8–9 травня в багатьох країнах згадують події Другої світової війни, адже це найкривавіший глобальний конфлікт, під час якого загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей. День пам’яті та примирення й День Перемоги символізують не тріумф переможців над переможеними, а мають бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією.
…Війна для України почалася 1 вересня 1939 року з нападу нацистської Німеччини на Польщу. Цього дня німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші міста. Від 17 вересня учасником Другої світової війни на боці Німеччини став Радянський Союз. Український вимір Другої світової акцентовано не випадково, адже наша країна внаслідок геополітичного й геостратегічного становища стала одним з основних плацдармів радянсько-німецького фронту. Упродовж 35 місяців на її території тривали активні бойові дії регулярних військ, у яких було задіяно близько 60 відсотків дивізій Вермахту і 50 відсотків частин Червоної армії. У воєнні роки з України мобілізували майже сім мільйонів осіб, що становило 23 відсотки особового складу радянських збройних сил. Маршали і генерали, українці за походженням, очолювали майже половину з 15 фронтів, серед генералітету періоду війни — близько 300 українців. Вражають безповоротні людські втрати України, які стали ціною значного внеску в перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. За деякими оцінками, вони сягають від 8 до 10 мільйонів осіб.
Свого часу Вінстон Черчилль писав: «З-поміж усіх народів, які опинилися під владою Німеччини, чи не найбільше постраждав український. Але, разом з тим, він ціною мільйонів своїх представників зробив величезний внесок у перемогу над нею…»
Трагедія українського народу в роки Другої світової полягала в тому, що на початок війни він був розділений між кількома державами. Українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За панування над нашою країною воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння намагалася продемонструвати на наших землях прихильність до українства. Однак єдиним справді українським суб’єктом у роки війни був визвольний рух — передовсім Українська повстанська армія.
У Другій світовій війні Україні випала героїчна і водночас трагічна роль. Єднання суспільства навколо усвідомлення цієї істини й надалі сприятиме ефективному протистоянню зовнішнім викликам та загрозам.
Нині Україна, як і в роки Другої світової війни, — епіцентр протистояння агресору. Вона важливий чинник європейської безпеки у протистоянні російській агресії.
Український інститут національної пам’яті звертається з проханням до українців цими днями доповнити одяг червоним маком — символом пам’яті. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку, воно уособлює квітку маку, з іншого — кривавий слід від кулі. Рекомендують виготовляти стилізовані червоні маки з паперу або тканини й розміщувати на одязі ліворуч на грудях, якомога ближче до серця.
Наголошуємо на важливості неухильного дотримання норм Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та неприпустимості використання комуністичної символіки під виглядом «прапора Перемоги», а також георгіївських стрічок.
Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, стаття 173-3, за публічне використання, демонстрацію або носіння георгіївської (гвардійської) стрічки чи її зображення карають накладенням штрафу від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією стрічки або предметів, що містять її зображення.
Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Пам’ятаємо: той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона — запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті та Національного музею історії України у Другій світовій війні