МАНДРІВКА
Печери Тернопільщини належать до пам’яток світового значення
Наталія ЗІНЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Добра порада всім, хто ще не визначився, куди нині поїхати у відпустку: вирушайте на Тернопільщину. Тут можна і взимку спуститися в печери, бо там у будь-яку пору року температура однакова, а довжина дня не має значення. Журналісти, яких у таку подорож запросило управління з питань туризму Тернопільської облдержадміністрації, в цьому пересвідчилися.
Печери Тернопілля ще потребують дослідження. Скажімо, якщо про Кришталеву, напевне, знають чи не всі українці, то такі дива природи, як Вертеба та Млинки, бачили переважно історики та спелеологи.
— Гіпсова печера Вертеба розташована в Борщівському районі неподалік від села Більче-Золоте. Це пам’ятка не лише державного, а й світового значення, — розповів директор Борщівського краєзнавчого музею Михайло Сохацький. — Адже саме тут і досі знаходять артефакти, яким понад 5000 років і які належать до доби неоліту, в тому числі і Трипільської культури. Понад 300 цілих посудин та 35 тисяч глиняних і керамічних фрагментів. А ще виліплені людські фігурки, знаряддя праці та вироби з кісток і каменю. Вертебу відкрили в 1708 році. Згодом вхід засипали і знову відкопали тільки у 1820-му. Нині в печері діє єдиний у Європі підземний музей Трипільської культури. На жаль, більшість знахідок нині зберігаються в музеях Кракова. Саме туди вивезли давню кераміку і камінного ідола за часів, коли ця територія належала Польщі. Комісія з повернення культурних цінностей в Україну намагалася отримати назад ці дивовижні знахідки, але поки що марно (польська сторона мотивує це тим, що експонати не вивозили з України, а вивезли їх саме з Польщі).
Відвідайте печеру, не пошкодуєте. Фото alatyr.org.ua
Найвідомішою є печера Кришталева, що в селі Кривче цього ж району. Її довжина 23 км. Це, напевне, найцивілізованіша й найкомфортніша печера. Постійна температура близько 10,2 градуса, є електричне освітлення. А ще тут досить чисто. Не потрібно остерігатися того, аби не торкнутися стін та не забруднитися кіптявою від смолоскипів і вогнищ, як це було у Вертебі. Щоправда, тут слід бути уважним, аби не набити гулі на лобі. Адже досить просторі її ходи раптово звужуються і стають занизькими. А Кришталевою печера стала через те, що стеля і стіни при освітленні спалахують і переливаються, ніби кришталь. Сюди часто приводять на екскурсію дітей. Вони ніби потрапляють у казку, із захопленням роздивляючись нерукотворні фігурки, які створила сама природа, — голову буйвола, ящірку, слона, орла та дивовижні візерунки, виплетені кристалами, що нагадують камінні квіти.
А ось у печеру Млинки, яка розташована неподалік села Залісся (колишній хутір Млинки), потрібно вирушати з доброю спортивною підготовкою. Адже тут, щоб пройти деякі маршрути, потрібно вміти підтягнутися на руках або протискатись між брилами униз головою. Потрібне й спеціальне спорядження — захисні костюми і ліхтарики, які закріплюються на голові на кшталт шахтарських, бо руки під час такого спуску мають бути вільними.
— Сюди приходять уже тоді, коли побувають хоча б у двох-трьох печерах, — розповідає спелеолог Володимир Снігур. — Адже найважливіше під землею — це побороти страх. Тому не можна починати спуск під землю одразу з Млинків. Це небезпечно.
Її пройти можна тільки з інструктором. Тут кілька маршрутів, у тому числі й для початківців. Є й крутіші, та найвищої складності — для екстремалів.