Тернопільський національний медичний університет імені Івана Горбачевського (ТНМУ) можна сміливо назвати закладом добрих сердець, благодійності. Тут уже роками студенти та викладачі активно долучаються до різних доброчинних проєктів. Щой­но вибухнула повномасштабна війна, у виші створили волонтерський центр, який став активно допомагати ліками, засобами медичного призначення, іншими необхідними речами нашим воїнам і внутрішньо переміщеним особам. А тепер майбутні медики влилися в лави  Всеукраїнського руху «Окопні свічки» та вже виготовили їх дві тисячі.

«Бойові мурашки»

Доцентка кафедри мікробіології, вірусології та імунології Олена Покришко вже давно у вирі добрих справ, до яких доєднуються чимало студентів. Шостий рік вона координаторка проєкту «Скринька хоробрості», діяльність якого спрямована на підтримку онкохворих діток. Майбутні медики навідуються до них в лікарню не лише з ліками, а й іграшками, книжками, розмальовками, іншими подарунками. «Скриньку хоробрості» не зачинили навіть під час війни. А нині організовують доброчинні акції та реалізовують волонтерські проєкти, аби зробити гідний внесок у перемогу над рашистськими загарбниками. Одна з таких благодійних ініціатив – «Зігрій теплом наших захисників».

Пані Олена розповідає, що якось натрапила на повідомлення про групу, яка виготовляє окопні свічки. Одразу збагнула, що для студентів це та робота, яку вони можуть виконати. Крім того, насуваються тривалі холодні місяці та довгі вечори й ночі, які вимагають подбати про тепло і світло. Олена Володимирівна запропонувала студентам узяти участь у виготовленні окопних свічок. Спершу долучилися 15 юнаків і дівчат. Нині це вже команда із сорока осіб. Їх Олена Покришко лагідно називає «бойовими мурашками». Адже вони не лише старанно, дружно працюють, а й переймаються заготівлею необхідних матеріалів.

Почали з оголошення в соц­мережах, на сайті університету, що взялися за виготовлення окопних свічок. Звернулися до краян зносити їм порожні бляшанки, парафін, віск, свічки чи огарки від свічок, картон. Справою запалилися й самі студенти. Тетяна Шевчук, наприклад, поїхала на вихідні до рідної оселі, спакувала бляшанки й привезла в університет. Шестикурсниця Ілона Новаківська займається доброчинством з перших днів повномасштабного вторгнення російської орди. Щойно дізналася про старт нового благодійного проєкту з виготовлення окопних свічок, одразу вирішила взяти участь. Живе вона неподалік Тернополя в селі Чернихівці. Зібрала в місцевій церкві чимало огарків від свічок, односельці принесли Ілоні також віск, картон.

Викладачі медуніверситету теж долучилися. Співробітники кафедри громадського здоров’я та управління охорони здоров’я провели науковий симпозіум з міжнародною участю й вирішили певну суму коштів, що надійшли від оплати внесків на цей захід, перерахувати на придбання парафіну. Завідувач кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки, професор Степан Вадзюк прийшов до «бойових мурашок» з 20 кілограмами парафіну. Викладачі кафедри патологічної фізіології – професорка Ольга Денефіль і доцентка Катерина Юріїв принесли 15 кілограмів парафіну, а доцент Руслан Усинський завітав з великою головкою воску, яку йому доправили друзі з Вінниччини. Зрештою, 30 кілограмів парафіну придбала власним коштом і Олена Покришко.  Паперокрут волонтерській команді подарувала доценка кафедри отоларингології, офтальмології та ней­рохірургії Катерина Алексевич.

Матеріали для свічок нині приносять небайдужі тернополяни, представники церковних громад. Сюди волонтери приходять і в будні, і у вихідні, коли знаходять вільний час. Кожен з них  знає, що саме треба робити – чи заготовки, чи заливати свічки парафіном або воском, чи вже готові вироби запаковувати в коробки. Серед студентів, які поралися біля свічок, я помітив  іноземця. Познайомився. Умер Салам Дар здобуває в Тернополі фах лікаря. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну він повернувся до рідної Індії. Стежив там активно за новинами з нашої країни. Іноземні студенти нині мають можливість учитися дистанційно, а можуть за власним бажанням повернутися й до своєї альма-матер. Умер усе-таки переконав своїх батьків, аби дозволили йому вилетіти в Україну.

Хлопець до війни щонеділі допомагав тернополянам різного віку вивчати англійську мову в Discussion Club, що вів у Тернопільській обласній бібліотеці для молоді. Вдома він сумував за своїми новими  друзями, за клубною роботою. Тепер він уже весь у діяльності. Крім навчання, знаходить час на доброчинність.

Струмочки допомоги

Студенти з команди «бойових мурашок» проводять майстер-класи з виготовлення окопних свічок для учнів деяких тернопільських шкіл. Малюнки для наших героїв також малюють з добрими побажаннями. Ці їхні картинки волонтери відправляють разом з окопними свічками на передову. 

 Олена Покришко каже, що одна окопна свічка невеликого розміру активно горить майже три години. Крім того, не лише світить, на ній можна навіть щось приготувати чи підігріти їжу. «Читала цікаву інформацію, що виміряли кількість свічок у годинах тепла. Тож скільки тепла ми вже передали на фронт, не кажучи про тепло наших сердець!», –  ділиться думками Олена Володимирівна.

Свічки, які виготовили студенти та викладачі Тернопільського медуніверситету, вже світяться в різних місцях бойових дій. Від воїнів, волонтерів надходять слова вдячності. Лише разом ми можемо перемогти рашистського агресора.