ПОДІЯ
У Києві презентовано книжку про Чорнобиль, видану
в Італії
У книжки «Зоря на ім’я Полин: пам’ятаючи Чорнобиль», видрукуваної в Римі у видавництві «Віелла», — італійські та українські автори. Наші співвітчизники представлені добіркою поезій Ліни Костенко та її сценарієм до фільму Ролана Сергієнка «Чорнобиль. Тризна», статтями Юрія Щербака, Юрія Шаповала, Наталії Баранівської, Оксани Пахльовської.
Історик Наталія Баранівська, котра причетна до двох великих збірників документів «Чорнобильська трагедія» та «Чорнобиль і проблеми здоров’я», виданих Інститутом історії України, досліджуючи цю вітчизняну катастрофу з 1992 року, захистила докторську дисертацію, стала автором 4 монографій і щойно видрукуваної книжки «Чорнобильська трагедія. Нариси історії».
«Аварії в Чорнобилі й Фукусімі показали, що людство йде по лезу ножа, оскільки небезпека ядерної енергетики очевидна, — наголошує пані Наталія. — Але маємо потужне лобі, яке дозволяє собі й тепер пропагувати атомну енергетику, насаджувати атомні електростанції. Яким чином можна після Чорнобиля прийти до думки будувати їх ще? Чому б не пошукати альтернативні джерела енергії?»
«У Японії не хотіли паніки, заощадили нерви людей. Але через місяць вибачилися перед народом, що не все сказали, що саме сталося з «Фукусімою». А чому ми й досі не знаємо правди про Чорнобиль? Наше суспільство 25 років накриває цунамі брехні. Як можна, маючи Чорнобиль, робити велику стратегію з будівництва ще 22 енергоблоків?» — обурена й Ліна Костенко, яка має відношення до цих проблем з 1991 року.
Передмову до книжки написала її куратор Франческа Ломастро, директор невеликої асоціації, яка за 12 років оздоровила майже 4 тисячі українських дітей, опікується ними в інтернатах і юними пацієнтами з лейкозом, лейкеміями в лікарнях.
Андрій Омелянюк — один з авторів і упорядників книжки — днями повернувся з її презентації у місті Віченца. «Інтерес до неї надзвичайно великий, — розповів він. — Чорнобильська тема вийшла на передній план з огляду на 25-ті роковини, але не тільки. В Італії ця проблема останні роки дискутується в суспільстві досить активно. А одразу після Чорнобиля відбувся референдум, на якому італійський народ запевнив, що він проти розвитку ядерної енергетики у власній країні».
Україна, за словами Оксани Пахльовської, увійшла до центральних тем роботи одного з найпрестижніших в Італії за науковим доробком Інституту студій суспільної та релігійної історії в місті Віченца. Проведено кілька конференцій. Перша стосувалася Києва і його внеску в історію Європи, найгучніша й найскладніша — Голодомору. А в організованій нещодавно, присвяченій осмисленню трагедії Чорнобиля, взяли участь з українського боку Юрій Шаповал, Юрій Щербак і Наталя Баранівська. Ця конференція відбулася поблизу Віченци на території вілли Андреа Палладіо, визначного архітектора італійського Відродження, де зробив виставку український художник Анатолій Гайдамака.
«Уявіть старовинні ренесансні фрески на стінах, а на їхньому тлі прозорі світлини Чорнобиля, — описувала її експозицію пані Оксана. — І фотографії цього стражденного краю з виставки Ігоря Костіна в старому німецькому бункері часів Другої світової війни. У дворі під великим крислатим деревом розкидані знімки чорнобильців. А вздовж алеї парку — хрести, і на кожному — ім’я українського села, загиблого в чорнобильській зоні. При вході до вілли — дитячі малюнки, частина з них потрапили в книжку «Зоря на ім’я Полин: пам’ятаючи Чорнобиль», до якої додається диск двох молодих італійських режисерів, котрі відзняли виставку. Ця книжка — віконце у розуміння й сприйняття України як частини не лише європейської цивілізації, а й європейського болю, розгубленості, страху і віри в те, що можна протистояти цій біді разом і її подолати».