"Тільки в польотах живуть літаки"

Євдокія ТЮТЮННИК
3 грудня 2013

Того дня на аеродромі в Ніжині, де дислокується спеціальний авіаційний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України, було велелюдно. І літні люди, і молоді, й особливо діти розглядають літаки і вертольоти, забираються всередину, фотографуються у кабінах, тримаючись за штурвал…

У будь-який інший день це неможливо, але сьогодні увесь особовий склад, котрий чергує біля крилатих машин, привітно усміхається і охоче відповідає на всі запитання.

Професія, підвладна лише мужнім

Особливо цікавляться зразками сучасної авіатехніки літні чоловіки «Уявіть собі — оцей величезний Ан-32П має злітну вагу всього 29 тонн», — дивується один з них. Знайомимося: Олексій Хитров, колишній штурман полку, нині на пенсії, продовжує сипати цифрами: «У нас Ту-22 був меншим на вигляд, а тут така громадина — два баки, у які може набрати по 4 тонни води, 5100 літрів пального… Хороша машина!»

«Так, хороша! — погоджується бортінженер Ан-32 Олександр Гагай, який, образно кажучи, пише вже сучасну сторінку легендарного авіаційного полку, створеного у грізний 1943 рік. Його бойовий шлях проліг через Україну, Білорусь, Польщу, Угорщину, Чехословаччину, Югославію аж до Берліна. А в 1962-му 199-й окремий гвардійський далекорозвідувальний авіаційний Брестський полк було перебазовано на Ніжинський аеродром. Нині це спеціальний авіаційний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України. Але місія екіпажів крилатих машин не менш відповідальна, ніж у попередніх поколінь авіаторів.

Так було завжди — професія льотчика підвладна лише мужнім і високопрофесійним людям. Навіть у мирний час їм доводиться протистояти небезпеці. Здавалося б, що може загрожувати літаку у повітрі, якщо у нього, кажучи мовою пілотів, усі системи функціонують нормально? «Приміром дуже небезпечно в горах, — розповідає Олександр Гагай. — Минулого літа наш екіпаж під командуванням Анатолія Мартюка гасив пожежу на кримській горі Лопата, коли двоє відпочивальників підпалили сухостій у лісі. Тоді зі стихією боролися майже 500 чоловік та кілька десятків одиниць техніки, включаючи й авіацію. Уявіть собі: гірська місцевість, розріджене повітря — чим менша його щільність, тим менша тяга двигуна. От вам і загроза».

…Тим часом на подвір’ї біля ангара привертає увагу «літаюча швидка допомога» — вертоліт Ес-145. Бортовий механік-рятівник Іван Кириченко, використовуючи сучасний сленг авіаторів, гордо йменує досконалу надлегку і потужну машину, здатну пересуватися в повітрі і вдень і вночі, «єврокопом». Тут є все — від валізи з необхідним запасом засобів та медикаментів для надання першої невідкладної допомоги до крапельниці, котру за потреби можна використати просто в польоті. Екіпаж покликаний підтримати життя потерпілих до пункту призначення, де вони одержать спеціалізовану допомогу. Бортмеханік пригадує випадки, коли перевозили тяжкохворих, що не підлягали транспортуванню автомобілем, зі Львова, Івано-Франківська, Криму.

Бортмеханік Іван Кириченко демонструє «літаючу швидку допомогу». Фото автора

Від героїчних дідів до героїчних онуків

На території Спеціального авіазагону, біля пам’ятного знаку, що увінчав доблесть пілотів різних поколінь, безкінечні дружні обійми. Адже сюди з усіх усюд з’їхалися ветерани служби і для нинішніх молодих авіаторів дуже багато значить те, що сивий полковник у відставці, колишній бойовий командир Михайло Волков звертається до всіх однаково: «Шановні однополчани!», символічно єднаючи і тих, хто захищав небо в роки війни, і нинішніх рятівників.

«Ми маємо бути достойними пам’яті попередніх поколінь. Тож авіаційна складова Державної служби України з надзвичайних ситуацій виконує свій обов’язок професійно та якісно», — звертається до учасників свята голова Державної служби України з надзвичайних ситуацій Михайло Болотських. — Окрім цілодобового чергування, екіпажі авіазагону виконують польоти, здійснюючи моніторинг паводкової ситуації та обстановки в лісових масивах у пожежо-небезпечний період, що має дуже важливе значення для населення».

Сьогодні в Спеціальному авіазагоні проходять службу близько 700 пілотів, техніків, рятувальників і фахівців аеродромних служб та обслуги. Завдання запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідація їх наслідків та порятунок людей — поза сумнівом, у надійних руках. Тож прощаючись з авіаторами, залишається тільки висловити традиційне авіаційне побажання: щоб кількість злетів збігалася з кількістю посадок!



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua