Нинішній рік остаточно завершив період кардинальних змін у закладах культури Тячівського району Закарпаття. Тепер публічна бібліотека міста Тячів — це реформована районна книгозбірня, яка стала міським комунальним закладом. Кореспондент «Урядового кур’єра» завітав сюди і подивився, як вона працює в нових умовах і за новими принципами.

Книжкові мандри вулицями міста

На території Тячівської громади діють чотири бібліотеки-філії: у селах Лази, Округла, Руське поле та міська дитяча. Загалом у фондах понад 45 тисяч примірників друкованих видань, і майже кожне десяте з них угорською та румунською мовами. Чимало представників цих національних меншин віками проживають на території громади.

Торік цій книгозбірні виповнилося три чверті століття. Таку дату відзначили заглибленням в історію. До речі, й розташована вона в історичній будівлі в центрі міста. З архівів дістали і оприлюднили давні підшивки газет, влаштувавши ретровиставку.

«Без того, щоб знати, якими були наші батьки, що переживали і яких труднощів зазнавали, не можемо робити правильних висновків, як зараз рухатися вперед, будуючи незалежну Україну. Адже на тлі загальнодержавних масштабних подій ми завжди перебуваємо у вирі подій місцевого рівня. І тут наша незалежність наповнюється конкретним змістом, — зазначила директорка Інна Ключкей. — Про це мусимо пам’ятати і дбати».

У старих газетах — маловідома тепер інформація про населені пункти району. І саме по неї до бібліотекарів звертаються краєзнавці, пишучи історію своїх сіл, селищ і міста. Коли побував у бібліотеці, я теж побачив кілька раритетних підшивок райгазети «Дружба», які гортав відвідувач.

Щоб підтримувати цікавість читачів до літературних творів місцевих авторів, у бібліотеці влаштовують зустрічі з ними. Останнім часом гостями тут були Маргарита Борисенко з Тячева, Тетяна і Марія Грицан із Дубового, Ганна Рак із Тереблі, Ганна Розман з Буштина.

А ще бібліотекарі виходять на вулиці міста і влаштовують «книжкові мандри»: останніми місяцями кілька разів на свіжому повітрі знайомили людей з новими виданнями, записували нових читачів, видавали їм книжки. Як не згадати фільм-драму за романом Василя Шкляра «Чорний ворон», який переглядали та обговорювали в читальному залі. Ці заходи дали змогу розширити читацьку аудиторію, багатьом відкрилися очі на ті духовні багатства й можливості, що є в міській книгозбірні.

Про дітей особлива турбота

Гуманітарний фронт відкрився в бібліотеці після початку війни, коли на півночі і сході України почали вибухати снаряди і міни. Працівники книгозбірні беруть участь у всіх заходах для допомоги Збройним силам. Коли це було вкрай необхідно і на вагу золота були кожні робочі руки, щодня долучалися до плетіння маскувальних сіток. Робили це почергово: і заклад не закривали, і волонтерством активно займалися.

Коли ж у районі побільшало біженців з різних куточків країни, зрозуміли, що центром піклування про дітей має стати саме бібліотека. У дитячій філії понад 10 тисяч видань. І тепер її кімнати останнім часом сповнені гомоном, як ніколи. До міста над Тисою приїхало майже 10 тисяч вимушено переміщених осіб, а маленьких відвідувачів бібліотеки стало в рази більше. Коли батьки облаштовували життя сімей на новому місці, їхніми чадами опікувалася бібліотекарка Вікторія Федина.

У гуртку розвитку творчих здібностей «Умілі ручки» діти із звичних матеріалів виготовляють цікаві та гарні вироби.

«Оздоблювали вишиванки у стилі гофрування, виготовляли закладки для книжок, поробки з паперу та «долоньки дружби», — розповідала Вікторія Федина. — Знайшлося багато охочих оволодіти вмінням виготовити з ниток ляльку-мотанку. Багато емоцій діти вкладали у свої роботи, ліпили і вирізали, опановували техніку декупажу».

Куточок для дітей оформили і в бібліотеці для дорослих. Він стає у пригоді, коли до книгозбірні приходять мами з дітьми. Щоб чимось малечу зайняти, тут є розмальовки та настільні ігри. За кошти гранту  «Сучасні бібліомандри» в межах проєкту «Активні громадяни», що співфінансують Британська рада і Європейський Союз, придбали крісла-пуфи, нові виставкові вітрини, розкладний стіл зі стільцями, новинки сучасної літератури, ігри-мандрівки. Загальна сума витрачених коштів — 33 730 гривень.

Презентації на балконі

Активні переселенці пожвавили роботу і читального залу, й абонемента. Нині ця категорія — основні читачі книгозбірні. Щодня в бібліотеку приходять 50—70 людей. Дехто зізнається, що читання відволікає від сумних думок, допомагає позбутися пригніченого стану. «Коли їдуть з нашого міста, то повертають узяті раніше книжки», — додала Інна Ключкей.

Серед десятків заходів, що їх проводять нині, треба згадати найоригінальніші. Передовсім це челендж «Бібліотека-тячівлокація». Мали на меті поширити знання про бібліотеку як історичну пам’ятку. Презентації новинок літератури відбуваються на відомому балконі будівлі, з якого відкривається чудовий краєвид на центральну площу міста.

Звернув увагу, що найновіші друковані видання на полицях датовано першою половиною минулого року. А де свіжі всеукраїнські й місцеві газети і журнали?

«Сподіваємося, що вже невдовзі зможемо все це отримувати, — відреагувала Інна Ключкей. — Міська рада (а ми її комунальний заклад) надасть кошти на передплату. Читачі матимуть перевірену інформацію про те, що відбувається у країні, не залежатимуть від фейкових новин в соціальних мережах».

Книгозбірня Тячівської громади веде читачів прямими стежками до осягнення глибин, схованих в українській книжці.