Директор департаменту по роботі
з інвалідами та ветеранами Державної
служби з питань інвалідів та ветеранів
України Світлана УСТИМЕНКО
Як часто доводилося вам, шановні читачі, протягом дня зустрічати в людних місцях oсіб з особливими потребами? Вкрай рідко. Чи ризикне незрячий чи візочник без крайньої необхідності рипнутися надвір? Відповідь криється в нашому з вами ставленні до цієї категорії співгромадян і небайдужості (чи байдужості) тих, хто мав би перейматися їхніми потребами. Інваліди, ветерани, люди поважного віку стають заручниками власних помешкань через безпомічність. Для таких людей вулиця перетворилася чи не на поле бою з тими проблемами, які їх оточують повсякчас. Яким є їхнє життя, які щоденні проблеми турбують цих людей? Про це під час «прямої лінії» вела мову директор департаменту по роботі з інвалідами та ветеранами Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України Світлана Устименко.
Крім того, дзвонили не лише заради розв’язання якоїсь конкретної проблеми, а й просто задля спілкування, яке для багатьох людей з інвалідністю, літніх громадян стає справжнім елементом розкоші.
Чи будуть переглянуті закони?
Олексій МЕЩЕРЯКОВ, Сумська область:
— Мені 49 років, я інвалід загального захворювання другої групи. Які пільги передбачені державним законодавством для таких, як я? Чи будуть вони бодай у якійсь перспективі щодо оплати житлово-комунальних послуг?
— Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначає реальне підгрунтя соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями й інтересами.
Цим законом встановлюються такі види пільг та соціальних послуг забезпечення для цієї категорії осіб:
- послуги з соціально-побутового і медичного обслуговування, безкоштовне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (зокрема, засобами пересування, протезно-ортопедичними виробами, сурдотехнічними засобами, мобільними телефонами для письмового спілкування тощо), виробами медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези тощо) на підставі індивідуальної програми реабілітації;
- безплатне або на пільгових умовах забезпечення автомобілями інвалідів та дітей-інвалідів за наявності відповідного медичного висновку. Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім’ї може бути переданий у їх власність у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
- інваліди, які отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, діти-інваліди мають право на безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування;
- інваліди першої і другої груп мають право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості;
- інваліди першої та другої груп мають право на позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню;
- інваліди і діти-інваліди за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками;
- інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту;
- діти-інваліди та інваліди першої, другої груп по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд також у метро;
- інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. Пільговий проїзд інвалідів здійснюється всіма підприємствами транспорту незалежно від форми власності й підпорядкування відповідно до Закону України «Про транспорт».
Категорії інвалідів та дітей-інвалідів і порядок їх транспортного обслуговування на пільгових умовах визначає Кабінет Міністрів України.
Пільги зберігаються за інвалідами та дітьми-інвалідами незалежно від виду виплачуваної пенсії або допомоги, призначеної замість пенсії. У випадках, коли іншими нормативно-правовими актами передбачені норми, що підвищують встановлений цим законом рівень соціального захисту інвалідів, застосовуються положення тих нормативно-правових актів, які визначають найбільший рівень соціального захисту інвалідів.
Якщо інвалід має право на одну і ту ж саму пільгу за Законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і одночасно за іншим нормативно-правовим актом, пільга йому надається лише за одним з них за його вибором (незалежно від підстави встановлення пільги).
Валентина Іванівна, інвалід Чорнобильської катастрофи ІІ групи, місто Київ:
— З 1993 року стою на черзі на отримання автомобіля. Які в мене шанси на нинішній рік? Вдасться отримати авто чи ні?
— На жаль, фінансування, яке виділяється з держбюджету для забезпечення інвалідів спеціальним автотранспортом безоплатно або на пільгових умовах, недостатнє. Всього 0,6% від загальної кількості (чисельності) тих, що перебувають на черзі. Тому обнадіювати вас не можу.
— І друге запитання: чи передбачається перегляд законів про соціальний захист чорнобильців? Маючи пенсію 1300 гривень і необхідність робити операцію, я не знаю, де взяти на це кошти. Ще одне, що вам відомо про виконання рішень судів з приводу виплат?
— Міністерство соціальної політики робить усе необхідне, що від нього залежить. А все впирається у фінансову ситуацію, яка на сьогодні є в країні. Хочу порадити таке. В Державному бюджеті є бюджетна програма «Надання фінансової підтримки громадським об’єднанням інвалідів». Раніше цю програму вела Державна служба, і останні три роки (за одним із напрямів її використання) щорічно передбачалось по 3 мільйони гривень для надання фінансової підтримки інвалідам- чорнобильцям на лікування через громадські об’єднання інвалідів.
Тому раджу вам звернутися до громадського об’єднання за місцем проживання і подати їм необхідні документи для сприяння у наданні допомоги на лікування.
Щодо виконання судових рішень повідомляю, що громадське об’єднання інвалідів проводило зустріч з представниками Держказначейства. На жаль, ті кошти, які були передбачені у Законі України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», не покривали суми від рішень суду, які вже були прийняті. Сьогодні, крім «чорнобильців», судяться ветерани війни щодо одноразової допомоги до 5 травня, діти війни — щодо підвищення до пенсії. Щойно збільшується дохідна частина бюджету, як правило, ці кошти спрямовуються на вирішення питань, пов’язаних із соціальним захистом інвалідів, ветеранів.
О медицино!
Ірина, місто Харцизьк Луганської області:
— Мій брат, інвалід-спинальник І групи, перебуває на державному забезпеченні в інтернаті. Нині брат бореться за життя, долаючи ниркову недостатність. Державні лікарні допомогти нічим не можуть, пропонують лише поставити на чергу, яка розрахована на два роки. А мова йде про дні. В інтернаті нам не можуть допомогти навіть транспортом, щоб ми могли добиратися на процедуру. Гемодіаліз проводимо в приватній клініці за власний кошт. Хотілося б отримати хоч якусь допомогу.
— В цьому випадку зарадити можуть у Міністерстві охорони здоров’я. Якщо у них є якісь бюджетні програми. Пораджу вам також звернутись до департаменту соціальних послуг Мінсоцполітики, який спрямовує та координує діяльність будинків- інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів.
Григорій Петрович,
— В Інституті кардіології імені академіка М.Д. Стражеска мені рекомендували зробити операцію. Чи можу я розраховувати на якусь пільгу з оплати операції?
— За законом інваліди Великої Вітчизняної війни мають право на безкоштовне лікування. Проте, враховуючи обсяги бюджетного фінансування і вартість окремих операцій, я все ж таки радила б поговорити безпосередньо з керівником клініки про наявність програм з надання пільг.
Зоя КИБАЛЬЧИЧ, інвалід ІІ групи, місто Київ:
— Мені 87 років. 15 січня прийшла в поліклініку до ЛОРа, там мені стало зле. Направили зміряти тиск, він виявився високим. Провели в процедурний кабінет, там медсестра сказала, що у неї нема чого вколоти. В поліклініці медики мені не надали допомогу. Люди посеред коридору дали пігулку. Чи мали мені надати першу невідкладну допомогу в поліклініці? І ще одне запитання: який порядок видачі безплатних ліків гіпертонікам?
— Поставлені вами запитання належать до компетенції Міністерства охорони здоров’я.
— Чим ви мені можете зарадити?
— Зважаючи на ваш стан здоров’я, можу вам пояснити умови отримання путівки на санаторно-курортне лікування або якщо потрібні засоби для реабілітації, що необхідно для їх оформлення в соцзабезі.
— В такому разі розкажіть про те, як інвалід може отримати путівку. В яких випадках йому можуть відмовити? І якщо відмовляють безпідставно, куди звертатися?
— Отримати путівку інвалід може в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення відповідних держадміністрацій або виконавчих органах міських рад відповідно до нормативно-правових актів. Звісно, за місцем реєстрації проживання інваліда за умови перебування на обліку для санаторно-курортного лікування згідно з медичними показаннями.
Структурні підрозділи з питань соцзахисту населення забезпечують безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів за рахунок коштів державного бюджету інвалідів усіх категорій за рахунок коштів, передбачених Мінсоцполітики, інвалідів у санаторіях, що належать до сфери управління цього відомства.
Зазначені категорії осіб мають право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю лікування, путівки до якого придбані за рахунок коштів державного бюджету.
Громадян, інвалідність яких пов’язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, забезпечує путівками Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на підставі висновку МСЕК про необхідність лікування за прямими наслідками виробничої травми чи професійного захворювання.
Інвалідів із захворюванням на туберкульоз та дітей-інвалідів до досягнення 18-річного віку (згідно з медичними показаннями за наявності відповідних профільних санаторно-курортних бюджетних закладів) забезпечують санаторно-курортними путівками органи охорони здоров’я.
Важливий момент: путівки інвалідам видаються відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб. Для її одержання до відповідного структурного підрозділу або виконавчого органу міської ради подається заява та медична довідка лікувальної установи за формою № 070/о.
У разі безпідставної відмови в отриманні санаторно-курортної путівки інвалід може звернутись до Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України.
— До речі, щодо путівок. Є випадки, коли замість самої путівки людині пропонують компенсацію за неї, але там копійчана сума. Але ж людині потрібно підлікуватися!.. Що робиться для зміни ситуації?
— Розмір грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки щорічно встановлюється відповідним наказом Мінсоцполітики. У минулому році він становив 340 гривень.
Звісно, за результатами нашого аналізу відповідності сум виплат грошових компенсацій замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування виявлено невідповідність розмірів компенсацій фактичним витратам.
Виходячи з цього, Державна служба з питань інвалідів та ветеранів вважає, що вирішити проблему виплати відповідних грошових компенсацій можливо шляхом збільшення видатків у Державному бюджеті України за напрямом «Санаторно-курортне оздоровлення інвалідів» за бюджетною програмою «Заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації» та приведення їх обсягу до фактичних витрат.
За інформацією Мінсоцполітики, викладеною у листі до Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів від 11.11.2013 № 5230/0/10-13/014, зазначене міністерство щорічно подає до Міністерства фінансів пропозиції щодо врахування в проекті Державного бюджету потреби на виплату компенсацій в розмірі реальної вартості санаторно-курортної путівки. На жаль, нинішній стан економіки України не дозволяє значною мірою покращити ситуацію в цій сфері. Хоча робота така, як я уже сказала, Службою ведеться.
Замовте слово за незрячого
Ю. ШЕСТОПАЛОВ, інвалід І групи по зору, місто Херсон:
— Директор Херсонського УТОСу в 2010 році, мотивуючи скороченням виробництва, звільнив з роботи мене і ще трьох працівників. Іншої роботи не пропонував. Пообіцяв через два роки знову взяти на роботу. Проте вже минуло чотири роки, а роботи для інвалідів першої групи так і не знайшлося. Хоча людей з ІІ і ІІІ групами інвалідності він працевлаштовував. Чи не могли б ви щось порадити?
— Це питання найліпше оскаржити в суді. Закон передбачає, після скорочення певних робочих місць, працевлаштовувати звільнених на будь - які інші вакансії на підприємстві. І вам в першу чергу роботодавець мав запропонувати такий варіант.
— Ми подавали судовий позов, проте суд визнав дії керівника правомірними. Бо саме на момент нашого звільнення жодного робочого місця не було. Ми перебували на обліку в центрі зайнятості, отримували виплати. На жаль, центр зайнятості також не зміг нічим зарадити.
— Не можу щось конкретно відповісти, бо ситуація потребує вивчення. Але обіцяю звернутись до голови центрального правління УТОС В. М. Більчича з проханням вам допомогти у працевлаштуванні.
P. S. Після прямої лінії «УК» Службою надіслано листа до голови ЦП УТОС В. М. Більчича щодо вирішення зазначеного питання.
Галина, м. Київ:
— Чи передбачаються зміни у проходженні комісії МСЕК на підтвердження інвалідності, а саме інваліду з дитинства? Моєму сину 25 років, інвалід ІІІ групи, одна нога коротша на два сантиметри, у нього постійні болі в спині. Щороку ми проходимо комісію, доводячи, що він залишився інвалідом. І щораз чуємо принизливі слова, мовляв, це востаннє підтверджуємо групу інвалідності. Сина це ображає. Мені доводиться його умовляти і ходити разом з ним на комісію. Він ладен відмовитися від неї, але працювати повний робочий день він фізично не може.
— Можливо, вам трапилися недобросовісні спеціалісти. Вони ж вам не обіцяють, що нога виросте? Існує порядок встановлення групи інвалідності через проходження медико-соціальної експертної комісії. Тому внесення змін у питання встановлення інвалідності пожиттєво, гадаю, є недоцільним. Є люди без кінцівок, але вони змушені через певний час підтверджувати групу інвалідності. Поки що такий порядок. Проте, я обіцяю це питання винести на обговорення одного з найближчих «круглих столів», які проводить Міністерство охорони здоров’я. Внесу пропозицію виписати перелік хвороб, при яких можна було б збільшити періодичність проходження комісії.
Людмила АЛХІМЕНКО, інвалід І групи по зору, місто Херсон:
— В 2010 році скоротили дільницю, на якій я працювала. Чотири роки ми поневіряємося без роботи. Деінде людині з І групою інвалідності працевлаштуватися нереально. Просимось на наше державне підприємство, але нам відмовляють. Хоча беруть на роботу людей з іншими групами інвалідності. Хіба так правильно?
— Сьогодні це вже другий дзвінок по одному й тому ж підприємству. Знову ж таки, обіцяю звернутись до голови центрального правління УТОС В. М.Більчича з проханням вам допомогти у працевлаштуванні.
(Після прямої лінії «УК» Службою надіслано листа до голови ЦП УТОС В. М. Більчича щодо вирішення питання.)
Сантехнік умиває руки?
Аза СОКОЛОВА, інвалід І групи, ветеран війни і праці,м. Київ:
— На платній основі я обслуговуюся в службі соціальної допомоги свого району. Платно, бо маю двох доньок. Одна — пенсіонерка, живе в Києві. Друга — за 90 кілометрів від столиці. Жоден з її членів сім’ї не має роботи. Чи не можна людей з такими життєвими обставинами перевести на безплатне обслуговування?
— Соціальні послуги при територіальних центрах надаються за кошти місцевого бюджету. У вашому випадку — це бюджет міста Києва. Все залежить від того, наскільки фінансово буде підкріплено ті послуги, які надаються певним соціально вразливим верствам населення. Раджу звернутися до директора територіального центру за місцем вашого обслуговування у приватному порядку. Можливо, він вишукає можливість, аби вас могли обслуговувати безоплатно. Є ще Київський міський територіальний центр, де можна проконсультуватися з цього приводу. Не буває такої ситуації, з якої не знайти вихід. Можливо, місто має фонди покриття чи порадить меценатів.
— Донедавна при кожному столичному ЖЕКу була диспетчерська, через яку жителі багатоквартирних будинків мали змогу замовити ту чи іншу послугу. Існував перелік платних і безплатних послуг. Коли я звернулася з проблемою засмічених сифонів у єдину диспетчерську службу, мені порадили шукати вихід у приватних оголошеннях в газеті. А де гарантія, що до людини поважного віку не прийде шахрай? Хто візьме відповідальність за кваліфікацію спеціаліста?
— Ці питання слід поставити на міську «гарячу» телефонну лінію 15-51 або до департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної житлової політики і політики у сфері будівництва, архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства.
Молодість — «недолік» тимчасовий
Віра ТКАЧ, ветеран праці,інвалід І групи загального захворювання, місто Київ:
— У мене є довідка МСЕКу, видана у 2010 році, про першу групу інвалідності загального захворювання, безтермінова. В ній написано, що я потребую постійного стороннього догляду і диспансерного обліку. У листопаді минулого року замовила машину у територіальному центрі, щоб відвідати стоматолога, то отримала відповідь, що немає коштів на бензин.
— Нещодавно я розмовляла з директором міського територіального центру. Він повідомив, що відділення, на жаль, фінансується не в повному обсязі. Ми напишемо лист директору центру про ваше звернення з проханням надавати допомогу з транспортом і вкажемо на недопущення грубого ставлення до відвідувачів центру .
(Після прямої лінії «УК» відповідного листа надіслано до департаменту соціальної політики виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), якому підпорядковується Київський міський територіальний центр соціального обслуговування.)
Олексій БЄЛИЙ, інвалід ІІ групи,місто Павлоград:
— Щоб пройти комісію МСЕК на підтвердження І групи інвалідності, мені знадобилося п’ять місяців. З поверху на поверх мене син носив на руках, бо стан здоров’я по - іншому не дозволяє. Нарешті, виписавшись з лікарні, приніс документи заступнику начальника комісії, а він відповів: «Документи оформлені неправильно. Голова МСЕК відмовив вам у прийомі».
— Інвалідність встановлюється лише медико-соціальною експертною комісією. Якщо не знаходите спільної мови з місцевими лікарями, спробуйте звернутися до Міністерства охорони здоров’я. Бо без підтвердження першої групи інвалідності вам ніхто на власний розсуд нічого не перерахує, їм потрібен документ. Існує порядок оскарження таких висновків. Для цього вам необхідно звернутися до Медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), яка перебуває у сфері відповідальності Міністерства охорони здоров’я.
— На яку конкретну допомогу може розраховувати людина, яка звертається у ваш департамент?
— Все залежить від того, що закладається у поняття «конкретна допомога». Служба не надає ніяких адміністративних послуг, при цьому має можливість як центральний орган виконавчої влади у співпраці з державними органами влади вирішувати конкретні питання, що ставлять як інваліди, так і ветерани. Сьогодні нікому не надано право ігнорувати законодавство.
Непоодинокими є випадки, коли особа з інвалідністю чи ветеран за станом свого здоров’я або за віком не знають про свої права та про порядок їх надання, у такому разі наші співробітники завжди допоможуть.
— З якими запитаннями люди до вас звертаються найчастіше?
— Останніми роками Служба була відповідальним виконавцем декількох бюджетних програм щодо забезпечення житлом пільгових категорій населення, у зв’язку з цим надходила велика кількість звернень щодо вирішення питання отримання житла.
— Чому вашої вертикалі немає в регіонах? Що робиться для того, щоб вона з’явилася?
— Положення про Державну службу з питань інвалідів та ветеранів затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 379. Воно не передбачає наявності структурних підрозділів у регіонах. Питання щодо створення таких підрозділів Службою неодноразово порушувались.
«Пряму лінію»
підготувала та провела
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Світлана УСТИМЕНКО. Директор департаменту по роботі з інвалідами та ветеранами Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України. Народилася в м. Кременчук Полтавської області. Освіта вища, в 1989 році закінчила Київський політехнічний інститут за спеціальністю «Автоматизовані системи управління», у 2002 році — Українську академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління». У період з 1992 по 2011 рік працювала в системі соціального захисту населення, в тому числі в Київській міській державній адміністрації та Міністерстві соціальної політики України. З 2011 року працює на посаді директора департаменту по роботі з інвалідами та ветеранами Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України.
ПРЕС-ЦЕНТР "УК"
З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни ШИКАНОВОЇ на електронну адресу: imrich@ukcc.com.ua.