Кілька років тому приятелька запропонувала мені взяти участь у журналістській спартакіаді Миколаївської області. «Наталочко, де я, а де спорт? Не гніви олімпійських богів», — відповіла. А вона, невгамовна, наполягає, що слід рятувати нашу нечисленну збірну. Отже, Наталка натиснула на мою неспортивну клавішу, бажання нікого не підвести і змусила виступити.
Тоді то були змагання з великого тенісу. Уперше взяла в руки ракетку. Уперше виступила у змаганнях. Сподобалося. Згодом полюбився і вид спорту, в якому важливий чинник — навіть не фізичний стан, а вміння, розуміння, інтелект. Зі своїм тенісним інтелектом через два роки стала «другою ракеткою» жіночого тенісного чемпіонату серед журналістів. Адже після першого невдалого виступу стала разом із дівчатами ходити на тренування.
Як то чудово, коли з початком весни настає сезон, і ти біжиш із ракеткою на корти на березі річки, спілкуєшся з колегами, насолоджуєшся грою. На жаль, цього року журналістам вже не робили знижок для тренувань, тож корти для нас були закриті. Проте змагання все одно відбулися.
Попри всі труднощі та фінансові негаразди, 20 років поспіль у Миколаєві відбувається Спартакіада працівників засобів масової інформації. Миколаївщина єдина у країні, де для журналістів організовують спортивні змагання протягом усього року з 12—14 видів спорту. Влітку, наприклад, із пляжного волейболу та футболу, восени — з тенісу, баскетболу, стрільби, взимку — із плавання.
Організаторами змагань весь цей час виступають Миколаївська обласна асоціація спортивних журналістів та регіональне відділення Національного олімпійського комітету України в Миколаївській області. А беззмінний ініціатор — керівник асоціації український спортивний фотожурналіст Анатолій Білоножко. За цей час майже всі ЗМІ Миколаївської області (преса, телебачення, радіо, інтернет-видання) брали участь у цих змаганнях — зазвичай до 100 журналістів. Попри кризу і масові скорочення серед газетярів, у спартакіаді беруть участь і молоді журналісти, і ветерани. Є й працівники медіа — колишні професійні спортсмени.
Як зазначає Анатолій Білоножко, «журналісти в інших регіонах, звісно, проводять свої змагання. Але щоб на постійній основі люди ходили у спортзали тренувалися, ніде немає. Це можливість працівникам медіа тренуватися протягом року. Журналістика — стресова професія, й інколи треба емоції вихлюпнути назовні. Найвдаліший вихід — це спорт. До речі, ми проводимо змагання з ігрових видів спорту й інтелектуальні «Що? Де? Коли?», шахові турніри, з більярду».
Важлива складова спартакіади — можливість журналістів долучитися до спорту, поспілкуватися, вирішити свої питання. Звичайно ж, тут дух змагальності, але конфронтації немає. Спорт, безумовно, об’єднує. А ще медіа такою своєю участю у змаганнях пропагують спорт, привертають увагу до здорового способу життя.
Проведення спартакіади підтримують спортивні товариства, які надають зали, арбітрами виступають тренери навіть міжнародного рівня. Однак організатори чи не щороку стикаються з тим, що не підтримують не тільки спортивних журналістів, а й спорту загалом. Анатолій Білоножко переконаний, що потрібен закон про спонсорство, який би стимулював великі підприємства вкладати гроші в розвиток спорту. Як у всіх цивілізованих країнах, де такі підприємства звільняють від податків. Дедалі частіше виникає думка, що журналістам уже варто ходити на тренування з боксу чи єдиноборств. Адже почастішали напади на представників ЗМІ. Днями такий факт зафіксовано і в Миколаєві. Справу розслідує поліція, а Національна спілка журналістів засудила напад, про що в себе на сторінці у фейсбуці написав голова НСЖУ Сергій Томіленко: «Напад на журналіста Олександра Влащенка в Миколаєві жахливий, і очевидно, доки розслідування не встановить іншого, варто говорити про свідоме залякування саме через професійну журналістську діяльність».
Отже, нинішнє становище в суспільстві вимагає від журналістів бути сильними. І в прямому сенсі цього слова, тобто фізично сильними, і в плані підтримки, корпоративної єдності, готовності підставити плече товаришеві. Нехай усі відчують нашу силу!