ІМІДЖ — ВСЕ!
Засилля гламуру на екрані — відгук телебачення на потреби ринку
Олександр МАКАРСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»
Їх не зустрінеш, ідучи вулицею, з ними не зіткнешся, спускаючись у метро, сідаючи в потяг. Але вони — самовпевнені, усміхнені, люб’язні, загорілі й білозубі — прагнуть з’явитися в нашій оселі віртуально, бо є героями різних розважальних шоу (танцювальних, співочих, кулінарних — яких завгодно!) та багатьох серіалів.
Тут і зараз
Вони випромінюють позитив, знають, як треба одягатися, дбати про свою шкіру, волосся, вагу. Вони молоді, незважаючи на вік, вони випромінюють сексуальність: усі чоловіки – мачо, а ледь не всі жінки (вибачте, дівчата) — білявки. Вони екзотичні за манерами поведінки, в побуті.
У них свої культурні норми — епатажні порівняно зі звичайними, стандартними для пересічних громадян. Вони орієнтовані виключно на те, що відбувається цієї миті, — тут і зараз. А коли зіштовхуються з проблемою (а найчастіше в них це стосунки між Нею і Ним), одразу ж переходять до її розв’язання, показуючи, що завжди знають, як це зробити.
Вони демонструють толк у споживанні та змогу мати що заманеться, аби задовольнити свої великі апетити до речей, до комфорту. Їхні орієнтири в світі побудовано за принципами рейтинговості, за принципами топ- і шорт-листів: «Десять найвідоміших...», «Сто найкращих...»
Їхні критерії успіху, цілі — «нормальний» банківський рахунок, власний будинок, престижна автівка, вродлива жінка/подруга чи вродливий чоловік/ бойфренд, відпочинок десь «там»... Вони — персонажі, мешканці, герої світу гламуру. Світу, який заполонив екран. А ви ніколи не ставили собі запитання: чому? Я спробував. І ось що вийшло.
Ядро гламуру
Починати доведеться здалеку... Ціна більшості товарів залежить нині не тільки від їх реальної собівартості, а чималою й часто домінуючою мірою від нематеріальної складової: від брендів цих товарів. Однакові за призначенням і класом вироби з практично тими самими споживацькими властивостями можуть мати зовсім різні ціни, залежно від відомості та популярності бренду кожного з цих виробів. Окрім того, «серйозний» покупець думає і про тренд, про актуальну тенденцію, про те, який фасон, який колір тощо у моді. І доплачує за відповідність товару цьому тренду.
Так само, до речі, вартість фірми може сьогодні визначатися не стільки розмірами її основного і оборотного капіталу, а здебільшого ціною її нематеріальних активів, у тому числі бренду. Через те, що іміджі (а бренд і тренд — саме іміджі) стали в багатьох випадках чи не головною складовою вартості, деякі дослідники називають нинішню економіку віртуальною, додаючи, що і придбання стало великою мірою теж віртуальним завдяки кредитам. Людина не має коштів, але має імідж особи, якій можна позичити гроші і яка потім поверне борг, та ще й з відсотками. І така людина купує фізично, не маючи потрібної суми, за майбутні, на цей момент не існуючі в неї (тобто віртуальні) гроші. Це ключове, тотальне: мати імідж, мати потрібний вигляд! Це ядро гламуру.
Усі ми — учасники ринку. В активному віці виступаємо на ньому водночас як покупцями, так і в масі продавцями самих себе. Ми торгуємо власними здібностями, вмінням щось робити, щось продукувати — речі або ідеї — та шукаємо покупця. Прагнемо привернути його увагу саме до себе, до своєї вартості.
Найпростіше це можна зробити завдяки іміджу, при відповідності його нормам і стандартам успішності, котрі в моді на цей момент. Такий імідж нині, коли всі прагнуть не втонути в бурхливих потоках інформації, повинен бути виразним і сприйматися швидко та просто, аби потенційний покупець не гаяв часу і зусиль для прийняття рішення на вашу користь чи ні. Треба миттєво доводити: «Я — класний!», доводити свій хороший бренд.
Зусиллями ТБ своєрідним брендом стала причетність до світу гламуру — світу яскравих, простих без витівок образів. Мешканці цього світу, як і ходовий товар, вирізняються хорошим дизайном (якщо це слово застосувати до людини), приваблюючою «упаковкою», легкістю «використання», бо зрозумілі, контактні.
Уже згадувана нестандартність культурних кодів персонажів гламурного середовища — своєрідний натяк на їхню вірогідну «креативність», край потрібну світу віртуальної економіки для народження нових трендів. Сам світ гламуру має два тренди:
— будь, як ми, — будеш — успішним;
споживай, орієнтуючись на стандарти нашого споживання — і будеш щасливим.
У віртуальної економіки, про яку йдеться, головний дефіцит, на відміну від старої радянської, — не брак товарів, а брак чисельності цільової аудиторії, відданої тим чи іншим брендам і актуальним на цей момент трендам. Бо саме наявність такої аудиторії — запорука того, що віддані придбають «що треба», а коли зміниться тренд та мода (скажімо, на рожеве) і трендом завдяки зусиллям маркетологів, дизайнерів, модельєрів, різного роду експертів стане сіре, швидко куплять сіре. Оскільки в рожевому вже не престижно, і в просторі гламуру це знак того, що у вас не все гаразд з «бабками». А гламурний світ — не для невдах! Неуспішні тут не потрібні.
У середині минулого сторіччя видатний американський вчений А. Маслоу розтлумачив: є ієрархія потреб людини, і ці потреби мотивують її діяльність. На нижньому базовому рівні містяться потреби фізіологічні — в їжі, теплі, відпочинку, сексі, безпеці, а коли все це задоволено, люди ставлять інші цілі, виникає інтерес до більш високих потреб — у самоповазі, повазі з боку оточуючих, самореалізації. Зрозуміло, для одного самореалізація — створення шедевру, для іншого — фотель начальника контори. Формується розуміння змісту потреб вищих рівнів насамперед під впливом дійсності, котра оточує людину.
Віртуальне суперщастя
Гламур задає прості стандарти світосприйняття, прості цілі й має вигляд комфортного соціального ліфта, сповідуючи споживацьку модель щастя, відданість розвагам і насолоді, ігноруючи якісь там «високі питання» про сенс життя, духовність. Тобто за філософією гламуру верхні рівні потреб гранично наближені до нижніх чи не тотожні їм, тож і піднятися вгору ніби спроможен кожен. Причетність до еліти (а «гламурчани», зрозуміло, вважають себе елітою) визначається лише зовнішніми чинниками, в тому числі ритуалами і нормами поведінки (наприклад: завжди усміхайся).
Гламурний світ іміджів, брендів, трендів як цінностей динамічний, мінливий через конкуренцію, альтернативні пропозиції, котрі активізують споживання — рушійну силу ринкової економіки. Тому гламурні персонажі змінюють зачіски, сукні, макіяж, обличчя за допомогою пластичних хірургів і т. ін., але залишаються внутрішньо статичними, грають ту саму п’єсу в різних декораціях, бо їхні «ідеали» залишаються незмінними.
Інтенсивність комунікації віртуального світу гламуру з глядачами завдяки численним передачам на різних каналах надає цьому світові риси реальності, об’єктивності, робить його впливовим чинником створення певних орієнтацій, моделей поведінки людини в іпостасі покупця та в якості товару. Якщо реклама прямо чи опосередковано каже нам «Придбай це!», то світ гламуру чинить інший, непрямий тиск: він своїми яскравими фарбами, простими й зрозумілими образами прагне довести і переконати, яким треба бути, щоб отримати омріяне «суперщастя» через споживання, споживання і ще раз споживання. Адже засилля гламуру на екрані — природний, спонтанний відгук телебачення на потреби ринку.
НА ЗАМІТКУ КІНОМАНАМ
Фермери вирушають у романтичну подорож
ПРОЕКТ. 12 липня на каналі СТБ вийшов перший випуск шоу «Фермер шукає жінку». Для участі в проекті представили 10 фермерів-претендентів з різних куточків України — від Херсона до Закарпаття. Згідно з правилами, всі зацікавлені жінки можуть написати лист тому фермеру, який їм сподобався найбільше.
Наступний випуск шоу з’явиться в ефірі вже у серпні. За результатами відбору в проекті залишаться тільки п’ять фермерів, на адресу яких надійде найбільша кількість листів. У серпневій програмі ведуча Ірина Борисюк відвезе листи до кожного з фермерів, які оберуть собі п’ять найцікавіших авторок і зустрінуться з ними. Потім із п’яти конкурсанток мужні чоловіки, які не цураються важкої сільської роботи, залишать тільки трьох, які житимуть з ними на фермі впродовж тижня. Кожні два дні одна з претенденток залишатиме проект, тож наприкінці тижня має залишитися лише одна учасниця.
Як зазначають у прес-службі каналу, мета проекту — знайти кожному фермеру дружину. Коли володарі полів зроблять свій остаточний вибір, поїдуть зі своєю обраницею в романтичну подорож. А через певний час працівники каналу перевірять, як надалі склалися їхні стосунки.
Ризикнули знайти кохану за допомогою телепроекту Олександр Корнієнко з м. Шостка (Сумщина), Андрій Клімов із с. Сабатинівка (Кіровоградщина), Антон Бойко (Закарпаття), Антон Войтенко із с. Іванків (Київщина), Артем Татаренков із с. Червоне (Харківщина), Василь Перець з м. Хуст (Закарпаття), Василь Ткачук із с. Забережжя (Івано-Франківщина), Микола Співак із с. Коломийцевка (Полтавщина), Павло Рудницький з м. Залізний Порт (Херсонщина) та Юрій Сергєєв з м. Переяслав-Хмельницький (Київщина).
Чим порадує глядачів новий телесезон
ШОУ. До кінця року телеканал СТБ планує зняти сім телевізійних фільмів та власний серіал. Більшу частину роботи канал реалізовуватиме самостійно. Крім того, СТБ готує розважальне комедійне шоу «Обдури мене», де фокусники будуть демонструвати трюки й змагатимуться за звання найкращого мага.
Телеканал ТЕТ має намір запустити реаліті-шоу про життя школярок, які приїхали у велике місто і стали студентками. Кожна серія — один день з життя п’яти випускниць. За жанром це мікс реаліті-шоу і серіалу — «серіаліті».
Канал «Україна» оголосив кастинги на нове ігрове шоу «Хвилина для перемоги». Тут учасники зможуть виграти грошовий приз, виконавши імпровізовані завдання за допомогою звичайних предметів. Щоб отримати півмільйона гривень, потрібно виконати 10 завдань: чим складніше завдання, тим вища грошова винагорода. Виграш залежить від того, на якому етапі учасник закінчить гру. Участь у кастингах може взяти кожен, незалежно від віку, статі та соціального статусу.
В Україні знімуть ЗD-фільм жахів про чупакабру
КІНО. Продюсер Володимир Хорунжий зніме український фільм жахів у ЗD «Синевир», пише Телекритика. «Це буде перший український 3D-фільм, знятий професійно. З усіма атрибутами голлівудського кіно. За жанром — трилер, містика і жахи. Події відбуватимуться у 1970-х роках. Група молоді приїжджає на Синевир, у них пікнік з наметами і ночівлею. Їм не пощастило — вони обрали місце, де мешкає така собі чупакабра. Озеро взагалі матиме сильну містичну притягальну силу, тому що крім цього чудовиська будуть й інші потойбічні персонажі», — розповідає продюсер.
Зйомки «Синевиру» стартують у Карпатах уже в серпні. Роботу над фільмом планується завершити у грудні цього року. Вже пройшли кастинги, підібрано акторів. Тиждень група зніматиме на озері Синевир, ще чотири — у лісі під Києвом. На 31 жовтня на Хеллоун передбачається зробити презентацію 30-хвилинного промо-фільму.
На фільм продюсер планує витратити менше мільйона доларів, які ще потрібно зібрати. Однак за прогнозами, фільм може заробити у прокаті від $3 до 5 млн.
Режисерами нової стрічки стануть брати Олександр та В’ячеслав Альошечкіни, які були операторами українського 3D-фільму «Кохаю і крапка». За словами Володимира Хорунжого, Альошечкіни працювали над сценарієм «Синевиру» впродовж трьох років.