СЛАВЕТНІ
Нині роботи «українського Мікеланджело» демонструють в обласному центрі
До 250-ї річниці від дня смерті великого скульптора, основоположника нової барокової пластики Іоанна-Георгія Пінзеля в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї зорганізували виставку. Але, оглядаючи експозицію, гадаю, не зайвим буде перегорнути й деякі сторінки життя та творчості митця.
Науковий співробітник обласного краєзнавчого музею, мистецтвознавець Віра Стецько вже три десятиліття досліджує творчість Пінзеля. Каже, що він «постав на наших теренах величними пам’ятками, яким немає рівних у Європі». Але про життєвий та творчий шлях митця, на жаль, небагато відомостей. Тож «на рівні сенсації сприймається кожне нове дослідження» в житті славетного скульптора. Досі невідомими залишаються рік і місце його народження, не знаємо й про етнічне походження, як, зрештою, точну дату смерті. Не вдалося поки що відшукати могили Майстра в Бучачі на Тернопіллі, хоч архівні документи розповіли про його появу в цьому місті, створення сім’ї та творчу діяльність.
Дослідник творчості Пінзеля Віра Стецько у захваті від шедевра великого скульптора. Фото Миколи ШОТА
Ратуша в Бучачі — найдосконаліша
На Тернопільщину Пінзель приїхав у 1740-х роках. Зажив у місті Бучачі, щоб працювати над замовленням графа Миколи Потоцького. 1995 року польські історики натрапили в архівах на церковні книги Бучацької парафії, в яких виявили записи про одруження Пінзеля. Скульптор узяв собі за дружину вдовицю Маріанну-Єлизавету Кейтову (з роду Маєвських). Вона народила йому двох синів. До речі, Маріанні-Єлизаветі судилося вийти заміж ще втретє. Запис у метричній книзі за 24 жовтня 1762 року про це повідомляє. Водночас ця дата дала змогу дослідникам життя та творчості Пінзеля припустити, що принаймні за рік (церква вимагає такий термін носити жалобу) до цього видатний скульптор закінчив свій земний шлях у Бучачі.
Першого сина Пінзель назвав Бернардом, можливо, на честь хрещеного батька дитини та архітектора Бернарда Меретина. Саме Меретина та Пінзеля вважають авторами ратуші в Бучачі — найдосконалішого зразка архітектури XVIII ст. Удвох вони творили й кам’яні статуї Яна Непомука та Богоматері. Ці витвори зазнали руйнації за радянської влади. Але який вони мали вигляд, засвідчують світлини, що їх представили на виставці в Тернополі.
Доречно сказати, що у двох виставкових залах краєзнавчого музею розмістили майже 300 експонатів. Перший розділ виставки — архівні фотографії 1930-х років, публікації, портрети, конверти із зображенням Іоанна-Георгія Пінзеля, марки з його роботами, ювілейна монета вартістю 5 грн, альбоми, інші матеріали.
Віра Стецько розповідає, що вперше ім’я Майстра дослідники згадали 1906 року як автора кам’яних скульптур на фасаді собору св. Юра у Львові. Друга хвиля зацікавлень Пінзелем вибухнула в 30-х роках минулого століття. Тоді сфотографували комплекси, над якими працював скульптор, зокрема й придорожні кам’яні статуї Яна Непомука та Богоматері. Цікавою видається й інформація, що 13 років тому на мистецькому ярмарку в німецькому Мюнхені появилися шість боцеті (ескізи до великих скульптур) Пінзеля. Їх закупив Баварський національний музей та виставив навіть свого часу у Львові. Прикметно, що дві з цих моделей, найпевніше, — ескізи до фігур св. Якима та св. Анни з Монастириського костелу на Тернопіллі.
Алегоричні роботи майстра — Мужність (ліворуч) і св. Товій — зачаровуют
Синтез пластики й енергії
Окрім, так би мовити, довідково-інформаційного матеріалу, на виставці в Тернополі репрезентували і скульптури Пінзеля, які він створив для Успенського парафіяльного костелу та Покровської церкви в Бучачі. У постійній експозиції краєзнавчого музею в розділі «Українська культура XVIII ст.» демонструють скульптури св. Франсиска Борджіа і св. Вікентія. Тепер поціновувачі прекрасного мають змогу побачити з фондів також чотири алегоричні роботи-постаті — Мудрості, Віри, Мужності та св. Товія. Поряд на стіні — дві антепендії (рельєфні різьблені картини для вівтаря) «Відсічення голови Іоанну Предтечі» та «Чудо св. Миколая».
З матеріалів Пінзель для своїх витворів-шедеврів використовував дерево (липу) та місцевий камінь-пісковик. Дерев’яні скульптури він покривав левкасом або білою фарбою, в якій був і складник золота. З каменю виготовляв придорожні статуї, а також скульптуру св. Онуфрія на Бучацькій ратуші, що збереглася донині в церкві у с. Рукомиш неподалік Бучача.
— Відчувається, що Іоанн-Георгій Пінзель був знайомий із найкращими взірцями доби Відродження — як скульптурами Берніні, так і творчістю близького йому за духом Мікеланджело, — ділиться думками Віра Стецько. — Проте мистецтво Пінзеля, зберігаючи точки дотику з епохою Ренесансу, містило наголоси нової естетики XVIII ст., нових художньо-пластичних концепцій та формул, вбираючи історичні традиції української дерев’яної різьби та різьби по каменю, використовуючи здобутки попередніх шкіл і митців, зокрема пластичну схему готичних принципів.
Автопортрет на передпліччі скульптури?
Оглядаючи Пінзелеву «Алегорію Мужності», одразу зауважиш вирізьблений на передпліччі скульптури портрет-маску. Віра Стецько висунула гіпотезу, якою поділилася і на міжнародній конференції, що це не що інше, як автопортрет Іоанна-Георгія Пінзеля. Щоправда, документів, які б змогли стати підтвердженням такої думки, ще не знайшли. Тут пані Віра, напевно, такий висновок робить радше на основі відомих припущень, що в добу Відродження «автори вводили автопортрети у сюжети власних композицій, щоб з’явитися перед очима наступних поколінь», як-от Рафаель залишив свій образ на живописному творі у ватиканській «Стела дела Сеньятура», а Мікеланджело зобразив себе на кількох фресках на стелі Сикстинської капели.
Пінзель захопив не лише українських і польських дослідників, а й чеських, німецьких, іспанських, американських. Більш того, великий інтерес до нього проявили також у Японії. Торік улітку телекомпанія NHK з Країни Вранішнього Сонця знімала в Україні документальний фільм про видатного скульптора. На Тернопіллі з японською творчою групою працювала Віра Стецько. Каже, знімали всі місця, де збереглися роботи Майстра. Відеофільм про Пінзеля в Японії презентували торік. В Україні хтозна чи візьмуться викупити в японців права на цю майже годинну телерозповідь про Іоанна-Георгія Пінзеля.
Варто нагадати, що деякі твори Пінзеля експонували у Варшаві, Москві та Празі. Готується виставка шедеврів видатного скульптора і в паризькому Луврі. На Тернопілля, зокрема, приїжджала офіційна делегація з Франції, яка відібрала сім робіт з обласного краєзнавчого музею, дияконські ворота з Покровської церкви в Бучачі та кам’яну фігуру св. Онуфрія із с. Рукомиш Бучацького району. Насолоджуватися енергією, експресією творів і відкрити для себе великий талант українського Мікеланджело французькі шанувальники високого мистецтва зможуть уже цьогорічного листопада.