Про Михайла Коцюбинського в Чернігові говорять багато і охоче. Тут його будинок, сад, нащадки, зрештою могила. Тут усе, що він мав перед очима для натхнення, — і вулиці, якими ходив, і краєвиди, які любив. А його творчість настільки багатогранна, що після всіх досліджень виникають нові й часом несподівані теми, котрі розкривають творчість митця в іншому світлі. Як, скажімо, в монографії «Візуальне у творчості М. Коцюбинського» професора Ніжинського університету імені Миколи Гоголя Олександра Ковальчука.
У бік апогею
— Ми нині в системі візуального повороту, коли все візуальне стає базовим, — так оцінив нашу дійсність Олександр Герасимович. — Але можна дивитися і не бачити. Якщо говорити про Коцюбинського, то слід зауважити, що майстром великого формату також не народжуються. У творчості Михайла Михайловича теж була своєрідна еволюція. Він починав від статичного і через тілесне та психологічне рухався в бік апогею своєї майстерності. У цьому сенсі показовим є твір «Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє тьма». Письменник входить в атмосферу домінуючого народницького і починає з візуального. Це теж пізнання світу. І тому буде видно сільце, біленькі хатинки, ставочок — усе як скрізь. У такому тексті головне читачеві з народу вкласти певну форму буття.
Загалом починати слід з дитячих оповідань Коцюбинського. Вони виявилися надзвичайно складними. Якщо взяти, наприклад, «Ялинку», то тут надлишок візуального. Він вчиться бачити світ. А «Маленький грішник» — це вже візуальне і етичне, візуальне і філософія життя. Рух цей завершується з оповіданням «Для загального добра». У візуальному сенсі це абсолютний шедевр. Ще буде розгортання великих пейзажних картин. Вони завжди надзвичайно цікаві. Там сонце золотом крапає на землю, там червона кров листя черешні під ногами. І так з’являється Коцюбинський, якого ми знаємо.
Від гомо сапієнс до гомо вампірус
— Але саме по собі візуальне не працює, тільки в якійсь системі, — ще раз наголосив професор. — У цих психологічних оповіданнях — у психічному процесі. Скажімо, «Цвіт яблуні» — це візуальне в конфлікті ролей, і тоді людина — система рольових функцій. І, певна річ, ота масова психологія «Він іде», де все замкнуто на біблійних текстах, і як під цим впливом змінюється візуальна картина світу. І завершує цю частинку таке собі простесеньке оповідання «В дорозі», але, гадаю, там починається підготовка до «Intermezzo», — ділиться думками науковець. Така собі своєрідна школа підготовки в тому, як бачити світ.
Далі художній світ Коцюбинського деформує потрясіння після 1905 року. І письменника, закоханого у психологію, уже не буде. Тепер Коцюбинський замириться із суспільством. Певна річ, крізь призму естетичного. Імпресіонізм — це вміння бачити світ у різноманітті кольорів, розуміти звуки. Як кажуть дослідники, імпресіонізм — це очі. У Коцюбинського вони не тільки бачать, а й відкривають філософію миті, у його імпресіоністичних картинах формується психологія життя.
А далі ми бачимо вже експресіонізм — відображення загостреного суб’єктивного світобачення, напругу переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства. Переламаний світ, гротескний, страшний — «Крик» Мунка.
«І цей крик присутній у Коцюбинського. Пригадуєте, «Затулю вуха… і буду кричати». Неможливо жити в такому світі, тому що гомо сапієнс перетворився на гомо вампірус, — констатує суспільні потрясіння на зламі століть професор Ковальчук. — Мені здавалося, що після Intermezzo уже нічого нового не буде. Але знову почалися несподіванки. З «Fata Morgana». Як блискуче зроблена філософія натовпу. Як колективне тіло творить колективний зір!»
Це справді була надзвичайно цікава розмова. Усі присутні одержали велику порцію інтелектуальної насолоди. Погоджуюся з колегами професора, що його нова монографія — з когорти таких, котрі переорюють думки і філософію, ламають стереотипи.
ДОВІДКА «УК»
У доробку доктора філологічних наук Олександра Ковальчука понад 150 наукових статей, за його авторством видали підручник з української літератури для 11 класу. Кожна з низки монографій, написаних професором, свого часу викликала широкий резонанс у наукових колах.