось ті ключові питання, на яких наша робота буде зосереджена в майбутньому.
Владислав ОБУХ,
Юлія ТЕТЯНИЧ,
Укрінформ
(Надруковано зі скороченнями)