КУЛЬТУРА
Традиційний на Харківщині етнічно-мистецький фестиваль "Печенізьке поле" зібрав понад 120 тисяч гостей
Вдев'яте етнофестиваль розгортає своє дійство на березі Печенізького водосховища. Нинішньої осені тут розкинувся цілий хутір у стилі ХVІІІ століття. За високим частоколом зі сторожовими вежами розмістилися харчевні, намети з різноманітним крамом, сувенірами та майстерні народних ремесел, що й стали родзинкою фестивалю. А майстер-класи, які давали народні умільці гостям, були найпопулярнішими, адже там можна було навчитися чого душа забажає: гончарної, ковальської справ, вишивки, ткацтва, лозоплетіння. Спільною рисою усіх ремесел, як і фестивалю загалом, був, звичайно, слобожанський колорит.
Плетися, лозо - велика і маленька!
Охоче ділилися своїми секретами майстри з Харкова Євген та Олександра Піленкови. Лозоплетінням ця сім'я займається вже 15 років поспіль. Першим прикипів серцем до лози чоловік, полковник запасу, потім приєдналася дружина - інженер-конструктор за фахом. Сьогодні вони серед найкращих умільців з лозоплетіння - члени Спілки майстрів народного мистецтва. Їхні вироби знають як в Україні, так і за її межами. До Печеніг зі своїм доробком родина також приїхала не вперше. Майстри не продали жодного зі своїх виробів, мотивуючи це тим, що в кожний з них вклали частинку душі.
- Основна, велика колекція зберігається у нас на дачі, - розповідає Євген Васильович. - Приїжджайте, покажемо все. Свого часу я вів гурток у Будинку піонерів, тож маю чималий педагогічний досвід і понад 1000 учнів-послідовників лозоплетіння. Одного з них, до речі, зустрів сьогодні на фестивалі.
Поліна Підмогильна з Борівського району привезла на "Печенізьке поле" родинний сторічний ткацький верстат. Майстриня тче на ньому красиві різноколірні слобожанські доріжки.
- За цим верстатом працювала ще моя прабабуся, - говорить вона. - І це настільки цікаве і захоплююче ремесло, що від охочих ним оволодіти і сьогодні відбою немає. Молодь також не проходить мимо.
Багатолюдно й у ковальській майстерні, де, як і три сотні років тому, не зупиняється горн і не залежується ковадло. Під керівництвом майстра відвідувачі виковують справжні сувеніри. Моя колега, власкор Укрінформу Вікторія Дубовик, теж піддалася спокусі й виготовила залізний вареник, отримавши при цьому не лише задоволення, а й заслужену похвалу від майстра.
Козацька кухня - найкраща
Не можна було на фестивалі пройти і повз харчевні, які приваблювали гостей різними смачними стравами - пахощі відчувалися за добру сотню метрів. За традицією, частували гостей тільки слобожанськими стравами: смаженою картоплею, борщем, варениками. А славнозвісні козацькі страви - куліш і смаженю - можна було не лише скуштувати, а й взяти рецепт їх приготування. Переважну частину відвідувачів цікавило не тільки як козаки готували, а й з чим подавали до столу смажене сало з яйцями. Виявилося, що головний секрет тут - смажитися воно має на відкритому вогні.
- А там кому як подобається, - дає настанови, вправно орудуючи дерев'яною лопаткою, кухар Дмитро Мітін. - Можна додати цибульку, а можна і без неї обійтися. Все одно виходить найкраща смаженя в світі! Я вам чесно скажу: жодні "МакДональдзи" з нею не порівняти!
Але і це ще не все. Виявляється, що запивати традиційні козацькі страви слід обов'язково горілкою. Колись на Слобожанщині її виготовляли мало не в кожній хаті. Не порушили традиції й на фестивалі. Горілку, медовуху і звичайне пиво на "Печенізькому полі" і продавали, і пили в міру.
Їжа духовна також у народному стилі
Ще задовго до початку великого вечірнього гала-концерту, в якому взяли участь зірки вітчизняної естради - групи "Бумбокс", "Мандри", "Man sound", "ВВ" та співачка Джамала, на малій сцені весь день виступали слобожанські танцювальні й пісенні колективи.
Поряд із живим дійством розгорнувся справжній знімальний майданчик, де проходили зйомки фільму "Весілля в Малинівці", кіноартистом міг стати кожен, хто мав бажання і відповідний акторський настрій. Решта - справа режисера. Усе зняте тут же монтувалося і демонструвалося того ж вечора на великому екрані великої сцени фестивалю.
Для дітей була запропонована окрема розважальна програма з улюбленими казковими героями: Бабою Ягою, Нептуном, Русалочкою. Веселилися слобожанці до пізньої ночі. Фінальний акорд свята завершився на воді Печенізького водосховища феєричним шоу, крапку в якому поставив яскравий феєрверк.
Перша згадка про Печенізьке поле датується 968 р. і пов'язана з успішним походом князя Святослава. Відвага сіверських воїнів живе і понині в легендах сивої давнини, що їх переповідають печеніжці, нащадки степових слов'ян.
ДОВІДКA "УК"
Печенізьке поле - це овіяна легендами земля, що історично склалася навколо нинішнього селища Печеніги, районного центру на Харківщині, в радіусі 70 км. Упродовж багатьох століть від часів Київської Русі вона була свідком визначних історичних подій. Тут і зараз знаходять давні історичні пам'ятки скіфської і салтівської культур. Історична унікальність цього місця, неповторний ландшафт, екологічна чистота, краса природи, благодатний клімат - все це спонукало організаторів до заснування фестивалю, головною ідеєю якого стало пробудження любові до малої батьківщини, її історії, культури і традицій. З усвідомлення себе в соціумі починається національне відродження. Отож гостям фестивалю пропонується свято краю з його вічними й нинішніми цінностями, свято слобожанської родини з її величезним потенціалом життєлюбства та гостинності.