КРЕАТИВ
У Молодіжному театрі всі стали одеситами
Штормило. За 20 хвилин до початку подорожі небо сипонуло рясною зливою зі шквальним вітром. Миттєво змоклі чернігівці, яких через мегафон підбадьорював капітан пароплава, на ходу складаючи парасолі, поспішали піднятися на палубу… Молодіжного театру. Завдяки тому, що театральні квитки виявилися водночас білетами на морську мандрівку, вологим одягом можна було не перейматися, адже пливти зібралися на спекотний південь.
Море хвилювалося. Саме такий звуковий ефект як шум прибою та панно й інсталяція з човнами, чайками, сітями і рибою у поєднанні з шурхотом дощу за вікном перетворював фойє театру на морське узбережжя. А в залі зручно розставлені білі пластикові крісла викликали курортні асоціації. Пливли недовго, до третього дзвінка, у всякому разі ніхто не встиг заслабнути на морську хворобу, і ось вона — перлина біля моря, прекрасна Одеса. Це колоритне багатонаціональне місто зі своєю неповторною енергетикою і вродженим гумором його жителів здається таким близьким: якого ще раю хоча б на дві години (саме стільки триває вистава) треба в північній області, де висіяні у травні огірки до середини червня, зважаючи на студені ночі, ще сумніваються, чи варто рости далі? Тож колектив Чернігівського Молодіжного театру дуже доречно обрав таку сонячну мандрівку, заповнивши нею перший місяць літа.
Екскурсоводами на вулицях Південної Пальміри стали улюблені актори. Фото надані Чернігівським Молодіжним театром
Дарма, що вистава «Білет в Одесу, або Пароплав пливе «Анюта» не має класичного цілісного сюжету. Насправді така мозаїчна постановка художнього керівника театру Геннадія Касьянова за літературною композицією Алли Пушкіної додавала ефекту прогулянки незнайомим містом. Глядачі почувалися туристами, котрі нанизують враження, фіксуючи їх на фотоплівку. А так би мовити, екскурсоводами на вулицях Південної Пальміри стали улюблені актори — заслужені артисти України Олексій Биш і Любов Веселова, а також лауреат премії ім. М. Коцюбинського Юлія Матросова. Вони творили дійство разом із цілим сузір’ям талановитої молоді. І це було справді весело!
Після закінчення вистави дощ припинився. Чернігівці вийшли на посвіжілі вулиці, ділячись враженнями і згадуючи найяскравіші моменти музичної подорожі. Хтось пригадав новий анекдот, і це викликало пожвавлення в рядах театралів, адже всі ми в цьому плані — трохи одесити…