Чи не найбільш розгалужена за територією громада на Черкащині — Степанецька. Як живеться ОТГ, що об’єднала вісім сільських рад і 17 населених пунктів Канівського району?

Як розповідає її голова Олександр Яременко, роботи значно додалося. Крім поточних завдань, доводиться вирішувати чимало наболілих питань, спілкуватися з багатьма членами громади. Часто люди в обхід сільського старости, профільних фахівців намагаються вирішити власне питання на найвищому у громаді рівні. Однак до такого навантаження Олександр Іванович ставиться спокійно, адже над розвитком Степанецької ОТГ працює не сам, а з командою професіоналів. За кожну галузь тут, як колись у районі, відповідає певний працівник. Проте такі сигнали голова вважає корисними, адже отримує зворотний зв’язок із людьми.

Випробування довірою

Адміністративний центр територіальної громади — велике село Степанці. Об’єднану громаду тут створено ще 2017 року. Не секрет, що всі сподівалися на поліпшення фінансування сільських потреб.

— Якби об’єдналися раніше, то були б у кращому становищі. Кожна громада має особливості. Першим було важче, як і всім першопрохідцям. Але залучати інвестиції раніше було легше, — вважає Олександр Яременко. — Спочатку кошти йшли на розвиток 50 громад, які було створено в державі ще у 2015—2016 роках. А тепер близько тисячі громад мають власні проекти, але виникає конкуренція за надання ресурсів на їхнє втілення. Ресурс, який надає держава, пропорційно розподіляють між громадами. Раніше ділили на три громади в області, а нині — вже на 54. На державному рівні тоді обіцяли: ви об’єднуйтеся, а прямі міжбюджетні відносини запрацюють трохи пізніше.

Люди повірили, що децентралізація — це позитивно, що держава надасть ресурси (а це 60 відсотків ПДФО, єдиний податок, плата за землю). Основний бюджетоутворюючий податок на доходи фізичних осіб для громади Степанців особливо важливий, адже ще з 2006 року в її селах працює один з найбільших платників податків в Україні — «Миронівський хлібопродукт». На території громади дві філії ТОВ НВФ «Урожай» — Дніпровська і «Заповіт Шевченка». Вони й формують бюджет громади на 80%. Тож після об’єднання та виборів люди чекали на поліпшення, особливо у віддалених населених пунктах, де більшість — соціально незахищені пенсіонери. Та обіцянок не дотримали: весь 2017 рік громада доживала з уже сформованими сільськими бюджетами. На прямі міжбюджетні відносини тут перейшли лише з 1 січня минулого року.

— У 2017-му було нелегко, — ділиться думками Олександр Яременко. — Передовсім  важко було пояснити все це людям. Вважаю, що на той час це мала зробити держава. Але весь тягар недовіри ліг на плечі ініціаторів об’єднання і тих, хто опинився на керівних посадах у громаді. А коли у всі ці процеси втрутилася політика, то ледь не пішли в хід вила й каміння. Я пояснював людям, що першочерговим моїм завданням було сформувати команду. Мріяв об’єднати навколо себе однодумців, які б працювали на благо громади. І мені, на щастя, це вдалося. Мірило якості спільної діяльності — щоб командна робота задовольняла потреби громади, хоч усім, звичайно, милий не будеш.

За словами керівника, багато для кого й для нього самого це був виклик. А перевага його була в тому, що до обрання головою громади працював у фіскальних органах і знав, звідки та як можна наповнити бюджет, знав потенціал місцевих сіл. Основний ресурс — це земля, а якщо є такі потужні підприємства, як у Степанцях, то, об’єднавши всі ці джерела, згуртована команда зможе досягти позитивного результату.

Пріоритет — людські потреби

Одне з головних завдань, яке поставила собі громада, — налагодження на своїй території сучасної інфраструктури. На сьогодні в районі залишилися тільки три сільські ради, які не об’єдналися, тож чекати з Канева якоїсь дієвої допомоги не доводилося.

— Однією з проблем на етапі формування було залучення до роботи у громаді кваліфікованих спеціалістів, — продовжує думку Олександр Іванович. — Це стосується і земельних фахівців,  й інших. Ми об’єднувалися не останніми, тож нам вдалося залучити професіоналів з районних і навіть з обласних структур. Протягом 2017 року спільно з депутатами взяли на озброєння досвід уже створених громад. Тож у наших програмах розвитку багато напрацювань тих ОТГ, які були першопрохідцями. Загалом затвердили більш як 35 програм. А реалізовувати їх почали торік, коли держава нарешті дала нам відповідну матеріальну базу.

Приміром, комунальне підприємство «Благоустрій» працювало лише в селі Степанцях, був сміттєвоз та 50 сміттєвих баків. Вирішили розширити повноваження цього підприємства, тепер воно працює в населених пунктах усієї громади. У кожному селі є працівник, що відповідає за благоустрій. Забезпечили таких фахівців мотокосами, бензопилами (усе це обійшлося бюджету громади у 150 тисяч гривень, але вже дає відчутний результат). Придбали автомобіль із підіймальним механізмом. Тепер, оформивши відповідні дозвільні документи, тут спилюють дерева, які можуть спричинити аварії. Селяни постійно звертаються з відповідними проханнями, адже біля садиб чимало небезпечних дерев. Придбали вантажопасажирську ГАЗель. Вона зручна для мобільних груп, які теж працюють над благоустроєм.

Створили комунальне підприємство «Степагробуд». Врахувавши географічне розташування села Мартинівка в центрі об’єднаної громади, на його базі організували місцеву пожежну команду. На чотири пожежі, які сталися недавно, пожежники звідси прибували найпершими.

Для громади у пріоритеті те, що болить людям. Насамперед розбиті шляхи. Але ремонт місцевих доріг залежить від багатьох чинників, а найперше від того, як держава поведе політику і який ресурс надаватиме на розвиток інфраструктури. Інфраструктурні проекти потребують планомірності, розрахунку на п’ять і навіть на десять років. Тож правила гри для об’єднаних громад слід спрогнозувати.

— Хочеться, щоб громади й надалі були самостійними, щоб була змога акумулювати кошти і витрачати їх на нагальні потреби, — продовжує Олександр Іванович. — На розвиток інфраструктури торік нам держава передбачила 2,9 мільйона гривень субвенції. Вирішили на ці кошти придбати дорожню техніку — коток, трактор та відвал з гідроповоротом, дорожню фрезу, регенератор асфальту, КамАЗ із причепом, грейдер. Ідея в тому, щоб завдяки високоякісним дорогам ще більше зблизити населені пункти нашої громади.

Придбали мікроавтобус «Мерседес» на 22 місця. За символічну плату керівництво МХП продало громаді ще два автобуси. Вони були несправними, але тут узялися поставити їх на колеса й організувати перевезення пасажирів. Адже так буде набагато зручніше для людей, ніж узгоджувати маршрути в районних кабінетах. До цього підштовхнули й непорозуміння, коли в Каневі на вокзалі жителям громади не продавали пільгових квитків. Цей проект на стадії оформлення ліцензії. У планах — створити три маршрути і взяти участь у конкурсі за кожним з них.

Під лежачий камінь вода не тече

Енергозбереження — теж на порядку денному в Степанцях. Громада придбала лінію з виробництва брикетів, зокрема дробарку, яку монтують із трактором. Тепер одне підприємство прибирає аварійні дерева, гілки, а інші працівники з допомогою дробарки роблять тріску, а потім брикети. Якщо повністю забезпечать таким паливом власні заклади соціальної сфери, планують отримати необхідні дозволи й працювати на комерційній основі.

Зрозуміло, щоб такі капіталовкладення окупилися, потрібен не один рік. Та вже сьогодні економія бюджету відчутна. З усіх закладів лише Мартинівський НВК та заклад у Беркозівці використовують природний газ. У всіх інших працюють твердопаливні котли. Розробляють проекти, щоб і в згаданих закладах перейти на альтернативне паливо.

— Щодо палива, то в наших селах у буквальному розумінні гроші лежать під ногами, треба тільки їх підняти, — переконаний голова.

— Як люди сприймають роботу вашої команди?

— Хто хоче бачити позитивні зміни, той їх бачить, бо вони є насправді. А ті, хто налаштований деструктивно, цих змін і бачити не хочуть. Одне зробили, переходимо до іншого. І так на всіх напрямах. Коли питають, як зважився на нову для себе посаду, кажу: назва, можливо, й нова, а робота з людьми та, яку добре знаю. На місці засиджуватися не доводиться. Часто буваю і в столиці та обласному центрі. Так виїздив до бюджету громади ще 14 мільйонів гривень інвестицій. А кому з голів ОТГ забороняють залучати інвестиції? Державні програми розвитку, проекти — усе це потребує від керівництва громади активності.

— Про що мрієте?

— Хочеться, щоб наші нащадки жили краще за нас. Мої син і донька — школярі. Хочеться, щоб їхнє життя не було затьмарене війною й тими негараздами, які, на жаль, є в нашому суспільстві. І щоб люди мого й старшого покоління не розчаровувалися у змінах, які нині відбуваються на всіх рівнях. Для цього й працюємо.