Лише за кілька місяців 1944 року, коли НКВС депортував кримських татар, за офіційними радянськими даними, загинуло 16 тисяч цього нечисленного народу. Кримськотатарські дослідники зазначають, що протягом перших років після депортації було знищено 46% кримчан. Днями Верховна Рада визнала такі дії геноцидом кримськотатарського народу.
Парламент підтримав і доповнення до постанови, в якому зазначається, що репресії громадян України за національним принципом, організація етнічних і політично вмотивованих переслідувань кримських татар, їхніх органів (Меджліс і Курултай) на тимчасово окупованій території України державними органами Російської Федерації з першого дня тимчасової окупації — це свідома політика етноциду кримських татар.
Тож якщо багато кому з-поміж тих, хто чинив геноцид проти кримських татар 1944 року, тепер доведеться звітувати перед історією, то ті, що реалізують злочин етноциду нині, відповідатимуть у цьому житті, наголосив голова Меджлісу, народний депутат Рефат Чубаров.
«Ми ухвалили цей закон, щоб відновити справедливість не лише перед кримськими татарами, а й перед нами, українцями. Маємо зробити все, щоб міжнародне співтовариство приєдналося до визнання депортації кримських татар 1944 року геноцидом», — сказав журналістам автор законопроекту народний депутат Микола Княжицький. Курултай ухвалив таке рішення ще 2005 року, і Меджліс уже не раз звертався до парламенту з пропозицією визнати депортацію геноцидом. «Те, що ми стільки часу не наважувалися це зробити і закривали на це очі, — велика помилка України і всього світу», — наголосив він.
«Це настільки позитивний крок для українського суспільства, що, на мою думку, тільки згодом прийде усвідомлення його важливості. Ми не лише віддаємо моральний борг перед минулими поколіннями. Дуже важливо, що ми справді об’єднуємося в розумінні своєї історії і визначаємо своє майбутнє в європейській сім’ї народів», — сказав Рефат-ага. За його словами, рішення ВР суголосне міжнародній позиції, зокрема Вільнюській декларації ОБСЄ, яка повністю зрівняла ролі Радянського Союзу і нацистської Німеччини в розв’язуванні Другої світової війни (у документі також наголошується, що радянський режим звинувачено в геноциді, у військових злочинах і в злочинах проти людства. — Т. М.).
За голосуванням пильно стежили активісти в Криму. «Я сам такого не очікував. Ці питання мали поставити на голосування зранку, проте воно відбулося пізніше. В сесійному залі почав отримувати повідомлення з Криму «Чому не голосуєте?» — розповів Рефат Чубаров. — З’ясувалося, люди на окупованому півострові стежили за засіданням парламенту онлайн. І цим голосуванням ми дали відчутну порцію впевненості для них».
Міжнародні спостерігачі, до речі, б’ють на сполох щодо зміни демографічної ситуації в Криму: окупаційна влада стимулює заселення півострова людьми з РФ, переважно чиновниками й силовиками. Інша тенденція — не пускати на батьківщину тих кримців, котрі ще лишилися в місцях вигнання. «Коли зайшли окупанти, в Криму було кілька тисяч кримських татар, які, переїхавши на півострів, ще не встигли змінити правовий статус, тобто лишалися, наприклад, громадянами Узбекистану тощо. Окупанти цих людей сприйняли як іноземців і щодо кожного з них порушили питання про від’їзд через 90 днів», — розповів Рефат Чубаров. Рішення призупинили через гучний резонанс. Нині окупаційна влада розглядає інший варіант, як ускладнити повернення кримських татар: особам, які належать до депортованих, пропонують надавати змогу поза квотою протягом 5 років мати право постійного проживання в Криму, а відтак оформлювати їм громадянство РФ.