15 серпня 2014 року «Урядовий кур’єр» надрукував матеріал "Решетилівський європрорив", як на Полтавщині розв’язують проблему зайнятості сільського населення. Одним з напрямів стало створення за підтримки міжнародних інвесторів сімейних тваринницьких ферм і сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. СОК «Молочний світанок» створили і в селі Сухорабівка Решетилівського району. Його директором став місцевий житель Руслан Жванко, який раніше жив і працював у Полтаві.

Тодішній начальник управління агропромислового розвитку Решетилівської райдержадміністрації Володимир Маслюк зумів його переконати, що за кооперативами майбутнє. Сам Руслан Жванко бачив, що інвестори — ГО «Добробут громад» і фірма «Данон Україна» — справді допомагають селянам створювати сімейні ферми, за євростандартом реконструюють домашні корівники й безплатно забезпечують їх двома нетелями голландської породи. А ще — новими шведськими доїльними апаратами, поїлками, спеціальними гумовими килимками, світильниками, вентиляторами тощо. При цьому вони не висували жодних умов і могли навіть надати кредит. Тому він вирішив скористатися нагодою й теж заснувати сімейну ферму. Чи вдалося йому досягти мети?

Чужі фінансували, а свої хабар вимагали

Поїхавши тиждень тому в Сухорабівку й поспілкувавшись із паном Русланом, переконався, що вдалося. Його наполегливість і публікація в газеті центральних органів виконавчої влади зробили свою добру справу. Нині Руслан Жванко — власник найбільшої у районі сімейної ферми, яка виробляє молоко.

Розповів, що в межах проєкту пройшов теоретичні й практичні навчання, з нуля збудував сучасний корівник на 20 голів дійної череди, який обійшовся інвесторам у 22 тисячі євро, або 560 тисяч гривень. Ця сума становила 70% загальної вартості будівництва. Решту 30% оплатив сам, використавши надану йому безвідсоткову позичку, яку вже повернув.

Підприємцеві безплатно надали кілька породистих нетелей, які розтелилися й стали чудовими високоудійними коровами. Вони живуть у нього ось уже п’ять лактацій, тоді як навіть за кордоном середній вік продуктивності корів становить три, максимум чотири.

Згадуючи добрими словами іноземних благодійників, Руслан Жванко не втримався, щоб не розповісти про місцевих помічників, які гальмували будівництво ферми, чекаючи від нього хабара. Каже, пів року оббивав пороги чиновницьких кабінетів, щоб оформити відповідні документи, доки йому не вказали конкретну суму «подяки». Питання вдалося вирішити тільки після того, як він звернувся по допомогу в обласну дорадчу службу. Її керівниця Світлана Андрієнко зробила неможливе: документи оформили за кілька днів безплатно.

Проте нехай те буде на совісті чиновників, вважає підприємець. Нині його сімейна ферма функціонує й відповідає всім вимогам.

Від кожної корови Руслан Жванко надоює в середньому по 20 літрів молока. За день від усієї череди — 400 літрів. Немає в нього проблем і з реалізацією, бо його молочну продукцію залюбки купує Світловодський молокозавод на Кіровоградщині. Він навіть надав цьому кооперативу в оренду молоковоз, який через день забирає продукцію. До того його зберігають у спеціальній ємкості без втрати властивостей.

Головне, щоб коровам було де пастися

За час, що минув після публікації в газеті, в житті Руслана Жванка відбулося чимало позитивних змін. Він купив імпортне авто, житловий будинок, трактор, прес-підбирач, роторну косу, кілька причепів і певну кількість обладнання, молочний танк фірми «Делаваль». Капітально обгородив ферму й прилеглі 30 соток, де щороку складує 60 тонн сіна та інші корми. Проте найголовніше, що за ці роки він двічі став батьком: народилися донька Полінка, якій нині 5,5 року, й син Дениско — 2 місяці й кілька днів. Тож є кому продовжити сімейний бізнес, у який Руслан із дружиною Юлією вкладає душу.

Розказував, що за літо сім’я жодного разу не відпочивала на річці Псел, хоч вона протікає всього за кількасот метрів від їхнього пасовиська. Доводиться щодня рано вставати й пізно лягати, самим заготовляти сіно й пасти корів, миритися з незапланованими збитками. Наприклад, годували телицю 2,5 року з надією, що матимуть від неї теля, а вона виявилась яловою.

Попри це, у планах Жванків збільшувати кількість корів на їхній сімейній фермі. Планують до ста голів і більше, щоб за день надоювати майже тонну молока, мати змогу напряму працювати із заводом і отримувати більші прибутки. Тільки спочатку їм треба збудувати новий корівник, на який ще не назбирали коштів.

Непокояться, що ціни на молоко роками стабільні, а будівельні матеріали весь час дорожчають. 2015 року Руслан купував 50-кілограмовий мішок цементу по 55 гривень, а нині 25-кілограмовий коштує 100 гривень.

«Хочеться якоїсь підтримки від держави, — розмірковує Руслан Жванко, — щоб вона нам допомагала обладнанням, дешевими кредитами або надавала дотацію, як це роблять поляки. Хочеться, щоб наша держава ініціювала такі проєкти, в якому я взяв участь. Щоб не Канада й США нас інвестували, а Україна».

За його словами, він готовий зареєструватися в єдиному держреєстрі й платити податки. Проте не хоче працювати дарма. Вірить, що ними опікуватимуться так само, як і великими й середніми фермерськими господарствами. Бо хоч СОК «Молочний світанок» і має статус неприбуткового й не сплачує податків, проте молочний струмок у підсумку все одно впадає в єдину загальноукраїнську ріку.

Сподівається Руслан Жванко й на підтримку місцевої громади зокрема в питанні використання громадського пасовища.

Хочеться, щоб ці та інші питання для дружної працьовитої сім’ї Жванків і надалі вирішувалися позитивно.

ПРЯМА МОВА

Олег ПАЛІЙ,
заступник директора
департаменту агропромислового розвитку
Полтавської ОДА:

— На Полтавщині нині десять малих тваринницьких ферм. Здебільшого кількість корів там не перевищує 5—10 голів, але є ферми, де утримують 50 і більше — в селах Сушки й Михайлики Козельщинського району. Мабуть, цей напрям цікавий. Інакше б ці хлопці тваринництвом не займалися. Велике їм за це спасибі.

Хотілося б, щоб таких ферм в області було більше, щоб фермери займалися не тільки рослинництвом. Тоді в нас будуть і молоко, і м’ясо, і органічні добрива.

Русланові Жванку, мабуть, таки доведеться зареєструватися в єдиному державному реєстрі й платити податки, тому що в майбутньому державну допомогу всім виробникам сільськогосподарської продукції надаватимуть адресно через цей реєстр і відстежуватимуть інформацію про юридичну особу чи сімейну ферму. Проте навіть якщо він і не зареєструється, думаю, ніхто у нього ферму не забере. Це його особиста відповідальність і бізнес.