Йдучи розраховуватися за борги за електрику, почав згадувати отримані колись навички роботи електромонтером: може, згодиться. Навіть прихопив відповідне посвідчення. І даремно. Бо моя кваліфікація керівнику управління міських електричних мереж була до лампочки.
- Та-а-а-к... заборгованість за два місяці, - зазирнув до списку столоначальник, а потім оглянув мене з ніг до голови. - Спортом займався? А в дитинстві на чужі баштани ходив?
Я знизав плечима: мовляв, з ким не бувало.
- Підеш з контролерами, які знімають показання лічильників! - вирішив він. - Розпишись мені отут, що відпрацюєш за один місяць і дієш за власною згодою.
Побачивши двох контролерів - нічогеньких молодичок, я подумки посміхнувся. Подумаєш, знайшли роботу! Хіба мені важко походити в приємній компанії приватним сектором і записати цифри з дисків електролічильників? Та коли дорогою почув, що саме треба робити, повісив носа. Бо аби відпрацювати заборгованість відразу за місяць, мені доведеться... відволікати увагу псів. Адже саме з ними споживачі електрики мають звичку зустрічати контролерів.
- Гуф-гуф-гуф! - почулося з-за високого паркану. Мабуть, вівчарка чемно питала: "Хто там?". А коли почула від контролерів "Агов, господарі! Є хто вдома?", немов сказилася. Собацюра дуже голосно переконував нас якомога швидше йти далі, поки він ще добрий.
Ми й справді пішли звідси. І помітили в сусідньому дворі жіночку, яка притьмом шмигнула до хати. Проте встигла відв'язати пса і гукнути: "Матрос, чужі!.."
- Робимо так, - пожвавішала старша з контролерів. - Відчиняєш хвіртку і відразу біжи, куди очі бачать, - дала мені директиву. - Отой цуцик помчить за тобою, а ми підемо до господарки. Вперед!
Коли я ступив у двір, рябий "цуцик" навіть не приховував, що має інтерес до холош моїх штанів. Тому я підсмикнув їх і кинувся бігти. Аж тепер здогадався, чому начальник питав про походи на чужі баштани. Ці спогади потроїли сили, і тому спритно перелетів через парканчик. Утім, клятий Матрос, стрибнув слідом. А коли я видерся на дах гаража, нарешті відстав - погнався за кішкою.
До обіду ми обійшли ще з півдесятка дворів і, зважаючи на мої позбивані черевики та пригнічений настрій, мене відпустили додому. Та розрахувавшись за електрику, я пішов до ЖЕКу платити за квартиру. Де й сили взялися, коли почув - борг скасують, якщо попрацюю з сантехніком, якого всі звуть "дядя Юра".
Я трудився до вечора, не покладаючи рук і ніг. Спершу носив за сантехніком інструмент, якісь труби та шланги. Потім бігав до найближчих магазинів, звідки носив цигарки та напої різної міцності та якості. А коли стемніло, довелося нести й самого "дядю Юру". Можете уявити, як зустріла нас його дружина! Та непогано натренований вранці Матросом, я ретирувався зі швидкістю зростання цін.
- За тобою що - собаки гналися? - сплеснула долонями вдома дружина.
- Заплатив за світло і за квартиру, - кажу, відхекуючись. - А завтра піду розраховуватися за тепло й гарячу воду.
...Зважаючи на сьогоднішнє 1 квітня, можете не вірити розповіді про мої поневіряння на комунальному фронті. Тим часом у жарті тільки доля жарту. Адже з цікавою ініціативою вже вийшли донецькі комунальники. КП "ЖЕК N 1 Пролетарського району" запропонувало мешканцям, які мають борги за квартплату, "відпрацювати" двірником у рахунок погашення отієї заборгованості. Щомісячна зарплата двірника, який щодня обслуговує територію більш як 4 тисяч квадратних метрів, становить трохи більше 900 гривень. Отож відповідно до заборгованості хтось трудитиметься півмісяця, а хтось, аби погасити кількамісячні борги, більше.
Не подобається махати мітлою? Комунальники пропонують інший фронт робіт: можна відремонтувати під'їзд, лавочки у дворі чи дитячий майданчик. Причому придбані боржником будматеріали враховуватимуться при погашенні заборгованості. Хоча питання з питань: де взяти гроші на матеріали, якщо їх катма, аби заплатити за квартиру?.. Тому й справді, мабуть, доведеться братися за мітлу.