У Мюнхені на 52-й міжнародній безпековій конференції чи не головною темою порядку денного була нестабільність у світі, яка останнім часом дедалі зростає. Захід стартував у річницю підписання других мінських угод, однак про це близько 30 лідерів країн та 70 керівників зовнішньополітичних відомств майже не згадували. Наші темні будні перекрив конфлікт на Близькому Сході. Про Україну, яка й дотепер виборює незалежність і намагається здолати зовнішню агресію РФ, корупцію, що розростається всередині держави, говорили з огляду на питання безпеки в Європі.
Навіть у доповіді до Мюнхенської конференції з безпеки йдеться: якщо мінські домовленості буде швидко імплементовано, Захід матиме змогу поліпшити відносини з Росією, а німецьке представництво в ОБСЄ — можливість для нових дипломатичних ініціатив.
Відкривав форум німецький дипломат Вольфганг Ішингер. Він виокремив дві проблеми порядку денного: війну в Сирії та безперебійний потік біженців і мігрантів із Близького Сходу й Африки, що може перекинутися й на Європу. Головуючий зазначив, що ситуація в світі нині найгірша з часів завершення холодної війни, саме тому закликав учасників заходу до діалогу.
Керівництво нашої держави в Німеччині не виступало як доповідач. Президент Петро Порошенко тримав слово лишень під час подіумної дискусії разом із колегами з Польщі, Фінляндії та Литви. Цього разу на повну потужність спрацювала закулісна дипломатія «по-українськи».
Так, другого дня роботи конференції зустрілися учасники «Нормандської четвірки». Нашвидкуруч вони домовилися розробити до наступного раунду переговорів (тобто до початку березня) конкретні пропозиції з ефективнішого дотримання режиму припинення вогню на Донбасі та підготовки на цій території місцевих виборів. Прориву не сталося через зміни в керівництві зовнішньополітичного відомства Франції. Голові тамтешнього МЗС потрібен час на вивчення ситуації.
Під час цієї конференції, як і в 2007 році, сильні світу сього дослухалися до слів російської сторони. Тоді Володимир Путін виступив з нищівною критикою на адресу політики Заходу, нібито попередивши всіх про наміри діяти агресивно. Нині на тлі активної участі РФ у війні в Сирії на боці Башара Асада там хотіли бачити президента цієї країни Володимира Путіна. Він роль парії відхилив і замість себе відправив прем’єра Дмитра Медвєдєва. До Росії на конференції ставлення було неоднозначним, а слова керівника тамтешнього уряду спричинили обурення. Він цинічно заявив, що в Україні триває громадянський конфлікт і що нині світ опинився у стані холодної війни.
На ці слова Президент України відреагував критично та експресивно: «Це не громадянська війна, пане Путін, це — ваша агресія. Це не громадянська війна в Криму, це — ваші солдати, які окупували мою країну. І це не громадянська війна в Сирії, це — ваше бомбардування мирного населення». Петро Порошенко менше говорив про проблеми України, однак особливо акцентував, аби пробудити у європейців здоровий глузд, що Росія намагається своїми вчинками створити альтернативну Європу з незрозумілими принципами й цінностями. Це і становить найбільшу небезпеку для геополітики. Щодо проекту «Північний потік» Президент зазначив, що інтереси ЄС мають бути вищими за національні інтереси. Україна запрошує інвесторів в українську газотранспортну систему. Це й має посилити енергетичну безпеку Європи. «Єдиний засіб зупинити агресора — наша солідарність. Ми дуже віримо у європейську єдність, трансатлантичну єдність та солідарність з Україною», — наголосив глава держави.
До речі, американські делегати — сенатор Джон Маккейн і колишній сенатор Джо Ліберман — назвали поведінку російської делегації агресивною та зверх?ньою. Французькі делегати звинуватили Росію у бомбардуванні мирного населення Сирії вже через день після того, як міжнародна спільнота погодилася припинити військові операції. Присутній на конференції Держсекретар США Джон Керрі попередив, що шлях до скасування санкцій для Росії лежить через виведення з України зброї та військових, звільнення полонених і надання доступу до окупованих територій.
У Мюнхені Петро Порошенко окремо проводив зустрічі з Президентом Литви Далею Грибаускайте, Президентом Польщі Анджеєм Дудою, Президентом Європейського парламенту Мартіном Шульцем.