ВАРТО ПОБАЧИТИ
Серед унікальних православних споруд Харкова, які запропонують оглянути гостям Євро, особливе місце посідає новий дерев’яний храм
Трибаневий витвір харківських зодчих з’явився торік напередодні Дня міста в одному з найулюбленіших куточків відпочинку — Саржиному яру. Його загальна площа становить 371,5 кв. м, висота — 25 м, розрахований він на 200 парафіян. Цей храм унікальний тим, що виконаний з дерева і каменю в російському архітектурному стилі. Як стверджують фахівці, будівля подібної архітектури є лише на території Святогірської лаври.
Нагорі — храм, унизу — купіль
Освячено новий храм на честь ікони Божої Матері «Відрада» (або «Втіха»), яка перебуває в стародавньому Ватопедському монастирі на горі Афон. Ікону цю вважають чудодійною. За легендою, 21 січня 807 року зображена на іконі Богоматір звернула свій лик до ігумена монастиря й попередила його про напад розбійників. Завдяки цьому напад було відбито, а обійстя врятовано. Відтоді ікона отримала свою назву, а образ Богоматері на ній має велику популярність серед вірян.
— Від початку розглядали ідею зведення в Харкові дерев’яного храму одного дня, — розповідає головний архітектор міста, один з авторів проекту Сергій Чечельницький. — Головне її завдання полягало в тому, щоб розпочати будівництво до сходу сонця і завершити до заходу, аби нечиста сила не встигла оселитися у споруді вночі. Але цю ідею ми відкинули як таку, що не відповідала основним нашим вимогам: будувати храм не швидко, а надійно — на віки.
Потім, за словами Сергія Чечельницького, постало ще одне не менш складне запитання: де в Харкові спорудити дерев’яний храм? Відповідь на нього теж знайшлася, як тільки архітектор зрозумів, що такому храму не місце серед кам’яних будинків.
— Дерев’яний храм, як жоден інший, тяжіє до живої природи — лісу, парку, води. Тому серед багатьох пропозицій я зупинився на Саржиному яру, де все це є. Крім цього, в Саржиному яру традиційно відзначають зимове свято Хрещення Господнього, під час якого освячують воду в місцевому джерелі, а всі охочі випробовують силу віри, занурюючись у крижану воду. І саме це місце можна вигідно прив’язати до храму.
З аргументами головного архітектора погодилися всі замовники: місцева влада, меценати і настоятель отець Ігор. Так на найвищому місці постав дерев’яний храм, а внизу спорудили купіль у вигляді хреста. Побудували біля неї роздягальні, встановили паркові лавки, туалети, зробили підсвітку води. Одне слово, реконструювали всю зону відпочинку, прикрасивши її чудовим комплексом, який завершується унікальною культовою спорудою.
— Вона складається з двох залів — храму нижнього і верхнього, — зазначає Сергій Чечельницький. — Нижній, звичайно ж, споруджений із каменю, бо там насипний грунт і палі. Верхній — із дерева. Якщо говорити про весь храм, то це вельми складна інженерна споруда.
Однак про такі тонкощі знають лише фахівці. А парафіяни, жителі й гості першої столиці бачать лише чудовий дерев’яний храм, який встигли вже справедливо наректи перлиною сакральної архітектури.
Новий дерев'яний храм у Саржиному яру — слобожанська перлина сакральної архітектури. Фото Світлани ГАЛАГУР
Цікаві тим, що православні
Загалом за роки незалежності в Харкові побудовано низку культових споруд різних конфесій. Серед них — вірменський і один з найбільших у Європі буддистський храми, споруджується мечеть. Збудовано також багато російських і українських храмів. Передовсім це пояснюється тим, що в місті активно відроджують національні культури і високу майстерність харківської школи сакральної архітектури. За словами головного архітектора Харкова, новий храм на честь ікони Божої Матері «Відрада», який нещодавно побудували, вже встиг отримати низку нагород. Ще один храм-новобудова Священномученика Олександра також має нагороди, зокрема й Гран-прі, одержане на престижній вітчизняній виставці-конкурсі сакральної архітектури.
— Таких православних церков, як у Харкові, немає в Європі, — стверджує Сергій Чечельницький. — Оскільки там здебільшого проживають католики, очікується, що туристи, які приїдуть до нас під час Євро-2012, виявлятимуть великий інтерес до культових православних споруд, особливо до дерев’яної архітектури, яка тепер також представлена у першій столиці.