(Продовження, початок читайте «Урядовий кур'єр» №34 за 17 лютого)
У першій частині допису ми розповідали про корупційну схему вимагання грошей в аграрних підприємств Львівщини шляхом порушення проти них кримінальних справ нібито про самозахоплення землі. Насправді аграрії обробляли землі з дозволу сільських рад, тобто могло йтися про неправильне оформлення документації, перевищення повноважень — це адміністративні порушення, але аж ніяк не кримінальні злочини. За закриття справи у сільгоспвиробників вимагали хабарі. Якщо ті приставали на пропозицію, замість них винним обирали ходака, сторонню людину, яка погоджувалася взяти на себе провину.
Певний час така система працювала справно, аж поки дала збій. Приватне підприємство «Західний Буг» замість того, щоб підмазати кого треба, обрало шлях боротьби. Для цього треба було показати всю неправомірність подібних справ, порушених раніше.
Говорить заступник директора ПП «Західний Буг», голова громадської спілки «Аграрії Львівщини» Юрій Одноріг: «Ми не захоплювали землю — платили сільрадам за оренду, в нас є відповідні листи і проплати. Звертатимемося до суду, бо вже є судова практика, де визнають, що це не самозахоплення, а використання земельних ділянок з неправильно оформленими документами».
Піщинка в механізмі
Тією маленькою піщинкою, що заклинила налагоджений корупційний механізм, став простий селянин Тарас Дутка із села Підгороднє під Золочевом. Він мав судимість, але після звільнення вів чесне трудове життя — ремонтував автомобілі, одружився, виховував двох дітей, аж поки сталася прикрість: у його помешканні вибухнув газовий балон. Тарас Дутка зазнав опіків, переломів, втратив частину пальців і слух на одне вухо, йому пошкодило око. Переніс три операції. Лікування потребувало чималих коштів, скромні заощадження випарувалися миттєво. Довелося позичати. А чим віддавати?
Отут і з’явився добродій: житель Золочева такий собі Володимир Кудлак, на той час старший оперуповноважений управління захисту економіки у Львівській області. Він знав про негаразди Дутки і запропонував, здається, взаємовигідну угоду: мовляв, дасть йому 30 тисяч гривень в обмін на визнання провини, нібито той уклав договір з ТзОВ «Вінал Агро» на обробіток 533,24 га на землях кількох сільрад у Жидачівському районі без правовстановлюючих документів (ТзОВ справді обробляло ці землі, тільки не на замовлення пана Дутки, а задля власного прибутку). Згаданий громадянин Кудлак запевнив Тараса Дутку, що це незначне адміністративне порушення, за яке нічого не буде, крім штрафу, і той за нього заплатять інші.
Він погодився і 13 липня 2015-го в присутності Володимира Кудлака, його брата, начальника відділу обласного управління захисту економіки Андрія Кудлака та директора ТзОВ «Вінал Агро» підписав договір підряду, датований ще червнем попереднього, 2014 року, дав покази щодо своєї винуватості слідчим прокуратури і отримав обіцяні гроші. Тепер зрозуміло, чому всі ходаки із Золочева?
Тарас Дутка визнав провину і на суді, уклав угоду про визнання винуватості, один примірник якої з підписом прокурора отримав на руки (це важливо!). Призначений йому штраф 5100 гривень за нього сплатили невідомі люди. Наче все. Інцидент вичерпано? Якби ж то!
Невдовзі відбулося ще одне засідання Жидачівського районного суду. Цього разу — про відшкодування шкоди, завданої злочином, у сумі 531,5 тисячі гривень. Виявилося, що тепер Тарас Дутка має заплатити за те, що з 2014-го до 2015 року нібито «незаконно користувався земельними ділянками без правовстановлюючих документів» площею 523 га на території дев’яти сільських рад Жидачівського району. Певна річ, ці гроші за нього сплачувати вже ніхто не збирався, навпаки — конфіскували автомобіль, а решту почали вираховувати із жалюгідної пенсії інваліда (до цього ми ще повернемося).
Розповідає Тарас Дутка:
— Після нещасного випадку, що зі мною трапився, дуже багато коштів пішло на лікування. Я позичив, але треба було віддавати, і тут до мене підійшли працівники поліції. Вони спеціально підбирали, у кого була судимість. У мене була ще з 1999 року. А кого судили, тому віри вже нема. На цьому вони виграють і так дурять людей.
Я їм кажу: як так, ви ж обіцяли, що тут буде лише адміністративна відповідальність, а виходить кримінальна і понад півмільйона збитків! А вони мені: а що ж ти хотів, ти ж знав, на що йдеш! У тому-то й річ, що не знав…
За тим Кудлаком числяться інші непристойні справи, наприклад, побиття сп’яну лісника у тому-таки Золочівському районі. Заплатили йому трохи, щоб мовчав, а коли одужав — пішли йому пеньки в лісі рахувати, мовляв, незаконними лісозаготівлями займається. Нарахували йому кількасот тисяч штрафу, і чоловік з горя повісився. І про те всі знають, що вони тут виробляють.
До Революції гідності ще хоч трохи совість мали, а за нової влади взагалі почуваються царями і богами. Забирали житло у п’яничок і стареньких. Через це, мабуть, пішли на підвищення. Деякий час тому служба внутрішньої безпеки нібито на них вийшла, то вони зразу оформили на себе декретні відпустки (теперішнє законодавство це дозволяє), поїхали до Москви ніби на заробітки, а за рік звідти повернулися чистенькі.
Звернувся до знайомого з СБУ, дав йому документи у справі. Він знайомився тижнів зо два, а потім каже: «Тарасе, нічим не можу допомогти, бо там зав’язані дуже високі люди». Нібито і Галаз (начальник управління захисту економіки у Львівській області Руслан Галаз. — Авт.), і обласна прокуратура — не так просто все це робилося. Частку мали всі, тому й прокуратура тепер так затягує. Не дадуть свого топити. Тільки як пішов розголос через пресу, то почали хоч трошки ворушитися. Кудлак знову приїздив, тепер уже пропонував три тисячі доларів. А я йому кажу: тут справа не в грошах, а в тому, щоб із мене це обвинувачення зняли, щоб із пенсії гроші не стягували.
Машину продав, коли гроші потрібні були, людина оформила за генеральним дорученням — вони цю машину забрали. Тепер вони: «Ми все відшкодуємо, ми все компенсуємо!» Е, ні, кажу, ви мені справу закрийте, щоб з мене тих 500 тисяч не стягували! Щось таке мені показували, папірець якийсь, ніби закрили. Але отой знайомий із СБУ прямо сказав: тебе дурять! Бо насправді не закрили, а прикрили, до 2020 року можуть відновити. Це щоб я зробив ще одне неправдиве зізнання: аби сказав журналістам неправду, бо начебто мав зуб на отих Кудлаків, а потім справу знову відкриють, і вже нічого не доведеш. І як їм вірити, якщо вже одного разу обдурили?
Дива в Жидачівському суді
Коли Тарас Дутка остаточно усвідомив, у яку халепу встряг, звернувся по допомогу до громадськості і ЗМІ. Справа набула розголосу, добрі люди допомогли знайти кваліфікованого адвоката Олега Мицика (до речі, за словами самого Дутки, це було вкрай нелегко, багато хто відмовлявся, щойно довідувався, у чому річ: це вже показник, що тут щось негаразд).
За порадою адвоката і з його допомогою Тарас Дутка подав апеляційну скаргу на вирок Жидачівського районного суду. Угода про визнання винуватості має прикрі особливості: її підписанням обвинувачений відмовляється від судового розгляду справи по суті (тобто нікого вже не цікавило, чи справді він десь щось обробляв). Крім того, така угода обмежує права на оскарження вироку. Але в цьому разі фабриканти справи (мабуть, сподіваючись на безкарність) припустилися грубої помилки: переконали обвинуваченого відмовитися від послуг адвоката, забувши, що, за процесуальним кодексом, під час укладення угоди про визнання винуватості присутність адвоката обов’язкова — сама людина може не до кінця розуміти, у чому зізнається і які це матиме наслідки.
Потім зрозуміли, що втнули дурницю, спробували її виправити, але зробили ще гірше: в тому примірнику угоди, який залишився в Дутки, присутність адвоката не зафіксовано, в тому, що лежить у Жидачівському суді, він чарівним чином з’явився! Підпис Дутки у цьому примірнику підроблено настільки кострубато, що не треба бути великим експертом, щоб це помітити. Мало того, підроблено журнал і звукозапис судового засідання: у тому фрагменті, де суддя оголошує про нібито присутність адвоката, не чути голосів інших учасників процесу, зокрема й самого адвоката.
Як бачимо, порушення всіх норм права настільки кричущі, що адвокат подав заяву про скоєння кримінального порушення у прокуратуру Львівської області, аналогічну заяву надіслано до Генеральної прокуратури. Але вона у найгірших радянських традиціях повернулася знову-таки до Львова, і тепер її розслідують настільки оперативно, що знадобилося подавати ще й скаргу на бездіяльність прокурора у справі щодо підроблення документів у Жидачівському суді.
(Далі буде)