"Теж книгарня, але без «Сяйва»"

Людмила ЯНОВСЬКА
9 листопада 2011

НОВИНА

 

Сьогодні, в День української писемності та мови,  на місці  книгарні  «Сяйво» у столиці відкриється новий книжковий магазин, та ця подія неоднозначна

Свято української писемності та мови з’явилося в нашій державі 1997 року 9 листопада, у день пам’яті Преподобного Нестора Літописця. Але в «Сяйві» воно відчувалося ще з 1944 року, відколи заснована ця книгарня: щоразу, коли її відвідувачі перегортали сторінки нових видань рідною мовою і поповнювали ними домашні бібліотеки.  

 Та ситуація з книжковим магазином «Сяйво» на столичній вулиці Червоноармійській, 6, який довгі роки був знаний як крамниця Спілки письменників України, стала конфліктною з 2009 року, що неодноразово висвітлював «Урядовий кур’єр». Її заманливе  приміщення в самісінькому центрі Києва, хитромудро продане й перепродане, за часів Черновецького барикадувалося й оборонялося одними власниками від інших, новоявлених рейдерських, які захоплювали його штурмом, і в чомусь нагадувало старенького героя відомого фільму «Весілля в Малинівці», котрий зі словами «Влада міняється» то знімав, то знову одягав кашкет-будьонівку…

Історія змін магазинної влади обросла багатьма судовими рішеннями, та ні одне з них не відчинило двері «Сяйва», звідти не вийшов з придбаними книгами жоден покупець. І ось новина: новий книжковий магазин 9 листопада відкриється тепер уже в колишньому приміщенні «Сяйва» — його Київрада передала комунальному підприємству «Київський центр розвитку рибного господарства», яке після переіменування називається КП «Міський магазин». На реконструкцію «Міського магазину» виділено солідні кошти (як не згадати українське прислів’я – «за рибу гроші»), у ньому, кажуть, можна не тільки купити книгу, а й на друкарському апараті за 10 хвилин роздрукувати вподобаний твір, щоб він обійшовся значно дешевше, ніж «окнижкований».

Кому заважало «Сяйво» над книгами. Олександра ЛЕПЕТУХИ  

Отож столиця знову має книжковий магазин на Червоноармійській,6, тепер він муніципальний, книготоргівлею в ньому займеться підприємство, яке раніше розвивало рибне господарство, а його керівник, як почули журналісти на прес-конференції напередодні від працівниці «Сяйва», з досвідом роботи у сфері металобрухту. Але «Сяйва» над крамницею не побачимо. Бо Київський апеляційний господарський суд не продовжив ТОВ «Книжковий магазин «Сяйво» договір оренди на приміщення за цією адресою. Хоч адвокат книгарні «Сяйво» Олег Король, цитуючи юридичні документи, на прес-конференції переконливо доводив, що це право оренди зберігається за «Сяйвом» і досі.

«Колектив магазину «Сяйво» є єдиною організацією, яка має право продовжити оренду приміщення, — наголосив президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін. —   Однак було продемонстровано не силу закону, а закон сили. Але це не замінить реальні справи і не дозволить неправду зробити правдою. У цьому випадку київські можновладці продемонстрували, як можна переобладнати магазин протягом кількох днів. Чи не можна було б це зробити київській міській владі разом з колективом книгарні «Сяйво»? Мабуть, можна, і, мабуть, треба було б. Але цього не зроблено. Сьогодні питання стоїть про право людей робити те, що їм дозволяє закон, а не право влади робити те, що вони хочуть, усупереч закону. Українська асоціація видавців залишається на боці колективу «Сяйва». Боротьбу треба продовжувати. Буде повернено книгарню колективу — можна підписувати будь-які угоди з міською адміністрацією, з Київрадою, з іншими комунальними підприємствами міста, щоб вони допомагали розвитку цієї книгарні».

Ще в школі наш мозок зафіксував, що від перестановки доданків сума не міняється. А навіщо нині в одному й тому ж приміщенні міняти на інші книжковий магазин, його назву  і  досвідчений у книготоргівлі колектив? На відміну від доданків, від цього таки втрачається щось дуже важливе. Бо «Сяйво» — не просто книжкова крамниця — за нею довголітня історія, традиції, аура, шарм…

Цілий всесвіт і навкруг нашої рідної української писемності та мови, який маємо берегти й захищати від намагань щось відкраяти від нього чи протаранити озонові дірки. А такі намагання не припиняються. Вчора, наприклад, видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» та Муніципальна академічна чоловіча хорова капела ім. Л. Ревуцького заявили про спроби приватної фірми захопити їхнє приміщення у Києві на вулиці Басейна… 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua