АКТУАЛЬНО
Через байдужість чиновників унікальне підприємство, яке виробляє екологічно чисті молоко та м’ясо, не може нормально розвиватися
Науково-виробниче підприємство «Агроекологія», що в Шишацькому районі на Полтавщині, часто відвідують різноманітні делегації. Настільки часто, що до них уже звикли. Так, фахівці Полтавської державної аграрної академії підрахували, що тільки за роки незалежності в ньому побували майже 20 тисяч делегатів із більш ніж 25 країн світу, які приїздили сюди з єдиною метою — ознайомитися із діючою тут системою природного відтворення родючості ∂рунтів та перейняти досвід ведення органічного землеробства. Адже на полях цього підприємства немає вже й сліду пестицидів, вони не знають «хімії» понад 36 років!
Цей сучасний корівник на 200 голів у селі Куйбишевому будують надто повільно, каже Семен Антонець, бо держава не дає підприємству дотації. Фото автора
У своїй Вітчизні пророком не станеш…
Унікальний досвід видатного аграрія Полтавщини — Героя Соцпраці, Героя України Семена Свиридоновича Антонця взяли за взірець і успішно застосовують у себе французи, японці, росіяни, зокрема Бєлгородщина, де під органічне землеробство виділили чималу площу державної землі, та побудували на ній два молочних комплекси потужністю тисяча голів кожен. А така заокеанська держава, як Австралія, представники якої неодноразово бували в Антонця, взагалі взяла за пріоритет розвиток органічного землеробства, довівши його частку в загальнодержавному аграрному секторі до 24%. Де завгодно досвід «Агроекології» цінують і впроваджують, тільки не в Україні. Чому так заявляю? Бо був приголомшений, коли дізнався від людей про те, що це господарство незабаром може змінити профіль діяльності або й взагалі припинити своє існування. Такого не може бути! — скажете ви. Приблизно так само спочатку відреагував і я. А втім, посудіть самі.
На цей час уся діяльність ПП «Агроекологія» пов’язана з виробництвом екологічно чистих молока та м’яса яловичини. Для цього тут на 8 тисячах гектарах землі утримують понад п’ять тисяч голів ВРХ, у тому числі майже дві тисячі дійних корів. Зайнятися тваринництвом, зокрема молочним скотарством, їх спонукало те, що держава раніше всіляко заохочувала й стимулювала його розвиток, тобто давала їм дотацію. Через це в господарстві навіть ранні зернові вирощують тільки на замовлення держави, а в основному в них на полях ростуть багаторічні трави. Якщо вже бути точним, то кормова група складає тут 70%. Від дійної череди в господарстві щодоби надоюють кілька десятків тонн екологічно чистого молока.
Дізнавшись про це та проаналізувавши можливості підприємства, компанія PepsiCo уклала з ними договір на закупівлю молока та спеціально під нього побудувала при ВАТ «Київський міський молочний завод № 3» цех із виробництва молочних продуктів дитячого харчування для малят віком старше трьох місяців. Тому що іноземні бізнесмени, на відміну від наших, добре знають, наскільки така продукція затребувана на ринку. До того ж вартість цього унікального молока, на жаль, така сама, як і звичайного.
Пертурбації з дотацією
Коли цех відкривали (а запрацював він із середини травня цього року), там були міністр економіки Петро Порошенко та Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Джон Теффт. Нині цех завантажений на 25% від своєї потужності, а його представники щодня закуповують в «Агроекології» від 14 до 30 тонн молока, з якого виготовляють «Агушу», молочні сирки тощо, які вже є в продажу в супермаркетах Полтави й великих міст. А до кінця року компанія нібито планує збільшити потужності цеху вдвічі, для чого їм знадобиться щодоби вже 50 тонн екологічно чистого молока.
Але плани планами, а реальність така, що ПП «Агроекологія» нині не в змозі його стільки виробляти, хоч і дуже хоче, тому що для цього їм треба будувати нові корівники та нарощувати поголів’я, а держава ось уже другий рік поспіль не платить їм дотацію за молоко. Хоча існують постанови Кабміну: № 282 «Про затвердження порядку використання коштів, передбачених у держбюджеті для розвитку тваринництва» та № 899 від 1 серпня 2011 р. «Про внесення змін у додаток постанови Кабміну від 2 березня 2011р. № 182», згідно з якими «Агроекологія» мала б одержувати від держави фінансову підтримку в розмірі 75 копійок за літр виробленого екологічно чистого молока.
У бухгалтерії підприємства підрахували, що тільки за період із середини травня по вересень їх не продотували більш ніж на 600 тисяч гривень. Цих коштів вистачило б не тільки на добудову нового корівника в селі Куйбишевому на 200 голів, а й на розконсервацію будівництва ще одного тваринницького приміщення. Проте названі постанови, що гарантують підприємству дотацію, не працюють і, як пояснив начальник відділу переробки Головного управління агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації Олексій Перевай, термін їх дії на цей рік не продовжено.
Загалом кредитна заборгованість держави виробникам екологічно чистого молока області склала за минулий рік сім мільйонів гривень і продовжує зростати. Натомість прибутки сумлінних виробників якісного молока падають. А їм же треба жити, а не виживати! Розуміючи пікантність ситуації та до яких наслідків це може призвести, обласна влада направила відповідні листи міністрам фінансів та аграрної політики і продовольства. Але поки що питання не вирішується.
Ось і виходить, що можновладці на словах обома руками за розвиток молочного скотарства у сільгосппідприємствах та приватному секторі, а насправді лукавлять. Здається, їм усе-таки ближчі й зрозуміліші проблеми більш потужних «інтенсивників», ніж благополуччя аграріїв з державницьким мисленням, одним із яких і є Семен Антонець.
Валити легко… Важко будувати
— Розумієте, ми не вимагаємо: «Зробіть нам золотий дах!», ми лише просимо державної підтримки, яку нам мають надавати, — говорить він. — Щоб ми могли розвиватися. Або якщо не даєте дотації, то хоча б встановіть більшу ціну на екологічно чисте молоко, зобов’яжіть переробників купувати його в нас не дешевше 5—6 гривень за літр. Бо сьогодні продаємо його по 3,5 гривні. Це насмішка над нами! Та нам вигідніше було б вирощувати зернові. До того ж і мороки було б менше. Так само дешево змушені продавати і яловичину, яка насправді вартує значно дорожче. Не підтримують нас. А потім я чую, що в школах треба відмінити уроки фізкультури, бо діти, мовляв, настільки слабі, що активні рухи можуть зашкодити їхньому здоров’ю. Та вони через те й слабкі здоров’ям, що погано харчуються! Я був шокований, коли дізнався в минулому році, що в меню дитячих садків одного з районів області передбачено усього 18 грамів молока. Бо його не вистачає. І м’яса не вистачає. Але ж це нонсенс, що ми на наших чорноземах не можемо знайти харчів, нагодувати дітей! Виходить, що в тому капіталізмі, який ми запроваджуємо, щось не так. Тут є щось потворне, якщо гроші важливіші за людей.
Семен Антонець має право так говорити, бо соціальні питання, турбота про працівників та їхні сім’ї для нього —святе. Не випадково в статуті господарства написано, що все, що в підприємстві, належить підприємству. А він, Антонець, розподіляє зароблене. Не буде доходу, не буде й господарства. Відповідно і робочих місць для 500 чоловік, які працюють в «Агроекології». Нікому буде безкоштовно орати городи людям, ремонтувати, будувати й утримувати сільські дороги, клуби, дитячі садки, школи, бо земельним магнатам вони потрібні, як п’яте колесо до воза. Нікому буде зводити храми для задоволення духовних потреб жителів сіл. А він за останні роки побудував їх два: у селах Ставковому та в Михайликах. Але все-таки головна його заслуга в тому, що він наполегливо й цілеспрямовано оздоровлює грунти, розводить худобу, виробляє екологічні продукти харчування, як було сказано на початку. І це вже стало провідною ідеєю, способом життя його та очолюваного ним колективу.
Принагідно показав мені добротні ферми з сучасними доїльними залами, поля підприємства, на яких протягом року щось росте. Відразу кілька видів рослин — однорічні й багаторічні. Це робиться спеціально, щоб уберегти землю від ерозії та вивітрювання. До того ж рослини, перегниваючи, живлять землю. В його планах — створити на цих землях лісостеповий чорноземний парк, щоб залишити їх назавжди чистими для нащадків.
…Не хочеться навіть припускати, що якоїсь миті все це може розвалитися, зруйнуватися або перейти у власність до іншого господаря, якому Антонцева гуманна ідея до лампочки. Та й працівники підприємства щиро надіються, що до цього не дійде.