«Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла». Ці слова Ліни Костенко спливли в пам’яті, щойно на одному з тернопільських сайтів побачив любительське відео, що зафіксувало, як в одному із закладів громадського харчування обласного центру пари танцювали під пісню кремлівського трубадура Олега Газманова. Та ще й яку! «Афіцери, расіянє… за Расію да канца», — розривалися динаміки. Що це? Блюзнірство, виклик, нерозуміння реалій? Як на мене, це зневага українства, образа, святотатство. Скільки вже тисяч полягло наших воїнів, захищаючи українську землю від російського агресора та його терористично-сепаратистських найманців! Скільки горя й трагедій за чотири роки принесено в українську хату! Ворог окупував український Крим, розриває й досі снарядами та мінами Донбас! А тут, у мирному Тернополі, раптом «За Расію да канца». Здається ж українці, але душа воістину ще зацементована-замурована не своїм, не прагне злізти з дерева, яке століттями загарбання України кров’ю наших героїв, цинізмом поливав північний сусід.
Онімів від здивування, коли прочитав, що танцювали не якісь там гопники, а працівники поліції — ті, хто б мав творити честь українського офіцерства, твердо стояти на варті законності й правопорядку, засвідчувати патріотизм і державницьку позицію. Скандал набрав обертів, тож головний поліціянт області мусив попросити вибачення у краян. І повідомив, що працівники, які відпочивали у позаробочий час під газманівських «Афіцеров», уже були у зоні проведення АТО й знову попросилися на два місяці нести там службу. Тож виїхали у складі зведеного загону тернопільських поліціянтів на схід країни.
Власники ресторану, який, до слова, позиціонує себе українським закладом, також публічно попросили пробачення. Може, вплинув прихід сюди активістів молодіжних націоналістичних організацій, які організували тут патріотичну акцію. Але я мало йму віри тим вибаченням. Пісні Газманова й деяких інших пропутінських виконавців і композиторів не мали б звучати ні в закладах харчування, ні в торговельно-розважальних центрах, ні у громадських місцях, ні в маршрутках, адже два роки тому прийняте відповідне рішення виконкому Тернопільської міської ради. Але кричущі факти засвідчують, що ніхто й не зважав на таку ухвалу. Чому? Бо душа в таких людей, схоже, отруєна як не російською пропагандою, то захланністю заробити, незважаючи на речі неприпустимі. Кажуть, у ресторанах деякі музиканти виконують газманівську пісню з переробленим українським текстом. Воістину: хоч верть-круть, хоч круть-верть; чи в камінь головою, чи каменем у голову — різниці ж немає. Чому б усе-таки не збагачувати себе, репертуар українськими піснями? Адже не злічити їх — ліричних, мелодійних, патріотичних. І тоді і сумління буде чистим, і душа незамурзаною-незабрудненою.
Біда ще в тому, що не лише в ресторанах звучать пісні, автори чи виконавці яких підтримують або висловлюються за російську агресію та окупацію українських земель. Їм знаходиться місце на деяких телеканалах нашої країни. І такі трансляції тим телевізійникам минають, по суті, безкарно, зате несвідомим українцям активно впливає на мізки, кажучи словами Ліни Костенко, тихо вилучає їм сумління, отже творить з них манкуртів, перекотиполе, перекинчиків.