"Сваху зустріли бурхливими оплесками"

Олег ЛИСТОПАД
15 листопада 2017

Сашкові Савицькому, моєму університетському товаришеві, який нещодавно повернувся із зимівлі в Антарктиді, вистава дуже сподобалася. Каже, буквально відчував, як напахчене субтропічними рослинами повітря нуртує в легенях. Мені теж перегляд спектаклю навіяв спогади про Батумі, який пощастило побачити півтора року тому в коротких перервах Восьмої конференції міністрів довкілля.

Що відчували та уявляли інші глядачі, які завітали на прем’єру «Хануми» у Національній опереті України, не знаю, але аплодували гаряче і кричали «браво» голосно.

Виставу вирізняють колоритні жіночі персонажі, зокрема Текле — сестри князя. Фото із соцмережі «Фейсбук»

У середині XIX ст. величезну популярність у Грузії мали гумористичні п’єси драматурга Авксентія Цагарелі. Найвідоміша серед них — водевільна комедія про винахідливу сваху Хануму, вперше поставлена 1882-го. П’єсу переклали багатьма мовами. Завдяки популярності водевілю і численним кінокартинам, знятим за його мотивами, ім’я головної героїні стало для багатьох синонімом до слова «сваха».

Тепер маємо ще й версію цього твору в постановці грузинсько-української творчої групи на чолі з режисером-постановником Іраклі Гогія. Балетмейстер-постановник — Гія Марганія, художник-постановник — Маріка Кватчадзе, диригент-постановник — Ігор Ярошенко.

Доволі заплутана історія з підстаркуватим князем-банкрутом, який хоче поправити свої фінансові справи одруженням, з дочкою-красунею нетитулованого, але багатого купця, з підміною наречених та численними анекдотичними ситуаціями напевне зацікавить любителів заплутаних сюжетів та запаморочливих інтриг.

Запрошувати колег із театрів інших країн для спільних постановок уже стало традицією в Національній опереті. Фото із соцмережі «Фейсбук»

Загалом вистава — як і відвідини Київського національного академічного театру оперети — залишає тепле й романтичне, добре і піднесене відчуття. Хоч особисто мені дечого не вистачило. Очікував більше виступів балетної трупи, більше номерів за участі хору  та солістів.

До речі, відповідаючи на моє запитання про стан оперети у Грузії, Іраклі Гогія повідомив, що як такого театру оперети в Грузії вже немає. Є музично-драматичний театр — без оркестру, без хору. Сподіваюсь, що так далеко на шляху оптимізації витрат у культурі ми не зайдемо, а хор та оркестр Національної оперети  й надалі  радуватимуть українців. 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua