Це було фантастичне дійство. На заюрбленій центральній площі міста вишикувалися з дистанцією півтора метра одне від одного 375 учасників пересвисту — діти, підлітки, дорослі і навіть доволі літні люди — й за поданим сигналом піднесли до вуст знамениті валківські свищики. Що тут почалося! Унікальний, не схожий на звучання подібних забавок свист спочатку заполонив увесь майдан і незбагненним мелодійним вихором злетів до блакитної високості. Дехто з учасників свята від очікуваної, але все-таки — несподіванки, аж зажмурився та нахилив голову, а один із зовсім юних свистунів прикрив вуха долоньками.
«Коли на хлопчака вказала експерт із реєстрації рекорду Олена Булах, мені аж дух перехопило, — каже ініціаторка наймасовішого одночасного пересвисту директорка комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти «Валківська школа мистецтв» майстер народної творчості Ольга Тимошенко. — Дитина, очевидно, просто розгубилася від такого нечуваного свисту і забула дістати свого свищика з кишені. Але нічого, хлопчик оговтався та долучився до пересвисту, і рекорд було зафіксовано у націо-нальному реєстрі рекордів України як наймасовіший пересвист на глиняних звукових іграшках.
Це, за словами Ольги Тимошенко і твердженням експерта Олени Булах, одна з найскладніших номінацій, що пов’язано з масовістю учасників і організаційними клопотами. Адже встановлення рекорду залежить від кожного учасника — явки, організованості, злагодженості дій.
По завершенні урочистостей викладачі школи в майстерні «Валківський свищик» провели майстер-клас з виготовлення глиняних забавок. Охочих було чимало, і в багатьох виходило.
Як розповіла ініціаторка дійства, до заходу в ме-жах підготовки до святкування 375-річчя із дня заснування Валок готувалися майже рік. Нові керівники міста поставили за мету не просто провести урочистості, а й подивувати земляків так, щоб цей день увійшов у історію Валок.
Ольга Тимошенко під час мозкового штурму в міськ-раді запропонувала встановити у день святкування рекорд гри на 375 свищиках, адже Валківщина нині впізнавана і на устах в Україні й поза її межами саме завдяки елементу культурної спадщини — мистецтву виготовлення валківського свищика.
Валківський свищик — це не звичайна така собі дитяча забавка, яку виробляють з глини і розмальовують вручну. 2020 року мистецтво виготовлення свищика завдяки ініціативі та наполегливості члена Національної спілки майстрів народного мистецтва Ольги Тимошенко внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. До речі, він став першим елементом від Харківської області, що потрапив до цього списку.
«Наш свищик виготовляють із глини, він належить до малих керамічних форм. Найчастіше їх створюють у формі птаха, півника, коника, козлика чи кози, веприка, — розтлумачує майстриня, яка, до речі, крім застосування традиційної, розробила і власну методу виготовлення свищика та має авторське право на неї. — Мистецтво виготовлення валківського свищика полягає в тому, щоб у процесі ліплення не тільки надати шматочку глини певної форми, а й змусити його звучати. Виліплюють свищики тільки руками, без застосування гончарного круга чи модельних форм. Звук утворюється завдяки наявності всередині забавки повітряної камери та мінімум двох отворів з неї на поверхню».
Свищики до свята виготовляли викладачі школи. До акції долучилися шестеро моїх колег — носіїв елемента нематеріальної культурної спадщини України «Мистецтво виготовлення звукової глиняної іграшки-забавки валківський свищик». На кожного припало чимало роботи. Ірина Кнюшта, наприклад, виготовила аж 120 свищиків. Тут добрими помічниками могли б стати учні нашої школи, котрі упродовж чотирьох років навчання оволодівають майстерністю виготовлення свищика. Але ювілейну партію основного атрибута рекорду ми виготовляли влітку, під час шкільних канікул.
Щоб свищик мав гарне звучання, потрібні руки професіонала.
А їх, майстрів-носіїв, небагато. Це валківський кераміст заслужений майстер народної творчості Борис Цибульник із Шарівки. Його вчителі — гончар з хутора Піски Григорій Білостоцький, Федір Гнідий та Дмитро Наріжний навчилися цього мистецтва у своїх дідів та батьків. Заслужений майстер народної творчості УРСР Федір Гнідий найвідомішу свою колекцію свищиків створив у 1950-ті
роки.
Борис Цибульник ліпив їх до останнього подиху, та ще задовго, у 1990-ті, передав це мистецтво директорові Валківської дитячої школи декоративно-прикладного мистецтва Олександрові Ковальову та своїй учениці Ользі Тимошенко.
З 1994 року Валківська ДШДПМ стала центром навчання елемента, і там офіційно введено освоєння кераміки. Навчання відбувається за окремою програмою, і викладачі КЗСМО «Валківська школа мистецтв» відтоді всебічно й системно досліджують, зберігають, передають наступним поколінням мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки, відроджують, продовжують та популяризують мистецькі традиції Валківщини.
Уже понад 200 випускників вийшли зі стін школи зі знаннями й навичками прадавнього мистецтва. Мабуть, не всі вони стали носіями цього елемента нематеріальної культурної спадщини, але, впевнена Ольга Тимо-шенко, кожен з них збереже це вміння і, цілком можливо, передасть його дітям.